Серія марок, випущена до «Виставки повстання» в грудні 1958-го року, з портретами членів організацій НІЛІ, ЕЦЕЛЬ і ЛЕХІ, страчених турецькими і британськими властями. Внизу зліва — емблема ЛЕХІ: рука на підставі з кам'яної стіни з гаслом «Якщо я забуду тебе, Єрусалим, хай відсохне моя права рука» і написом «Бійці за свободу Ізраїлю».
Бойовики «Лехі», зокрема, здійснили замахи на верховного комісара Палестини Мак-Майкла, вбили британського міністра у справах Близького Сходу лорда Мойна і представника ООН з врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту лорда Фольке Бернадота. У 1944 Лехі серйозно зважувала можливість замаху на прем'єра Великої БританіїВінстона Черчилля.[1] Члени Лохамей херут Ісраель здійснювали збройні напади і акти саботажу проти військових і урядових британських об'єктів і проти британських вояків і поліцейських, надсилали поштою бомби британським державним діячам. Підпільна радіостанція Лехі вела пропагандистські передачі, члени організації поширювали агітаційні плакати і листівки, а також періодичні видання «Га-хазіт» (החזית, «Фронт») і «Га-ма'ас» (המעשׂ, «Дія»).
Угруповання Лехі в 1948 році влилося в Армію оборони Ізраїлю. Керівник організації Н. Ялін-Мор пройшов до першого складу Кнесету. Іцхак Шамір в 1970-80 зробив політичну кар'єру і в 1983-84 та 1986-92 був прем'єр міністром Ізраїлю.
