Численні університети, дослідницькі лабораторії, театри й музеї заслужили міжнародне визнання. Місто — важливий осередок діячів мистецтва з усього світу.
Географія
Координати Берлінської ратуші — 52° 31′ 6″ півн. ш., 13° 24′ 30″ сх. д. Місто простягнулося зі сходу на захід приблизно на 45 км, із півночі на південь — на 38 км. Місто займає площу 892 км². Берлін і знаходиться на сході країни приблизно за 70 км на захід від кордону з Польщею і оточений федеральною землею Бранденбург.
Ландшафт Берліна сформувався під час останнього льодовикового періоду. 20 000 років тому землі міста були покриті шаром Скандинавського материкового льоду завтовшки 100 метрів. Під час розтавання льодовика 18 000 років тому сформувалися улоговини його стоку, що визначили річкову систему Берліна.
Панорама Берліна
Історичний центр міста лежить у найтоншому місці того льодовикового стоку, що перетворився на річку Шпрее, яка тече зі сходу на захід. У західному районі Шпандау вона впадає до Гафелю, що протікає в північно-південному напрямку. Розширення річища Гафеля утворюють Тегельське озеро та озеро Ванзее.
Прилеглі міста й громади
Берлін зусібіч оточений федеральною землею Бранденбург і межує з її вісьмома районами і одним «містом окружного значення» (нім.kreisfreie Stadt), із 7 містами та 20 сільськими громадами (за Сонцем, починаючи з північного сходу):
Район Барнім (нім.Barnim): Wandlitz, Panketal, Ahrensfelde
Район Меркіш-Одерлянд (нім.Märkisch-Oderland): Hoppegarten, Neuenhagen bei Berlin
Район Одер-Шпрее (нім.Oder-Spree): Schöneiche bei Berlin, Woltersdorf, Erkner (місто), Gosen-Neu Zittau
Район Даме-Шпреевальд (нім.Dahme-Spreewald): Königs Wusterhausen (місто), Zeuthen, Eichwalde, Schulzendorf, Schönefeld
Район Гафельланд (нім.Havelland): Dallgow-Döberitz, Falkensee (місто), Schönwalde-Glien
Район Обергафель (нім.Oberhavel): Hennigsdorf (місто), Hohen Neuendorf (місто), Mühlenbecker Land, Glienicke/Nordbahn
Гафель у передмісті Берліна
Клімат
Місто розміщене в помірному кліматичному поясі. Середньорічна температура дорівнює 8,9 °C, а середньорічна кількість опадів — 581 мм. Найтеплішими місяцями є липень і серпень, коли середня температура сягає 18,5 і 17,7 °C відповідно. У січні й лютому в Берліні найхолодніше, у середньому в першому місяці року −0,6 і −0,3 °C в другому. Найдужче дощить у червні, коли випадає 70 мм, найменше — у травні, 31 мм опадів.
Зараз Берлін поділяється на 12 районів, що поділяються на дрібніші дільниці — «квартали» (нім.Ortsteile), загалом таких кварталів 95. Ці квартали ніяк не впливають на адміністративний поділ, проте мають велике значення в повсякденному житті, бо прив'язані до історичних районів міста. Раніше їх у Західному Берліні було 12, а в Східному — 11. За реформою адміністративного поділу від 10 червня 1998 до 1 січня 2001 кількість районів скоротилася від 23 до сучасних 12.
План Берліна, складений Аврамом Гвібертом Дузабльо 1737 року
На місці сучасного Берліна близько 1200 року розміщувалися два торгові парні поселення — Кельн і Берлін. Точна дата надання їм міських прав невідома. Міські права Кельна вперше згадуються в 1237 році, міські права Берліна, який спочатку містився на північному березі річки Шпрее, — в 1244 році. Обидва міста заснували спільну ратушу в 1307.
Назва міста, очевидно, походить з якоїсь західнослов'янської мови: її порівнюють з полабським коренем berl-/birl- («болото, багно»)[4]. Але оскільки початкове Ber- звучить близько до нім.Bär («ведмідь»), то ця тварина стала символом Берліна, ведмідь зображений на його гербі.
Тридцятирічна війна 1618—1648 мала для Берліна руйнівні наслідки: третину будівель було пошкоджено, населення зменшилося вдвічі. Фрідріх Вільгельм, знаний як Великий Курфюрст, приймає в 1640 державну справу від свого батька. Він розпочав політику імміграції та релігійної толерантності. У наступному році він заснував такі передмістя Берліна, як Фрідріхсвердер, Доротеенштадт і Фрідріхштадт.
В 1701 році в результаті коронації Фрідріха I Берлін набув статусу столиці Пруссії.
9 жовтня 1760 в ході Семирічної війни (1756—1763 роки) Берлін було захоплено російськими військами, очолюваними графом З. Г. Чернишовим. Росіяни захопили 4,5 тисяч солдат полоненими, численні військові трофеї, зокрема символічні ключі від міста, що досі знаходяться у Санкт-Петербурзі. Після чотирьох днів окупації російські війська однак змушені були відступити через підхід більших сил німців.
У листопаді 1806 року після поразки німецьких військ при Єні й Ауерштеді, Берлін був захоплений наполеонівськими військами. Після поразки Наполеона в Росії, 1813 року Берлін знову було захоплено російськими військами.
В 1871 у Берлін був проголошений столицею новоутвореної Німецької імперії. Після закінчення Першої світової війни у 1918 році в Берліні було проголошено Веймарську республіку. 1920 року прийняли закон про заснування Великого Берліна, що об'єднав кілька передмість, після чого чисельність населення Берліна перевищила 4 мільйони осіб.
В 1933 році з приходом до влади націонал-соціалістів Берлін став столицею Третього Рейху. В 1936 у Берліні пройшли всесвітні літні Олімпійські ігри. Під керівництвом Альберта Шпеєра був розроблений генеральний план забудови Берліна як майбутньої столиці «Тисячолітнього рейху», що не був однак здійсненим через війну.
Повоєнний час
Потсдамська площа в 1945 році
Із наближенням поразки Німеччини у Другій світовій війні 2 травня 1945 Берлін було взято військами Червоної армії. Внаслідок бомбардувань і вуличних боїв місто зазнало значних руйнувань, окупанти вчинили масові зґвалтування жінок. Берлін було розділено на чотири сектори, якими управляли західні союзники (США, Велика Британія і Франція) та Радянський Союз.
Зони окупації Берліна
Протистояння західних союзників і Радянського Союзу призвело до поділу Німеччини на ФРН та НДР, при цьому Східний Берлін став столицею НДР, тоді як ФРН, до складу якої входив і Західний Берлін, розмістила свою столицю в Бонні. 1953 року в Східному Берліні відбувся масовий антиурядовий виступ, придушений радянськими окупаційними військами.
У 1961 році з ініціативи соціалістичної НДР в Берліні було споруджено Берлінський мур, що розділив місто на дві частини. Перехід громадян з однієї території на іншу допускався тільки через прикордонні контрольно-пропускні пункти, тоді як спроби нелегального перетину кордону зі Сходу на Захід каралися ув'язненням, а спроби втечі — розстрілом. Чотиристороння угода 1971 року вивела Західний Берлін зі складу ФРН, а також врегулювала питання транзиту між ФРН і Західним Берліном територією НДР.
Возз'єднання Німеччини
Лише у листопаді 1989 року уряд НДР зняв заборону на перетин кордону між частинами міста, а після об'єднання Німеччини 1990 року Берлінський мур було знесено. З 1991 року Берлін було затверджено столицею об'єднаної Німеччини.
Економіка
Історичний огляд
Економічне значення Берліна зростало одночасно зі зміцненням його ролі як політичного центру Німецької імперії. У минулому він слугував як транзитний пункт на місці схрещення торгових шляхів з Рейнської області та з південних районів до Балтійського моря. У період капіталістичного розвитку Берлін став осередком банківськогокапіталу (більше ½ банківських активів Німеччини), промисловості і торгівлі, потужних монополістичних німецьких та іноземних об'єднань. Берлін перетворився не тільки на провідний економічний центр Німеччини, але й на один з найбільших промислових центрів світу. Економічний розвиток викликав швидке зростання населення і глибокі зміни в його соціальній структурі. 1939 року в Берліні налічувалося 2,5 млн найманих робітників, на місто припадало 7,2 % усіх зайнятих у німецькій промисловості. Берлін виробляв 8,7 % промислової продукції Німеччини (за вартістю).
Штаб-квартира фармацевтичної компанії «Bayer Pharmaceuticals»
Чільними галузями промисловості були: електротехнічна індустрія, машинобудування, металообробка, поліграфія, швейна і харчова промисловість. Великою низкою підприємств було представлено металообробку; в Берліні зосередилася половина електротехнічної промисловості Німеччини (найбільші підприємства: AEG, Siemens, Osram, Telefunken та інші), значна частина машинобудування (зокрема, чверть верстатобудування країни — BORSIG, локомотивобудування — Berliner Maschinenbau), а також оптико-механічної промисловості, швейної промисловості, поліграфічної та видавничої справи країни.
Після завершення Другої світової війни промисловість Берліна втратила близько 1/4 своїх виробничих потужностей, виведена з ладу значна частина транспорту і енергетичного господарства. Житловий фонд центрального Берліна і його культурні установи зруйновані більш ніж на 3/4.
Берлін — великий економічний і фінансовий центр не тільки Німеччини, але й всього ЄС. Розвинена головним чином радіоелектронна промисловість, машинобудування, транспортне будівництво, місто є важливим центром торгівлі, місцем проведення міжнародних торгових ярмарків, виставок. Серед так званих секторів росту — творчі галузі й культурна індустрія, зокрема туризм, біотехнології, медичні технології, фармацевтика і засоби масової інформації та комунікаційні технології.
Штаб-квартира залізничної компанії «Deutsche Bahn AG» на Потсдамській площі в районі Берліна Тіргартен
Близько 80 % компаній в Берліні працюють у третинному секторі економіки, тобто секторі послуг. 30 німецький компаній із індексом DAX мають свої штаб-квартири в Берліні, серед них Siemens AG, Deutsche Bahn AG тощо. Десять найбільших компаній у Берліні за кількістю співробітників станом на 2020 року[9]:
Берлін має складну і різноманітну транспортну інфраструктуру. У Берліні 5334 кілометрів доріг, з яких 66 кілометрів є магістралями, та 979 мостів. У місті 2004 року зареєстровано 1 мільйон 428 тисяч автомобілів, у тому числі 6800 таксі. Місцевий громадський транспорт обслуговується компаніями BVG і Deutsche Bahn AG і має 1626 кілометрів автобусних маршрутів, 187 кілометрів трамвайних ліній, 150 кілометрів ліній метрополітену і 328 кілометрів міської залізниці.
Аеропорт відкрито 31 жовтня 2020 року.[12] Після відкриття новий аеропорт став єдиним цивільним у Берліні: Берлін-Тегель припинив пасажирське сполучення 8 листопада 2020 року, а Берлін-Шенефельд реорганізовано в Термінал 5 аеропорту Берлін-Бранденбург. Аеропорт Берліна Темпельгоф було закрито 30 жовтня 2008 року, попри численні протести.
Завдяки інтенсивній державній політиці підтримки науки в Західному Берліні відкрито Вільний університет, створено Товариство імені Макса Планка, головним завданням якого стала розробка стратегічних напрямів науки і впровадження рекомендацій для підготування наукових кадрів, а також цілий ряд наукових центрів: з економічних досліджень, урбаністики, ядерних досліджень (Інститут імені Отто Гана) й інші.
Після об'єднання країни Берлін знову став одним з чільних наукових центрів Європи. Загальна кількість берлінських студентів становить приблизно 140 тисяч осіб. Нині діють 17 вищих шкіл і 4 великих університети:
Театральне життя в Берліні не переривалося ніколи; незалежно від політичних подій, воєн, воно слугувало сполучною ланкою в житті розділеного міста. Серед театрів: Німецька державна опера, Німецька опера, Берлінська комічна опера, Театр імені Шиллера, Театр на Курфюрстендам, Театр на Потсдамській площі, Берлінський ансамбль, Берлінський драматичний театр, Фрідріхштадт-палас, театр «Метрополь», Німецький театр, Народний театр (Volksbühne), Театр шоу (Schaubühne), Ренеса́нс-Театр та навіть Театр імені Горького, безліч вар'єте та кабаре, тощо. Всесвітньо популярним є Берлінський філармонічний оркестр, яким диригували свого часу Вільгельм Фуртвенглер і Герберт фон Караян.
Історія берлінських музеїв тісно переплетена з історією Німеччини і її поділом на дві частини. Колишні зібрання прусськихкоролів під час Другої світової війни частково евакуювали, частково сховали від бомбардувань, а після війни виявилося, що частина колекції перебуває у Східному Берліні, а частина — в Західному. Хоча музеї постраждали під час бомбардувань, основні колекції збережено. Особливість берлінських державних музеїв полягає в тому, що щочетверга з 16:00 до 20:00 вхід до музеїв вільний.
У сучасному Берліні декілька музейних центрів. Значна кількість берлінських музеїв знаходиться на так званому Музейному острові — північній частині острова Шпреєінзель, який розміщений на північ від університету та Унтер-ден-Лінден. Тут розміщені Музей Боде, Стара національна галерея та Пергамський музей. На Музейному острові зберігалися культурні цінності довоєнного Берліна. Культурфорум на Заході — багатюще зібрання європейського живопису та інших творів мистецтва. Інші музейні центри — Єгипетський музей і Музеї Далем (етнологічний музей, музей мистецтва Індії тощо) в Далем-Дорфі.
Стара національна галерея розміщена в будівлі, що схожа на давньоримський храм. Тут представлено найрізноманітніші художні течії — реалізм, імпресіонізм, дадаїзм, експресіонізм. На сходах встановлено бронзову «Танцівниця» Георга Кольбе, у залі, присвяченій групі «Міст», експонуються полотна Карла Шмідта-Ротлуфа, Ернста Людвига Кірхнера, Отто Мюллера. У залі дадаїстів виставлено колажі Ганни Гох.
У Берліні нараховують понад 2500 скверів, парків та місць відпочинку. Їхня загальна площа становить близько 5 500 гектарів. Парки, ліси, річки, озера і канали займають близько 30 % міської площі. На заході й південному сході міста ростуть лісові масиви.
У центрі міста розміщений парк Великий Тіргартен — найстаріший і найбільший в місті, площею 210 га. У минулому Тіргартен був ділянкою лісу перед міською брамою, міська знать використовувала його для прогулянок на конях і полювання. Поступово місто розрослося навколо парку, нині він розтягнувся від станції «Берлінський зоопарк» до станції Бранденбурзькі ворота і розташований у безпосередній близькості до урядових будівель і парламенту. На перетині доріг Східно-західної осі й вулиці 17 червня розташована берлінська колона Перемоги заввишки 69 м, побудована в 1864—1873 роках і увінчана 8-метровою фігурою богині Вікторії, до статуї якої ведуть 285 сходинок. З їх висоти відкривається панорама Берліна. Інший великий парк Берліна — Трептов-парк, створений у 1876—1882 роках першим берлінським директором садового будівництва Йоганном Генріхом Густавом Мейєром. 1896 року в Трептов-парку проходила виставка ремесел.
Серед паркових насаджень особливо виділяється Ботанічний сад Берліна. Він розташований на південному заході міста і є дуже популярним серед берлінців як місце відпочинку. Крім того, у Берліні діють два зоопарки: Берлінський зоологічний сад і зоопарк Фрідріхсфельде. Заснований 1844 року, Берлінський зоопарк є найстарішим в Німеччині, а його колекція найбільша за кількістю представлених видів тварин (14 000 тварин і 1 500 видів). Другий зоопарк виник в НДР 1954 року і є найбільшим за площею зоопарком Європи, що займає 160 гектарів.
Берлін зберіг окремі риси середньовічної забудови. У XVIII—XIX століттях створено правильні за обрисами площі, наприклад, Площа жандармів (Gendarmenmarkt), широкі вулиці (Унтер-ден-Лінден), парадні ансамблі та забудови у стилі бароко.
Ейфорія будівництва та зростання настала на самому початку XX століття. Виставка під назвою «Загальні принципи містобудування», проведена 1910 року, показала зразок європейського міста, до якого прагнув Берлін. Після Другої світової війни в обох частинах міста відновлено історичні пам'ятники і житлові масиви, до яких додалися нові райони: Ліхтенберг і Марцано в східній частині міста, Меркішес Фіртель на півночі Західного Берліна. Зі старовинних споруд в Берліні збереглися церква святої Марії (Marienkirche), Берлінський собор, Оперний театр, Бранденбурзькі ворота, Червона ратуша, Рейхстаг (перебудований 1999 року), Палац Бельвю.
На площі Брайтшайда (Breitscheidplatz) збережено й законсервовано руїни Меморіальної церкви кайзера Вільгельма як пам'ятник-нагадування про війну. У східній частині Берліна в Трептов-парку відкрито Меморіал полеглим радянським воїнам у Тіргартені, що загинули в боях за Берлін, із мавзолеєм, на якому стоїть статуя Воїна-визволителя (скульптор Євген Вучетич). Серед післявоєнних новобудов квартал Ганза, побудований міжнародним колективом архітекторів, житловий квартал поблизу Олімпійського стадіону (архітектор Ле Корбюзьє), алея Карла Маркса, Будинок радіомовлення, Держрада, Міжнародний конгрес-центр, Палац республіки у східній частині міста, промислова виставка «Інтербау», Берлінська філармонія, Нова національна галерея (архітектор Людвіг Міс ван дер Рое).
Берлінський марафон один з найпрестижніших марафонських забігів у світі, який входить у шістку World Marathon Majors. В 2022 році світовий рекорд — 2:01:09 встановив кенійський бігун Еліуд Кіпчоґе.[13]
ISTAF міжнародні легкоатлетичні змагання, які проводяться на Олімпійському стадіоні в Берліні, Німеччина. Входять в серію змагань IAAF World Challenge. Проводяться з 1937 року.
German Open — професіональний жіночий тенісний турнір WTA, проводиться щорічно в Берліні. Початок історії турніру бере з 1896, і є найстарішим жіночим тенісним турніром у світі.
Меморіальна дошка Лесі Українки, Johannisstraße, 11, GPS:52.524403 13.391794);
Меморіальна дошка Олександра Довженка, Bismarckstrasse, 69, (GPS: 52.510917 13.298545);
Меморіальна дошка в пам'ять про будинок української дипломатичної місії (Kronprnizenufer, 10);
Українські поховання на православному цвинтарі Тегель.
Будинок із тризубом, Heidelberger Platz 1, Цей будинок, куплений в 1923 р. українським бізнесменом, став центром української громади Берліна, (GPS:52.478951 13.310323)[23].
↑Парнікоза, Іван. Берлін. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . М. Жарких. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 19.09.2020 р..
Джерела
Факти про Німеччину / ред. Жанет Шаян, Сабіне Гіле; пер. Володимир Шелест. — Франкфурт-на-Майні: Зоцієтетс-Ферлаг, 2010. ISBN 978-3-7973-1211-2
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_-msu-2021-3860-.jpg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
