Захар Чернишов народився в сім'ї генерал-аншефа Григорія Петровича Чернишова та Авдотьї Іванівни Чернишової, однією з «метрес» імператора Петра I, що заслужила від нього прізвисько «Авдотья бой-баба». Разом з батьком був наданий в 1742 р. в графи.
Записаний на військову службу в 1735 р., а через 6 років було надано звання капітанагвардії. У 20 річному віці був приставлений помічником до Людвіга Ланчинського, що представляв інтереси петербурзького двору у Відні. За час перебування за кордоном розширив кругозір і вивчив іноземні мови. З 1744 р. — камер-юнкер спадкоємця Петра III (у званні полковника).
За кілька років, поки вони тривали при «молодому дворі», три струнких і високих брати Чернишови, особливо Андрій, встигли заручитися прихильністю великої княгині Катерини II. Захара вона називала «гаряча голова». Петро Бартенєв опублікував знайдені під час ремонту в одному з чернишовських маєтків «Любовні записочки високої особи XVIII століття до графа Чернишова»[1].
Подорожуючи в 1780 р. білоруськими землями на зустріч з австрійським імператором Йосипом II в Могильові, Катерина II сприйняла нові дороги як сади. З дня в'їзду (24 травня) вона пробула в Могильові до 30-го травня того року. У трьох верстах від міста була споруджена тріумфальна арка, де зустрів її графЗахар Чернишов з чиновниками губернії й дворянством, з їх маршалками. Однак на другий день перебування імператриці в Могильові губернатор посварився зі всемогутнім Г. Потьомкіним, і милість імператриці відвернулася від нього. На пропозицію ясновельможного передати місцевому єпископу нагороду уряду, гордий і самолюбний граф розлютився: «У вас є для того ад'ютанти, а я вже старий для розсилок!»[2]
