Тра́нспорт (від лат.transportare, утвореного від trans — «через» + portare — «носити») — сукупність засобів, призначених для переміщення людей, вантажів, сигналів та інформації з одного місця в інше.
У широкому сенсі, розробка мереж — завдання цивільної інженерії і міського планування, розробка транспортних засобів — механічної інженерії і спеціалізованих розділів прикладної науки, а керування звичайно спеціалізовано в рамках тієї чи іншої мережі, що відноситься до дослідження керування або системної інженерії.
Транспортним вузлом називається комплекс транспортних засобів у пункті стику декількох видів транспорту, що спільно виконують операції з обслуговування транзитних, місцевих і карпфміських перевезень вантажів і пасажирів. Транспортний вузол як система — сукупність транспортних процесів і засобів для їхньої реалізації в місцях стикування двох або декількох магістральних видів транспорту. У транспортній системі вузли мають функцію регулюючих клапанів. Збій у роботі одного такого клапана може призвести до проблем для всієї системи.
Великі транспортні вузли завжди є великими містами. Справа в тому, що транспортні вузли буквально притягають торгівлю (ефект, який можна спостерігати хоча б на прикладі вокзалів), тут зручно розвивати промисловість (немає проблем з постачанням), та й самі транспортні термінали надають багато робочих місць. Дуже багато міст виникли на перетині наземних або водних шляхів, тобто як транспортні вузли, а багато з них дотепер існують за рахунок цієї ролі. Насамперед це міста-порти, але є й менш звичайні приклади. Так, місто Шеннон в Ірландії в основному живе за рахунок аеропорту. Деякі міста виконують роль не вантажних, а пасажирських транспортних вузлів, наприклад, Сімферополь у Криму, куди прибувають численні туристи, що пересаджуються там на транспорт, який доставляє їх у міста кримського узбережжя.
Транспорт і зв'язок
Транспорт і зв'язок можуть замінювати і доповнювати один одного. Хоч заміна досить розвинутим зв'язком транспорту теоретично є можливою (замість особистого візиту можна було б послати телеграму, зателефонувати, відправити факс, електронне повідомлення), проте було виявлено, що ці способи комунікації в реальності породжують більше взаємодій, включаючи особисті. Ріст у транспортній сфері був би неможливий без зв'язку, який життєво необхідний для розвинених транспортних систем — від залізниць, якщо буде потреба двобічного руху по одній колії до керування польотами, при якому необхідне знання про місця розташування повітряного судна в небі. Так було виявлено, що розвиток в одній області веде до росту в іншій.
Транспорт — один з основних споживачів енергії, він також спалює більшу частину світового обсягу палива. Паливні двигуни забруднюють повітря.
Інші негативні приклади впливу транспорту на довкілля це:
Транспорт загального користування не слід плутати із громадським транспортом (громадський транспорт є частиною транспорту загального користування). Транспорт загального користування обслуговує торгівлю (перевозить товари) і населення (пасажирські перевезення). Пасажирський транспорт об'єднує масовий суспільний транспорт, що перевозить пасажирів по визначеним маршрутам.
Транспорт незагального користування — внутрішньовиробничий і внутрішньовідомчий транспорт.
Вирізняють:
Промисловий транспорт об'єднує всі транспортні комунікації промислового значення для передачі сировини і готової продукції в межах підприємств.
Особистий транспорт — це легкові автомобілі, мотоцикли, мопеди, велосипеди, яхти, приватні літаки.
Персональний автоматичний транспорт утворює нову категорію, тому що поєднує в собі риси міського громадського транспорту і особистого автотранспорту.
Коротка характеристика видів транспорту
Розрізняють:
Транспорт безперервний (безупинної дії) — транспортні установки і пристрої, у яких переміщення вантажу відбувається безупинним потоком; до транспорту безупинного відносять конвеєрний, гідравлічний і гравітаційний.
Транспорт гідравлічний — вид транспорту, при якому для переміщення гірничої маси використовується енергія потоку води.
Транспорт гравітаційний — вид транспорту, при якому переміщення гірничої маси відбувається під дією власної ваги.
Транспорт залізничний — основний засіб для переміщення гірничої маси на відкритих розробках залізничними коліями. Рухомий склад — вагони-самоскиди (думпкари), локомотиви (тепловози, електровози, тягові агрегати).
Транспорт кар'єрний — види промислового транспорту, що використовуються для переміщення вантажів на відкритих гірничих роботах (залізничний, автомобільний, конвеєрний, гідравлічний, комбінований та ін.). Див. кар'єрний транспорт.
Транспорт конвеєрний — транспорт на основі конвеєрів — машин безперервної дії, призначених для транспортування насипних і штучних вантажів — корисної копалини, породи, закладальних матеріалів і інш. Широко застосовується в кар'єрах, на шахтах, збагач. ф-ках.
Транспорт пневматичний — переміщення в трубах насипних вантажів в зваженому стані в струмені повітря (або іншого газу), а також контейнерів під дією перепаду тиску.
Транспорт скіповий — спеціальний вид транспорту, при якому гірнича маса видається з кар'єру або шахти в скіпах по похилих рейкових або вертикальних провідниках.
Транспорт шахтний — комплекс споруд і пристроїв, призначений для прийому і переміщення різних вантажів і людей на підземних гірничодобувних підприємствах.
Автомобільний транспорт зараз — найпоширеніший вид транспорту. Автомобільний транспорт молодше залізничного і водного, перші автомобілі з'явилися в наприкінці XIX століття. Після Другої світової війни автомобільний транспорт почав складати конкуренцію залізниці. Переваги автомобільного транспорту — маневровість, гнучкість, швидкість. Вантажні автомобілі перевозять нині практично всі види вантажів, але навіть на великих відстанях (до 5 і більше тис. км) автопотяги (вантажівка-тягач і причіп або напівпричіп) успішно конкурують із залізницею при перевезенні цінних вантажів для яких критична швидкість доставки, наприклад швидкопсувних продуктів. Головною перевагою автомобільних перевезень є можливість доставки вантажу «від воріт до воріт».
Абсолютна більшість нині існуючих автомобілів — автомобілі індивідуального користування (легкові). Їх використовують, як правило, для поїздок на відстані до двохсот кілометрів.
Громадський автомобільний транспорт
Широко поширені також автобуси (багатомісні пасажирські автомобілі з місткістю від 8 пасажирів). Для експлуатації в містах і передмістях нині використовуються переважно міські автобуси з низькою підлогою, а для міжміських і міжнародних рейсових і туристичних перевезень — міжміські і туристичні лайнери (кочі). Останні відрізняються від міських моделей компоновкою з підвищеним рівнем підлоги (для розміщення під ним багажних відсіків), комфортабельним салоном тільки з сидячими місцями, наявністю додаткових зручностей (кухні, гардероба, туалету). У зв'язку з підвищенням в кінці XX століття комфортності туристичних автобусів, вони цілком успішно конкурують в області перевезення туристів із залізницею.
Переваги і недоліки
Автомобільний транспорт вимагає хороших доріг. Зараз в розвинених країнах існує мережа автомагістралей — багатосмугових доріг без перехресть, на яких допускаються швидкості руху понад ста кілометрів на годину.
Незважаючи на переваги, автомобільний транспорт має багато недоліків. Легкові автомобілі — найвитратніший транспорт у порівнянні з іншими видами транспорту в перерахунку на одного пасажира. Основна частка (63 %) екологічної шкоди планети пов'язана з автотранспортом. Значна екологічна шкода завдається довкіллю і суспільству на всіх стадіях виробництва, експлуатації і утилізації автомобілів, палива, масел, покришок, будівництва доріг та інших об'єктів автомобільної інфраструктури. Зокрема, оксиди азоту і сірки, що викидаються в атмосферу при спалюванні палива, викликають кислотні дощі.
Транспортний засіб: різні типи автомобілів — легкові, автобуси, вантажні
Використання тварин для перевезення людей і вантажів відоме з давніх часів. Люди можуть їздити на деяких тваринах верхи або запрягати поодинці чи групами у вози (хвіра, фіра, фура, хура, підвода) або сани для перевезення вантажів або пасажирів, або нав'ючувати їх. Як транспортні засоби використовувалися: коні, воли, слони, верблюди, лами, собаки.
В Україні XIX—XX століття за розміром розрізняли «воловий» або «кінський» вози. На Лівобережжі найтиповішим був віз невеликого розміру, правобережні «хури» й «фурманки» були довші й глибші.
Існують драбинясті, збіжжеві вози — «гарби» та «літерняки». Чумацькі вози, «мажі» перевелися ще на початку XX ст. При всій різнорідності форм українського воза, його будова однакова так само, як і назви складових частин. Щодо упряжі варто зауважити різницю між лівим і правим берегом Дніпра. На лівому всі кінські вози мають голоблі й дугу, дишель (війя) — тільки волові. На правому — знають для цих возів дишлі без дуги, замість хомута — шлею. При воловому запрягу вживають, за винятком півночі, тільки ярма з «підгірлицею».
Сани були найдавнішим возом, що розвинувся з первісної волокуші і вживався не тільки в країнах північних, а й у південних, наприклад, у Єгипті. Багато народів, які вже знали про колісний віз, за звичаєм користувалися саньми в похоронному обряді (Стародавній Єгипет, Давня Русь та ін.)
У допетровській Московській Русі внаслідок незадовільної якості доріг і вулиць, а також порівняної дешевизни саней вони були найпоширенішими навіть у літній час. У болотистих і лісистих місцях Архангельської, Вологодської, Олонецької та Костромської губерній сани вживалися влітку до початку XX століття. У Стародавній Русі їзда на санях вважалася почеснішою, ніж на колесах, від чого сани вживалися при всіх урочистих випадках, особливо вищими духовними особами, які віддавали їм перевагу і влітку до кінця XVII століття. Старовинні сани мали вигляд човна з краями, загнутими спереду і ззаду, або довгого ящика, звужують спереду, в якому можна було лежати. У них здебільшого запрягали одного коня, верхи на якому сидів погонич. У знатних бояр і особливо у великих князів і царів сани відрізнялися багатим оздобленням; царські сани часто коштували 200—300 крб. Їздили в них звичайно по одному, рідко по дві людини, але при виїздах, наприклад, в сани царя Олексія Михайловича стоячи містилося два боярини на зап'ятках і два стольники біля царських ніг, на особливо прироблених уступах, або «полицях».
Жіночі сани, однакові за формою з чоловічими, були трохи ширші і забезпечувалися по сторонах жердинами, на які навішується сукно; таким чином сани закривалися і зверху, і з боків. Особливе значення в сенсі обрядовості надавали саней при одруженні і при похоронах. У першому випадку для нареченої пропонували нарядні сани, вкриті атласом, оксамитом, багатими килимами, причому відповідно прикрашалася і упряж. Наречена їхала до церкви зі свахами, тримали над нею соболів, а з церкви — з женихом.
Бричка — дерев'яний, металевий, або дерев'яно-металевий пасажирський кінний візок. Може бути з закритим, або відкритим дахом.
Маж (мажа) — чумацький віз. Кузов традиційної мажі — суцільний ящик, з внутрішнього боку обшитий лубом і розділений перегородкою на дві частини: більша — для вантажів, найчастіше сипких, менша — для господарського реманенту, одягу тощо. Мажі часто оздоблювалися різьбленням. Такі типи возів були характерні для Центральної України та Півдня.
Виготовлення маж було спричинено інтенсивним розвитком у 17—18 ст. чумацького промислу. Чумацька мажа брала до 40 пудів товару і проходила за літо до 2000 верст, а то й більше. В середині 19 ст. тільки на Слобожанщині налічувалося до 3000 чумаків з 1, 2 або 3 мажами кожний. На пароволову мажу вантажили до 60 пудівсолі.
У 18 столітті — першій половині 19 століття чумакування стало одним із найвизначніших позахліборобських занять селян і козаків. У другій половині 18 століття — першій половині 19 століття воно було також основним видом транспорту на Наддніпрянщині. Головним вантажем був хліб, експортований за кордон через Одеський та інші порти Чорного й Азовського морів, далі шкіра, мед, віск; привозили сіль, сушену рибу.
Залізничний транспорт був одночасно і продуктом, і мотором промислової революції. Виникнувши на початку XIX століття (перший паровоз був побудований у 1804 році), до середини того ж століття він став найважливішим транспортом промислових країн того часу. До кінця XIX століття сумарна довжина залізниць перевалила за мільйон кілометрів. Залізниці зв'язали внутрішні промислові райони з морськими портами. Уздовж залізниць зростали нові промислові міста. Проте після Другої світової війни залізниця почала втрачати своє значення. На вантажних перевезеннях вона не витримувала конкуренції автомобільного транспорту, на пасажирських — літаків (на великих відстанях) і особистого автомобіля (на коротких відстанях). Проте колапсу залізниць, як передбачав багато хто в п'ятидесятих-шестидесятих роках, не відбулося. Залізниці мають багато переваг — високу вантажопідйомність, надійність, порівняно високу швидкість. Тепер залізницями перевозять найрізноманітніші вантажі, але в основному — масові, такі як сировина, сільгосппродукція. Уведення контейнерів, що полегшують перевантаження, також підвищило конкурентоспроможність залізниць.
Швидкісний потяг Ice3, Німеччина
Більш того, починаючи з останнього десятиліття XX століття залізниці переживають своєрідний ренесанс. Спочатку в Японії, а зараз і в Європі була створена система швидкісних залізниць, що допускають рух з швидкостями до трьохсот кілометрів на годину. Такі залізниці стали серйозним конкурентом авіаліній на невеликих відстанях. Як і раніше, висока роль приміських залізниць і метрополітенів. Електрифіковані залізниці (а дотепер більшість залізниць з інтенсивним рухом електрифікована) набагато екологічніші автомобільного транспорту.
Водний транспорт — найдавніший вид транспорту. Щонайменше до появи трансконтинентальних залізниць (друга половина 19 століття) залишався найважливішим видом транспорту. Навіть найпримітивніше парусне судно за добу долало у чотири-п'ять разів більшу відстань, ніж караван. Вантаж, що перевозився, був більшим, витрати на експлуатацію — менші.
Водний транспорт до наших днів зберігає важливу роль. Завдяки своїм перевагам (водний транспорт — найдешевший після трубопровідного), водний транспорт зараз охоплює 60-67 % всього світового вантажообігу. По внутрішнім водним шляхам перевозять в основному масові вантажі — будівельні матеріали, вугілля, руду — перевезення яких не потребує високої швидкості (тут позначається конкуренція з швидшим автомобільним та залізничним транспортом). На перевезеннях через моря та океани у водного транспорту конкурентів немає (авіаперевезення дуже дорогі, їхня сумарна частка у вантажоперевезеннях низька), тому морські судна перевозять найрізноманітніші види товарів, однак більшу частку вантажів складають нафта та нафтопродукти, зріджений газ, вугілля, руда.
Круїзне судно
Роль водного транспорту у пасажирських перевезення значно знизилася, що пов'язано з його низькими швидкостями. Виняток — швидкісні судна на підводних крилах (що іноді беруть на себе функцію міжміських автобусів-експресів) та судна на повітряній подушці. Також велика роль поромів та круїзних лайнерів
Повітряний транспорт — найшвидший і в той же час найдорожчий вид транспорту. Основна сфера застосування повітряного транспорту — пасажирські перевезення на відстанях понад тисячу кілометрів. Також здійснюються і вантажні перевезення, але їхня частка дуже низька. В основному авіатранспортом перевозять швидкопсувні продукти і особливо цінні вантажі, а також пошту. У багатьох важкодоступних районах (у горах, районах Крайньої Півночі) повітряному транспорту немає альтернатив. У таких випадках, коли в місці посадки відсутній аеродром (наприклад, доставка наукових груп у важкодоступні райони) використовують не літаки, а вертоліти, які не потребують посадкової смуги.
Велика проблема сучасних літаків — шум, вироблюваний ними при зльоті, який значно псує якість життя мешканців розташованих поряд з аеропортами районів.
Дирижабль В-6 «Осоавіахим» 30-і роки, СРСР
У даний час поняття авіація і повітряний транспорт фактично стали синонімами, оскільки повітряні перевезення здійснюються виключно повітряними суднами, важчими повітря. Проте перші повітряні судна були легші повітря. У 1709 році була запущена перша повітряна куля. Втім, повітряні кулі були некеровані. До кінця XIX століття домінувати в повітрі стали величезні повітряні кораблі — дирижаблі. Їхня золота доба припала на першу половину XX століття, коли пасажирські дирижаблі здійснювали регулярні перельоти між Європою і Америкою. Епоха дирижаблів кінчилася в 1937 році, коли прямо в аеропортуНью-Йорка згорів німецький пасажирський дирижабль-лайнер «Гінденбург». Наприкінці XX століття поновився інтерес до дирижаблів: тепер замість вибухонебезпечного водню застосовується інертний гелій, дирижаблі хоч і багато повільніші за літаки, та зате набагато економічніші. Проте досі сфера їхнього застосування залишається маргінальною: рекламні і розважальні польоти, спостереження за дорожнім рухом. Готовий природний шлях
Трубопровідний транспорт досить незвичайний. Він не має транспортних засобів, точніше, сама інфраструктура «за сумісництвом» є транспортним засобом. Трубопровідний транспорт дешевший за залізничний. Він не вимагає великої кількості персоналу. Основний тип вантажів — рідкі (нафта, нафтопродукти) або газоподібні. Труби укладають на землі або під землею, а також на естакадах. Рух вантажу забезпечують насосні станції.
Існують експериментальні трубопроводи в яких тверді сипкі вантажі переміщаються в змішаному з водою вигляді. Інші приклади трубопроводу для твердих вантажів — пневмопошта, сміттєпровід.
Найповсякденніший вид трубопровідного транспорту — водопровід і каналізація. Відбувається постійна передача
Загальний курс транспорту: підруч. для студ. вищ. навч. закл. напрямку підготовки «Транспорт. технології»: присвяч. світлій пам'яті колиш. зав. каф. «Транспорт. технології» проф. Л. Ю. Яцківського / М. Ф. Дмитриченко, І. І. Кельман, Є. К. Вільковський та ін. ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. транспорт. ун-т. — Л. : [б. в.], 2011. — 524 с. : іл. — Бібліогр.: с. 519—521 (34 назви). — ISBN 978-617-629-026-1
Теорія руху транспортних засобів: підручник / І. А. Вікович ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2013. — 667, [6] с. : іл. — Бібліогр.: с. 634—640 (106 назв). — ISBN 978-617-607-486-1
Транспортне право України: Навч.-метод. посіб. для студ. спец. 7.060101 «Правознавство» / М. Г. Войтович, С. С. Попадюк; Укоопспілка. Львів. комерц. акад. — Л. : Вид-во Львів. комерц. акад., 2005. — 159 c. — Бібліогр.: 8 назв.
