Запоріжжя
Герб Запоріжжя Прапор Запоріжжя
Зверху-вниз: Соборний проспект, Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ», Церква Пресвятої Богородиці на острові Хортиця, «Славутич-Арена», Мости Преображенського, Вокзал Запоріжжя I, Вокзал Запоріжжя II, Міжнародний аеропорт «Запоріжжя», Музей техніки «Фаетон», «Запоріжсталь», Запорізький міський дитячий ботанічний сад, Запорізький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Володимира Магара, Дніпровська ГЕС
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Запорізька область
Район	Запорізький район
Тер. громада	Запорізька міська громада
Код КАТОТТГ	UA23060070010069526
Засноване	1770 (255 років)[2][3]
Статус міста	від 16 червня 1806 року
Поділ міста	7 районів
Населення	▼ менше 500 тисяч (2024)
- повне	▼ менше 500 тисяч (2024)
Площа	331[4][5] км²
Густота населення	2145 осіб/км²
Поштові індекси	69000—69499
Телефонний код	+380-61(2)
Координати	47°50′16″ пн. ш. 35°8′18″ сх. д. / 47.83778° пн. ш. 35.13833° сх. д. / 47.83778; 35.13833
Водойма	р. Дніпро
Назва мешканців	запорі́жець, запоріжа́нка, запорі́жці
Міста-побратими	Лінц (Австрія), Лахті (Фінляндія), Бельфор (Франція), Обергаузен, Маґдебурґ (Німеччина), Бірмінґем (Велика Британія), Їчан (КНР).
День міста	перша субота жовтня
Номери автомобілів	АР, КР, ТР, МР / 08
Відстань
Найближча залізнична станція	Запоріжжя I, Запоріжжя II, Запоріжжя-Ліве, Дніпробуд II
До Києва
- фізична	444 км
- залізницею	658 км
- автошляхами	544 км
Міська влада
Адреса	69105, м. Запоріжжя, Соборний проспект, 206
Вебсторінка	Запорізька міська рада
Голова (посада)	Харченко Регіна Владиславівна (в. о.)
Логотип Запоріжжя
Запоріжжя у Вікісховищі Мапа Запоріжжя

Запорі́жжя (МФА: [zɑpoˈriʒʲːɐ] ( прослухати); до 1921 року — Олекса́ндрівськ) — місто в Україні, адміністративний центр Запорізької області та Запорізької міської громади. За чисельністю населення — 6-те місто країни (710 052 осіб станом на 1 січня 2022 року)^[6]. В 2024 році у Запоріжжі проживає менше 500 тисяч жителів^[7]. Розташоване на головній воднотранспортній магістралі України — річці Дніпро, у місці її перетину транспортно-комунікаційними коридорами, що сполучають Південну Україну з її столицею, західними, центральними областями та Донбас із Криворіжжям.

Разом із навколишніми поселеннями утворює Запорізьку агломерацію. Є одним з найбільших адміністративних, індустріальних та культурних центрів Півдня України з розвиненим машинобудуванням, чорною та кольоровою металургією, хімічною та будівельною промисловістю, річковим портом і важливим транзитним залізничним вузлом.

Відповідно до Зведеної схеми районного планування України, Запоріжжя займає важливе місце в регіональній системі розселення і виконує функції обласного, міжнародного і районного центрів, кожний з яких має свою зону міжселищного обслуговування. Отож, у зоні впливу Запоріжжя як обласного центра на території 2690 тис. га розташовано 14 міст, 23 селища, значна кількість сіл, в яких мешкає понад 2 млн осіб. Очолювана Запоріжжям міжрайонна система розселення (приміська зона), вирізняється високим рівнем виробничо-господарського опанування території, високою цінністю сільськогосподарських земель і середовища.

Приміська зона охоплює Запорізький, Василівський та Пологівський район (у тому числі до 17 липня 2020 року — ліквідовані колишні Вільнянський, Новомиколаївський, Оріхівський, Кам'янсько-Дніпровський адміністративні райони Запорізької області), загальною площею 760 тис. га, на якій рзташовано 5 міст, 6 селищ та близько 300 сільських населених пунктів. Загальна чисельність населення приміської зони — приблизно 315 тис. осіб.

Особливістю міста Запоріжжя є те, що в ньому зосереджено приблизно 65 % продуктивних потужностей області й 43 % населення області.

З 24 лютого 2022 року, в ході російського вторгнення в Україну, російські окупанти регулярно завдають обстріли по інфраструктурі та житловим будівлям міста Запоріжжя.

7 серпня 2023 року на сайті Президента України зареєстрована петиція про присвоєння місту почесної відзнаки «Місто-герой України»^[8].

До 15 березня 1921 року місто називалося Олександрівськ за назвою Олександрівської фортеці, закладеної у 1770 році. Однозначної думки, на честь кого було названо фортецю немає. Називаються імена генерал-фельдмаршала Олександра Голіцина, князя Олександра Вяземського^[9][10].

15 березня 1921 року Запорізьким губернським виконавчий комітет виданий наказ про перейменування міста Олександрівська в Запоріжжя — тобто розташоване за Дніпровими порогами^[11]. Нова назва й раніше була відомою серед населення та враховувала історичні традиції краю — міста за порогами, до спорудження у 1932 році греблі Дніпровської ГЕС в місці, де річка Дніпро перетинає скелястий південний край Українського щита, закінчувалися численні Дніпрові пороги, що перешкоджали судноплавству^[12].

З 15 березня 1921 року у місцевій пресі зустрічаються обидві назви — Запоріжжя та Олександрівськ. Проте залізничні станції міста до 1934 року зберігали свої назви Олександрівськ І та Олександрівськ ІІ.

27 червня 2023 року Національна комісія зі стандартів державної мови рекомендувала розглянути перейменування міста Запоріжжя, проте міська влада повинна довести доцільність назви обласного центру. На думку комісії зі стандартів державної мови, назва Запоріжжя «може стосуватися російської імперської політики». Фахівці-філологи та історики з усіх регіонів України склали перелік з 1400 міст та сіл, які запропоновано перейменувати на виконання закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», серед них і місто Запоріжжя. Комісія рекомендувала обґрунтувати доцільність збереження поточної назви або запропонувати нову назву, проте комісія ніяк не пояснила, чому Запоріжжя відповідає або не відповідає новому законодавству. Тож Запорізька міська рада мала 6 місяців аби довести доцільність назви обласного центру або запропонувати свою назву. Якщо впродовж шести місяців місцева влада не виконає рекомендації, то Верховна Рада України мала право змінити назву міста за рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови^[13][14]. 30 червня 2023 року Національна комісія зі стандартів державної мови скасувала ідею зміни назву обласного центру, а назва міста залишилася незмінною. Із пояснень фахівців стало відомо, що вони просто хотіли діалогу між місцевою владою, філологами та краєзнавцями^[15].

За свідченнями археологів, поселення на території сучасного Запоріжжя відомі з часів Середньостогівської культури (5 до — середина 4 тисячоліття до н. е.) — залишки давнього поселення було знайдено на північно-східному куті острова Хортиці. Інший відомий археологічний пам'ятник — вознесенський комплекс — кам'яна споруда, яку пов'язують із хозарами, булгарським ханом Аспарухом (VII століття), князем Святославом Ігоровичем (X століття).

За часів Київської Русі на території сучасного міста були переправи через Дніпро — це Крарійський та Кічкаський перевози на півночі і поселення Протолча на півдні острова Хортиця.

1103 року в районі острова Хортиця руські князі Святополк Ізяславич і Володимир Мономах завдали нищівної поразки половцям.

У XV—XVII століттях територія сучасного міста входила до Запорожжя — краю вольностей запорозьких козаків. Першою і єдиною Січчю, розташованою безпосередньо в межах сучасного міста, була Хортицька.

1552 року її заснував український шляхтич Дмитро Вишневецький (Байда) на острові Мала Хортиця. Однак у 1557 році її зруйнувало турецько-татарське військо.

1527 року кримський хан Сахіб Герай скаржився литовському урядові на черкаських та канівських козаків, які поблизу татарських кочовищ ставили «уходи», тобто займалися промислами, а рибу, хутра й мед вивозили на продаж у волості.

У другій половині 1570-х років XVI століття польський король Стефан Баторій проводив жорстку політику на підпорядкування Запорожжя польському урядові. Багаті угіддя приваблювали польських магнатів, які вдиралися в запорозькі володіння й спустошували «уходи», а запорожців брали в полон. З півдня їм постійно загрожували кочовики-татари. Тому, у зв'язку з посиленням наступу як польського панства, так і кримських татар, козаки згуртовувалися й створювали укріплені городи, або січі. Щоб підпорядкувати державі непокірних козаків і загарбати їхні землі, 1578 року Стефан Баторій зобов'язав усіх без винятку прикордонних старост «виганяти низовців з Дніпра». Але, оскільки козаки перебували під захистом таких природних укріплень, як Томаківка та навколишні річки й озера, здійснити наказ короля було неможливо.

На початку 1580-х років на Томаківщині вже була існувала справжня Запорозька Січ як військова організація, у якій відбувалися січові збори, або кіш. На початок 1580-х років припадають згадки в джерелах про січову старшину та регалії найвищої влади, зокрема булаву гетьманську. Томаківська Січ приймала не тільки селян, а й була центром, куди втікали бранці з ординського полону. Шляхтич Зборовський, який у 1580-х роках був на Томаківській Січі, свідчив про високу майстерність січовиків не лише у військовій справі, а й у виконанні пісень та грі на кобзі. На Січі не було ані феодальної власності на землю, ані кріпацтва. На роботу на Січі наймали, а панувало серед січового товариства побратимство, вірність матері-Січі та Великому Лугу. А поза Січчю водночас зростали зимівники, де жили власники рибних промислів, скотарі, мельники, шевці, рибалки, котрі в разі нападу кочовиків чи польської шляхти за наказом кошового отамана збиралися на Січ зі зброєю в руках і йшли в походи на Польщу, Крим чи Стамбул визволяти з неволі своїх земляків.

У 1734—1775 роках територія Запоріжжя входила до Самарської паланки, а правобережжя — до Кодацької паланки.

У 1770 році на місці сучасного Запоріжжя закладено Олександрівську фортецю Дніпровської лінії. Її будівництво завершилося у 1775 році. Того ж року, за ініціативою Григорія Потьомкіна, було знищено останню Запорозьку Січ — Підпільненську.

• 
  Олександрівськ та його околиці (1861)
• 
  Олександрівськ у XIX столітті
• 
  Мапа Олександрівська на початку XX століття^[16]

Формування сучасного міста пов'язане з Олександрівською фортецею, поблизу якої сформувався так званий «фурштат», де оселилися будівельники-селяни, каторжники, персонал обслуги фортеці, відставні солдати. За даними Статуту громади міста Запоріжжя: «Виникнення міста пов'язане зі спорудженням 1770 року Олександрівської фортеці». Ціла низка державних актів теж із цим згодна. І, відповідно, днем народження міста можливо було б проголосити 28 серпня — саме в цей день 1770 року було закладено Олександрівську фортецю^[17]. Після остаточного захоплення Криму росіянами 1783 року Дніпровська лінія втратила військове значення й була скасована, унаслідок чого в 1800 році Олександрівська фортеця втратила статус військового об'єкта.

1806 року поселення, що нараховувало приблизно 2 тисяч осіб, отримало статус повітового міста під назвою Олександрівськ. На околицях міста були поселення вихідців з Німеччини, які прибували на запрошення Катерини II з 1787 року.

Поблизу міста Олександрівськ розташовувалося велике село Вознесенка, засноване ще у 1596 році (сучасна територія центру міста Запоріжжя). У Вознесенці у різні часи мешкало 1,5–4 тис. осіб, існували церква, крамниця, школа, розвинута торгівля. Крім того, пізніше за запрошенням Катерини II, була заснована низка німецьких менонітських колоній Хортицької волості: Кічкас (Ейнлаге), колонія Хортиця, Розенталь, Шенвізе тощо.

1873 року, завдяки будівництву залізниці, місто поступово перетворилося на важливий транспортний вузол, де вантажі перевантажувалися із залізниці на річковий транспорт, що прямував до Одеси. Потужний поштовх до подальшого розвитку промисловості дало місту спорудження у 1902 році залізниці, яка сполучила місто з Криворізьким та Донецьким басейнами. У 1879 році 63 % торгово-промислових підприємств міста належало євреям. У 1901 році міським головою був обраний підприємець Фелікс Мовчановський. У 1903 році євреї складали 70 % купців^[18].

1905 року Олександрівськ, як і чимало інших міст Російської імперії, був центром робітничих страйків, які 11–14 грудня 1905 року переросли у збройне повстання, придушене імперськими військовими. Того ж року в місті відзначився єврейськими погромами Союз Михаїла Архангела.

• 
  Будинок Г. Келлера (вул. Святого Миколая, 16)
• 
  Будівля пологового будинку № 1 (вул. Святого Миколая, 27)
• 
  Перша теплова електростанція Олександрівська (вул. Поштова, 73)

У середмісті старого Олександрівська (сучасного Запоріжжя) знаходиться унікальна як за архітектурою, так і за призначенням будівля — перша теплова електростанція міста. Будівля проєктувалася та споруджувалася як перша електростанція Олександрівська, за проєктом технолога місцевого електричного товариства А. С. Берковича. Гроші на будівництво було виділено з міського бюджету. У 1910 році урочисто відкрита перша теплова електростанція, безперебійна подача електроенергії розпочалась з липня 1911 року. Електростанція працювала на твердому паливі — торфі та вугіллі. Будівля електростанції вражала олександрівців. Єдиний поверх основної будівлі заввишки сягав 7 м, двоповерхова цегляна прибудова — 9 м. Цоколь — метровий шар граніту. Всередині електростанції були встановлені два газогенератори. Першим підключився до електростанції Міський банк, згодом електроенергією почали користуватися найзаможніші містяни. Задоволення було не з дешевих — понад 30 копійок за кВт, у місяць виходило від 4 до 10 рублів, одна лише лампочка коштувала 1 рубль — в тогочасних цінах за 1 рубль можна було придбати 2 кг якісного м'яса. Потужність електростанції до 1917 року складала 400 кВт. Нині це споживання кількох сучасних багатоповерхівок, а у ті часи покривало потреби цілого міста^[19].

22 листопада 1917 року рішенням більшості голосів (147 проти 95) Олександрівська міська рада ухвалила рішення про інтеграцію до Української Народної Республіки, в ході якого місто увійшло до адміністративно-територіальної одиниці Січ. Утім, у січні 1918 року місто захопили анархісти за підтримки російських червоногвардійських загонів, на чолі «революційного комітету» в Олександрівську стали Маруся Нікіфорова та Нестор Махно^[20]. 18 квітня 1918 року, після укладання Берестейського миру, місто було звільнено силами Запорізького корпусу Армії УНР за підтримки німецьких загонів. Однак, вже у грудні 1918 року Олександрівськ було остаточно втрачено під натиском більшовицьких сил^[21]. Впродовж наступних двох років місто стало ареною бойових дій між більшовиками, білогвардійцями та махновцями^[22]. Вперше білогвардійським військам вдалося захопити місто у червні 1919 року, проте у жовтні 1919 року їх витіснили загони Нестора Махна. Розрив Махна з більшовиками призвів до збройного протистояння між цими силами, а в січні 1920 року Олександрівськ втретє було захоплено більшовики.

19 вересня 1920 року містом заволоділи білогвардійські війська під орудою Петра Врангеля. У жовтні 1920 року більшовики остаточно встановили в Олександрівську радянську окупаційну владу^[21].

15 березня 1921 року Олександрівська губернія отримала назву Запорізька губернія. Згодом перейменувано й губернське місто Олександрівськ на Запоріжжя.

У 1926 році, за американським проєктом, гребля Дніпровської ГЕС повинна була бути побудована прямою, з чотирма смугами руху та вертикальними опорами, а не з параболічними опорами. На місці сучасного підприємства ЗТЗ мали бути всі заводи промислової зони. Для забезпечення електроенергією цих енергозатратних заводів з мінімальними втратами короткою електричною мережею передбачалося будівництво Дніпровської ГЕС на правому березі, а на лівому березі Дніпра (за компасними напрямками східних вітрів) мало би будуватися «місто-сад» від Кічкаса через стару частину до сучасного Південного житлового масиву із пляжною зоною по всій довжині, відокремленою від житлової забудови лісопарковим сквером типу Лонг-Біч або Брайтон-Біч по-запорізькі.

Впродовж довоєнних п'ятирічок місто стало великим індустріальним центром, чому сприяло відкриття 10 жовтня 1932 року Дніпровської ГЕС — найпершої з каскаду дніпровських гідроелектростанцій. Разом із тим було збудовано підприємства, такі як завод листової сталі («Запоріжсталь»), коксохімічний, алюмінієвий («ЗАлК»), феросплавів, завод інструментальної сталі (нині — «Дніпроспецсталь»)^[23].

• 
  Будівництво Дніпровської ГЕС
• 
  Трамвай типу Х прямує над шлюзом греблі ДніпроГЕС (1930-ті)
• 
  Житлові будинки вздовж проспекту Соборного (1936)
• 
  Зруйнований машинний зал Дніпровської ГЕС (1943)
• 
  Сліди обстрілу ДніпроГЕС (осінь 1943)
• 
  Скульптура на одному з будинків на центральному проспекті (1949)
• 
  Сучасний Соборний проспект

З 4 жовтня 1941 по 14 жовтня 1943 роки, в ході Другої світової війни, місто впродовж двох років перебувало під тимчасовою окупацією німецько-фашистських загарбників^[24], з 1 вересня 1942 року — у формі Запорізького ґебіту. Входженню німецьких військ до міста передував підрив Дніпровської ГЕС 18 серпня 1941 року, здійснений військами НКВС без оповіщення населення та військ, що переправлялися через річку^[25]. Руйнівна хвиля води, що ринула через пробоїну в греблі призвела до багатотисячних жертв як з боку цивільного населення, так і червоноармійців, котрі переправлялися через Дніпро^[26]. Що цікаво, радянська влада спершу спробувала скинути трагедію на німців, зробивши невдалий відеомонтаж і розповідаючи в псевдодокументальних фільмах про це^[27][28]. Схожу спробу підриву Дніпровської ГЕС німецькі війська намагалися здійснити при відступі, однак її зірвали радянські розвідники.

У листопаді 1941 року в місті почався Голокост, в ході якого розстріляно понад 100 євреїв, у березні 1942 року — 3700 осіб^[18].

Під час Другої світової війни Запоріжжя було найбільш відвідуване Адольфом Гітлером, який неодноразово навідувався до штаб-квартири фон Манштейна (нині — 2-й корпус Національного університету «Запорізька політехніка», вул. Гоголя, 64), з українських міст^[29].

Повоєнні роки відзначені подальшим ростом міста^[30]. У 1950—1960-х років закладено житлові масиви «Вознесенка», Космічний та Шевченківський, у 1970-х роках — Хортицький, Бородінський, Осипенківський, у 1984 році — Південний. Було введено в експлуатацію Запорізький трансформаторний завод (ЗТЗ), завод високовольтної апаратури, «Запоріжкабель» та «Перетворювач» тощо.

Наприкінці 1980-х років, населення міста досягло свого максимуму — близько 900 тис. осіб, після чого почало зменшуватись.

5 серпня 1990 року відбувся мітинг Народного руху України, який зібрав близько 1 млн учасників.

2004 року в Запоріжжі розпочалось будівництво нових мостів через Дніпро та Старий Дніпро, висота найвищого складає 166 метрів.

2004 року гурт «Хорта» виступив на каскаді фонтанів «Веселка» під час фестивалю «Перлини сезону» із піснею «Запоріжжя», яка згодом стала неофіційним гімном міста^{[31][32][33][34]}.

1 грудня 2013 року в місті організовано протестний майдан, як реакція на Силовий розгін Євромайдану в Києві^[35].

26 січня 2014 року перед Запорізькою облдержадміністрацією відбувся кількатисячний мітинг, який було розігнано зусиллями працівниками органів МВС та «тітушок»^[36].

Зовнішні відеофайли
	Протестний майдан в Запоріжжі 1 грудня 2013 року

13 квітня 2014 року відбулася кульмінація серії проросійських виступів у місті. Мітинг антимайданівців на Алеї Слави переріс у сутичку з прихильниками Майдану — частину з прибічників антимайдану оточили, закидали яйцями, борошном та пакетами з молоком, а згодом доправили коридором ганьби до УБОЗу. Події отримали назву «Яєчна неділя»^[37][38][39].

20 лютого 2015 року на майдані під стінами Запорізької облдержадміністрації було відкрито пам'ятний знак на честь Героїв Революції гідності^[40].

25 березня 2015 року на сесії Запорізької міської ради площу Жовтневу перейменовано на Майдан Героїв, на честь героїв-майданівців. Проти перейменування площі виступили лише депутати-комуністи, рішення було прийняте більшістю голосів («За» 53 голоси з 69). Під час сесії зазначалося, що рішення про перейменування площі — ініціатива громади Запоріжжя, яка на цій площі збиралася під час Євромайдану, саме на цьому місці встановлено пам'ятний знак на честь героїв Революції гідності, містяни влаштовують урочисті зустрічі героїв-земляків з війни на сході України^[41].

З 16 квітня 2016 року в Запоріжжі розпочала роботу патрульна поліція^[42].

• 
  Мітинг Народного руху України в Запоріжжі (5 серпня 1990)
• 
  Гребля Дніпровської ГЕС

У 2017 році, за даними видання «Фокус», Запоріжжя у щорічному рейтингу комфортності міст України виявилося на 15-му місці. При складанні рейтингу враховувалися такі критерії, як економічний стан, безпека проживання, інфраструктура міжміського транспорту, якість послуг, екологія. До переваг міста варто віднести вартість житла й оренди квартир, вартість умовного споживчого кошика. У рейтингу Запоріжжя отримало 40,1 бала зі 100 можливих^[43].

Перша підозра на захворювання була ще 11 березня. 47-річна жінка 1972 року народження працювала в Італії, 9 березня вона була госпіталізована^[44][45], на той час в обласній лікарні знаходилася ще одна людина в якої підозрювали коронавірус — це чоловік старше 50 років, який приїхав із Санкт-Петербурга. Обидва випадки не підтвердилися^[46].

16 березня 2020 року в Запоріжжі було оголошено карантин, у рамках якого припинили роботу об'єкти громадського користування, крім торговельно-розважальних закладів. Для боротьби з поширенням коронавірусу в бюджеті Запоріжжя додатково передбачено 100 млн грн^[47]. Перший випадок інфікування був підтверджений 24 березня 2020 року^[48].

Під час російського вторгнення в Україну місто регулярно потрапляє під ракетні удари російських окупаційних військ. 27 лютого 2022 року на південних околицях Запоріжжя точилися боїо^[49]. Того ж вечора російські війська почали обстріл Запоріжжя^[50]. 16 березня 2022 року, близько 05:00 ранку, російські окупанти завдали ракетний удар по інфраструктурі залізничної станції Запоріжжя II, в результаті суттєво були пошкоджені колії, контактна мережа, у будівлях повилітали шибки. У приміських поїздів, що знаходилися біля вокзалу без пасажирів, були пошкоджені вікна. Відправка усіх приміських поїздів, які вирушали зі станції Запоріжжя ІІ було тимчасово перенесено на вокзал станції Запоріжжя I^[51][52]. 7 квітня 2022 року мешканці міста відчули вибухи у різних частинах міста, російські війська намагалися обстріляти місто трьома крилатими ракетами^[53]. 21 квітня 2022 року, о 12:45, російські окупанти завдали ракетний удар по Запоріжжю, біля острова Хортиця в районі мосту Преображенського. 26 квітня 2022 року, вранці, на територію одного з підприємств міста влучили дві російські керовані ракети «Калібр». Третя ракета розірвалася у повітрі. Пошкоджень та руйнацій зазнали інфраструктурні об'єкти підприємства. Одна людина загинула, троє зазнали поранень^[54]. Пізніше стало відомо, що ракети влучили в непрацююче підприємство^[55]. 28 квітня 2022 року, вранці, російські окупанти завдали ракетного удару по Запоріжжю із застосуванням ракети Х-55^[56]. 25 травня 2022 року російські окупаційні війська запустили чотири крилаті ракети по місту Запоріжжя. Одну з них збило ППО, інші три завдали удару по цивільним об'єктам Шевченківського та Олександрівського районів^[57]. 13 липня 2022 року російські загарбники двома крилатими ракетами завдали удару по одному з підприємств у Дніпровському районі міста Запоріжжя^[58]. Поранено 14 осіб^[59].

22 березня 2023 року окупанти атакували місто шістьма ракетами^[60] два дев'ятиповерхові житлові будинки, вбивши мінімум одну людину і поранивши 34, у тому числі троє дітей^[61].

Площа міста Запоріжжя становить 33 099 га. Показник території на 1000 жителів — 39 га, що приблизно збігається з такими ж показниками по містах України (40 га) і міста такого ж рівня — Дніпра (33 га)^[62].

Понад 4 тис. га зайняті водними просторами (12,8 %), близько 8 тис. га займають промислові, комунально-складські об'єкти, спецтериторії, 17,6 % міських земель використовуються в сільському господарстві. Вільні міські землі, що становлять 1,6 % від усієї території міста Запоріжжя, роздроблені й дисперсно розташовані в плані міста.

• 
  Прогулянковий катер на Дніпрі біля острова Хортиця
• 
  Дніпрові пороги
• 
  Острів Хортиця (світлина з космосу)
• 
  Острів Байда

Місто Запоріжжя розташоване в зоні м'якого континентального клімату, котрий характеризується спекотним посушливим літом, для якого характерні суховії, які в окремі роки бувають особливо сильні. Літо тепле, зазвичай починається в перших числах травня й триває до початку жовтня, охоплюючи період близько п'яти місяців. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 23,8 °C. Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -2,7 °С. Зима помірно м'яка, часто спостерігається відсутність стійкого сніжного покриву. У середньому, висота снігового покриву становить 14 см, найбільша — 35 см.

Клімат Запоріжжя (1987-2016)
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Абсолютний максимум, °C	11,4	17	26	26	30,6	36	38	40	35	30	20	15	40,0
Середній максимум, °C	2,6	4,8	10,4	16,8	22,2	27,5	31,2	31,0	27,1	20,1	12,2	3,7	17,1
Середня температура, °C	−2,7	−1,5	4,5	10,5	15,5	20,2	23,8	23,1	19,0	11,5	5,1	−0,4	11,1
Середній мінімум, °C	−6,1	−5,8	−0,1	5,2	9,1	12,9	16,6	15,9	11,5	6,6	−1,4	−3,2	5,1
Абсолютний мінімум, °C	−30	−27,8	−19,2	−8,2	−2,4	3,9	5,9	3,9	−3	−8	−17,9	−27,8	−30
Норма опадів, мм	30.2	33.2	52.3	62.2	45.6	14.2	5.5	2.1	4.4	21.8	40.0	29.7	341.2
Кількість сонячних годин	114,0	132,9	169,6	197,9	268,6	344,3	364,0	341,2	293,1	222,3	166,4	118,7	2733,0
Кількість днів з опадами	9,6	9,4	11,4	12,7	12,0	5,0	2,2	1,7	2,1	7,1	8,3	8,5	90,7
Кількість сніжних днів	8,5	9,5	3,7	0,8	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,3	3,5	5,5	32,5
Вологість повітря, %	86	74	65	60	58	51	48	48	49	60	75	84	68.5

Середньорічна температура +11,1 °C, середня температура в липні +23,8 °C, а в січні —2,7 °C.

Середня глибина промерзання ґрунту — 0,8 м, максимальна — близько 1 м. За умовами забезпеченості вологою територія міста належить до посушливої зони. Середньорічна кількість опадів становить 443 мм, а випаровування з поверхні суходолу — 480 мм, з водної поверхні — 850 мм. При цьому влітку часто спостерігаються зливи, що сильно розмивають поверхню ґрунту.

Відносна вологість повітря станом на 13:00 становить 60 %, найменша — 40 % — спостерігається у липні — серпні.

Переважні напрямки вітру в теплий період — північний і північно-східний, у холодний період — північно-східний і східний. Середня швидкість вітру становить 3,8 м/сек, посилюючись до 4,2 м/сек на околицях міста. Максимальна швидкість вітру, до 28 м/сек, спостерігається один раз на 15–20 років.

Щороку, у середньому, місто вкрито туманом 45 днів на рік. Найбільше число туманів — 60 на рік.

Забудова міста представлена компактною відкритою структурою й розташована на обох берегах річки Дніпро. Лівобережна частина — лінійна й дуже неоднорідна за функціональним зонуванням.

Селітебні території, що розчленовуються транспортними й комунікаційними коридорами, витягнуті уздовж берегів і безпосередньо прилягають до промислових територій. Як наслідок, значна частина житлової забудови (до 70 %) розташована в зонах впливу промислових підприємств.

Правобережна частина міста більш компактна й однорідна за функціональним зонуванням. Промислові підприємства Хортицького промрайону, які «чистіші» в екологічному плані, не справляють негативного впливу на житлову забудову^[63].

Проте, правобережна частина, хоч і порівняно сприятливіша в екологічному плані, немає досить розвинених транспортних зв'язків з промзоною міста, яка розташована переважно в його лівобережній частині, та з центром Запоріжжя.

Наразі місто має невеликий резерв вільних територій у наявних межах. Серед територій, можливих до освоєння під сателітну забудову, існує можливість виділити невеликі ділянки в прибережній частині лівого берега (вулиця Скельна, Центральний бульвар), райони намиву Миколаївської заплави («Південний житломасив»), у правобережній частині міста (Бородінський мікрорайон, Хортицький район, Верхня Хортиця).

Окрім цього, є невеликий резерв територій у районах можливої реконструкції (Старе місто, Павло-Кічкас).

• 
  Фестивальна — центральний майдан міста
• 
  17-поверхові башти Хортиця-Палац
• 
  Бізнес-центр «Eco tower»
• 
  Перехрестя на розі проспектів Соборного й Металургів

У 2017 році до Державного реєстру нерухомих пам'яток України внесено 20 об'єктів культурної спадщини архітектури та містобудування, розташованих у Запоріжжі, зокрема клуб «Металіст» (БК «ЗАЗ»), а також житлові будинки, зведені у 1930—1950-х роках^[64].

Запоріжжя є самостійною адміністративно-територіальною одиницею й адміністративним центром Запорізької області^[65][66]. У місті перебувають органи як місцевого, так і обласного самоврядування.

Органами та посадовими особами місцевого самоврядування є:

• Міський голова
• Запорізька міська рада
• 7 районних адміністрацій.

Судову владу в місті та у Запорізькому районі здійснюють 4 окружних суди міста Запоріжжя.

Міський голова обирається мешканцями міста, шляхом прямого, загального, вільного, таємного голосування терміном на 5 років. Новообраний міський голова приносить присягу на сесії міської ради^[67]. У листопаді 2015 року міським головою був обраний Володимир Буряк^[68][69]. Займав посаду до 29 вересня 2021 року.

У вересні 2021 року секретарем міської ради був обраний Анатолій Куртєв, який займав посаду в. о. міського голови до 24 квітня 2024 року.

24 квітня 2024 року секретарем міської ради переобрана Регіна Харченко.

У Запоріжжі також є виконавчі й судові органи влади та органи місцевого самоврядування Запорізької області.

Обласною владою є:

• Запорізька обласна державна адміністрація, голова якої призначається указом Президента України^[70]
• Запорізька обласна рада^[71].

Місто розділене на 7 адміністративних районів.

Олександрівський Заводський Комунарський Дніпровський Вознесенівський Хортицький Шевченківський Чисельність населення районів міста Запоріжжя станом на 1 листопада 2015 року[72]: № Район Населення Відсоток 1 Олександрівський 68 666 9,06 % 2 Заводський 50 750 6,7 % 3 Комунарський 133 752 17,64 % 4 Дніпровський 135 934 17,95 % 5 Вознесенівський 101 349 13,37 % 6 Хортицький 115 641 15,27 % 7 Шевченківський 151 558 20,0 %

Запоріжжя займає 6-те місто за чисельністю населення в Україні. Станом на 1 січня 2016 року населення Запоріжжя налічувало 784 741 особу (з урахуванням 26 730 осіб офіційно зареєстрованих переселенців з тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей)^[73].

Станом на 1 січня 2015 року населення Запоріжжя складало 761 993 осіб^[74].

Національний склад населення Запоріжжя за Всеукраїнським переписом населення 2001 року мав такий вигляд^[75]:

Національність	Чисельність, тис.	Частка, %
українці	573,0	70,3
росіяни	207,0	25,4
білоруси	5,5	0,7
болгари	3,6	0,4
євреї	3,4	0,4
грузини	3,1	0,4
вірмени	3,1	0,4
татари	2,2	0,3

За даними опитуваннями, проведеними соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українці склали 82 % населення міста, росіяни — 14 %, інших національностей — 2 %^[76].

Динаміка рідної мови населення Запоріжжя за переписами:

Мова	1897[77]	1926[78]	1989[79]	2001[80]
Українська	43,0	33,8	41,3	41,6
Російська	24,8	52,2	57,0	56,8
Єврейська	27,8	9,7	0,1

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[81]:

Мова	Чисельність, осіб	Доля
Українська	337 537	41,64 %
Російська	460 653	56,83 %
Інші	12 430	1,53 %
Разом	810 620	100 %

Українська мова є єдиною офіційною мовою міста^[82][83].

За даними опитуванням, проведеним соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українською мовою вдома розмовляли 3 % населення міста, російською — 52 %, українською та російською в рівній мірі — 43 %, українською та іншою мовою в рівній мірі — 1 %, російською та іншою мовою в рівній мірі — 1 %^[76].

Російське вторгнення в Україну спровокувало в Запоріжжі нову хвилю українізації: дедалі більше містян обирають для спілкування українську мову^[84].

Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2023 року, українською вдома розмовляли 23 % населення міста, російською — 67 %^[85].

Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2024 року, українською вдома розмовляли 57 % населення міста, російською — 84 % (на відміну від опитування 2023 року було дозволено вибір кількох варіантів)^[86].

7 червня 2024 року рішенням Запорізької міської ради у Запоріжжя затверджена «Програма забезпечення всебічного розвитку та функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя м. Запоріжжя на 2024—2030 роки»^[87]. Паралельно в місті демонтують російськомовні інформаційні стенди, дошки, вивіски та зовнішню рекламу^[88].

29 вересня 2023 року рішенням Запорізької міської ради у Запоріжжі було запроваджено мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту^[89].

Запоріжжя — великий промисловий центр, створений за комплексною схемою, в якому сконцентровано найпотужніші:

• металургійні — «Запоріжсталь», «Дніпроспецсталь», Запорізький алюмінієвий комбінат, Запорізький титано-магнієвий комбінат, Запорізький завод феросплавів, Запорізький ливарно-механічний завод
• машинобудівні — Мотор Січ, ТОВ «Завод підйомно-транспортних машин» — один з найбільших кранобудівних заводів України, інструментальний завод, Запорізький завод важкого кранобудування
• енергетичні — Дніпровська ГЕС, «Запоріжтрансформатор»
• гірничодобувні підприємства
• численні науково-дослідні заклади^[90].

За 2014 рік суб'єктами переробної промисловості реалізовано продукції у відпускних цінах підприємств (без ПДВ і акцизу) на суму 60,62 млрд грн, у тому числі: металургійне виробництво — на 33,83 млрд грн, машинобудівної галузі — на 13,13 млрд грн, харчової галузі — на 3,72 млрд грн.

Підприємство «Мотор Січ» — один з найпотужніших у світі виробників авіаційних двигунів для літаків Ан-225 «Мрія», Ан-124 «Руслан», а також для гелікоптерів Мі-26 та багатьох інших машин. ЗМКБ «Прогрес» ім. академіка О. Г. Івченка — один з найбільших у світі проєктувальників авіаційних двигунів та енергетичних установок.

Запорізький автомобілебудівний завод (ЗАЗ) — єдине в країні підприємство, яке має повний виробничий цикл виготовлення автомобілів. Раніше виробляв автомобілі «Запорожець», «Таврія» й «Славута», а зараз — Sens, Daewoo Lanos, Forza, Opel, автобус I-VAN^[90].

Обсяг реалізованої промислової продукції загалом по місту за 2016 рік становив 143 204,6 млн грн (73,0 % до обласного показника та на 9,8 % більше, ніж у 2015 році), у розрахунку на одного мешканця показник становив 137,7 тис. грн, що в 3 рази більше, ніж в середньому по Україні^[91].

• 
  Дніпровська ГЕС
• 
  Запоріжсталь
• 
  Дніпроспецсталь
• 
  Запорізький автомобілебудівний завод
• 
  ЗАЗ Sens та ЗАЗ Lanos (на автовозі), виробництва ЗАЗ
• 
  Інструментальний завод
• 
  Мотор Січ
• 
  Науково-виробничий комплекс «Іскра»
• 
  Запорізький абразивний комбінат

У Запоріжжі діють лікувальні заклади охорони здоров'я:

• КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» — спеціалізована лікувально-діагностична комунальна установа, що має вищу акредитаційну категорію та є науково-практичною базою для 6 кафедр Запорізького державного медичного університету. В лікарні тривав юридичний конфлікт за посаду директора установи.

У місті діють контролюючі органи: Адміністрація з питань охорони здоров'я ЗМР та Департамент охорони здоров'я Запорізької ОДА.

Екологічна ситуація в Запоріжжі й регіоні напружена, причина тому — насиченість промисловими підприємствами й недосконалість очищувальних технологій. Значна частина промислових підприємств розташована в центрі житлових забудов, що формує основне техногенне навантаження на довкілля міста.

Обсяги викидів речовин-забруднювачів у атмосферне повітря стаціонарними джерелами (без урахування вуглецю діоксиду) за 2015 рік склали 83,3 тис. т (96,0 % до обсягів викидів за 2014 рік)^[91].

Щороку місцеві екологічні осередки проводять агітаційну, просвітницьку та іншу діяльність, спрямовану на зміну екологічної ситуації на краще. У 2020 році в Запоріжжі та лісництвах навколо нього висаджено 5 000 дерев, придбані очисні споруди, прибрано 30 тонн сміття з берегів річки Дніпро, проведено зариблення мальками. День Землі. Озеленення т ініші екоакції «Запоріжсталі». [Архівовано 28 квітня 2021 у Wayback Machine.]

Центральний парк культури і відпочинку «Дубовий Гай» розташований вздовж вулиці Глісерної в Олександрівському районі, вниз до річки Дніпро від майдану Волі. Примітність парку — річна протока Мокрої Московки та її заплави, через які в декількох місцях перекинуті мости. Уздовж доріжок встановлені лавки, дитячі майданчики, парк атракціонів, фонтан, кілька майданчиків для проведення концертів, тенісні корти. У парку проводяться культурно-масові заходи.

Парк Перемоги закладений у 1979 році, є одним з найбільших в Запоріжжі. Починається від вулиці Шкільної й простягається до Прибережної автомагістралі. З одного боку парк обмежений річкою Суха Московка, а з іншої озером і корпусами Центру екстремальної медицини та швидкої медичної допомоги.

Ландшафтний парк Хортиця — найбільший острів на Дніпрі, розташований нижче Дніпровської ГЕС, унікальний природний та історичний комплекс. Хортиця є одним із семи чудес України. На північній стороні острова був останній дніпровий порог. Хортиця витягнута із північного заходу на південь-схід, завдожки 12,5 км, завширшки 2,5 км та загальною площею приблизно 3000 га. На Хортиці в мініатюрі представлені зразки всіх ландшафтних зон України. На острові Хортиця 14 жовтня 1983 року відкритий «Музей історії запорозького козацтва».

Парк Металургів — в центрі міста, практично на березі Дніпра. Невеликий за площею, без різноманітних кіосків, що робить його привабливим для прогулянок і проводження часу. Звідси відкривається прекрасний краєвид на острів Хортицю, Дніпро з його порогами та греблю Дніпровської ГЕС. Парк розташований вздовж вулиці Богдана Хмельницького. В парку встановлений пам'ятник гетьману Богдану Хмельницькому^[92].

Вознесенівський парк розташований в районі Прибережної автомагістралі, неподалік каскаду фонтанів «Веселка». Останнім часом, це один з наймальовничіших та найдоглянутих парків Запоріжжя. Через озеро встановили місток до «Тещі і Свекрухи». У парку розбитий штучний ставок із фонтанами. Чудове місце для прогулянок із дітьми та для молодят.

Парк імені Климова (в минулому — парк імені Т. Г. Шевченка), поруч із Будинком культури імені Тараса Шевченка. Територія парку досить велика й доглянута. Зелені галявини, а також дерева створюють тінь влітку, і тим самим рятують від спеки. З атракціонів є безплатні гойдалки, пісочниці, гірки та інше. На території парку розташований музей історії заводу «Мотор Січ», разом із виставленою біля його входу численною військовою технікою, що викликає велику цікавість усіх охочих.

У Запоріжжі існує ще декілька парків для відпочинку:

• парк Трудової Слави (уздовж бульвару Шевченка у Вознесенівському районі);
• імені О. С. Пушкіна (біля Запорізького державного цирку);
• парк Поколінь (у Хортицькому районі);
• імені Ю. О. Гагаріна (у Космічному мікрорайоні);
• парк Енергетиків (на Правому березі Дніпра біля греблі ДніпроГЕС);
• Південний парк (у 4-му Південному мікрорайоні).
• Парк Придніпровський (вул. Сергія Синенка).

Цілинна балка.

Дніпровські Пороги (загальнодержавного значення).

Віковий дуб (Запоріжжя), Віковий дуб (Верхня Хортиця), Дубовий гай. Старі дуби, Стара груша дичка, Запорозький дуб.

Парк енергетиків, Парк залізничної станції Запоріжжя-2, Парк ім. Шевченка, Парк по вулиці Сергія Синенка, Парк «Алея слави», Запорізький міський дитячий ботанічний сад.

Культурне тло міста створюють філармонія, низка музеїв, театри, бібліотеки^[93]. Серед них:

Театри	Музеї	Бібліотеки	Кінотеатри
Запорізький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Володимира Магара Муніципальний театр-лабораторія «VIE»[94] Запорізький обласний театр ляльок Кінний театр «Запорозькі козаки». [Архівовано 18 грудня 2016 у Wayback Machine.] Запорізький академічний театр молоді Запорізький муніципальний театр танцю (в приміщенні Палацу культури «ЗАлК») Міський театр-кабаре «Олександрівський повіт» Запорізький дитячий театр «СВІЯ» (театр, в якому грають діти)[95]	Запорізький краєзнавчий музей Музей історії запорозького козацтва Музей судноплавства «Чайка» на о. Хортиця. [Архівовано 6 листопада 2016 у Wayback Machine.] Скіфський стан музей просто неба. [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.] Запорізький обласний художній музей Музей історії зброї (приватний) Музей техніки «Фаетон». [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] Музей техніки Богуслаєва. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] Галерея Art L. [Архівовано 28 червня 2017 у Wayback Machine.]	Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека Обласна наукова медична бібліотека Міська центральна бібліотека Наукова бібліотека ЗНУ Обласна бібліотека для юнацтва Обласна бібліотека для дітей «Юний читач»	Multiplex (в ТРЦ «Аврора») (знищено 25 травня 2022 року внаслідок ракетного удару [96])[97] Байда 3D[98] Кіноконцертний зал ім. Довженка ім. Маяковського автомобільний «КіноDRIVE» (не функціонує) «Хортицький» «Зірка» (не функціонує)

До складу філармонії входить академічний симфонічний оркестр, козацький ансамбль пісні й танцю «Запорожці», камерний оркестр «Мініатюра», три концертні групи музично-тематичного лекторію, вокальний ансамбль «Водограй».

Окремим культурним осередком Запоріжжя є міський Вернісаж, організований найбільшою творчою організацією міста Запорізьким міським об'єднанням митців «Колорит» у центрі міста, на площі Маяковського біля фонтану Життя. Щоденні виставки «Колориту» — унікальне місце в Запоріжжі, де можна поспілкуватися з майстрами й художниками, узяти участь у майстернях з різьблення, вишивки, бісероплетіння та інших видів творчості, отримати корисні поради від професійних художників, дизайнерів, карикатуристів, членів Спілки художників, національної Спілки майстрів тощо^[99].

19 грудня 2015 року у Запоріжжі, вперше на новому місці (площі Маяковського), відбулося відкриття головної новорічної ялинки, яка в усі роки встановлювалася на центральній площі Фестивальній^[100]. 28—29 квітня 2018 року у Запоріжжі відбувся перший джазовий фестиваль «Zaporizhzhia Jazzy-2018». Він проходив в парку Металургів на території Міського палацу дитячої та юнацької творчості^[101][102].

• 
  Запорізький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Володимира Магара
• 
  Академічний обласний театр молоді
• 
  Концертний зал імені Михайла Глінки
• 
  Палац Культури енергетиків
• 
  Запорізький державний цирк
• 
  Запорізький краєзнавчий музей
• 
  Музей історії запорозького козацтва
• 
  Найвищий прапор в Україні
• 
  Урочиста хода до 500-ліття Запорозького козацтва
• 
  Панорама Запоріжжя з Дніпра. 2020 р.
• 
  Концертна зала імені М. І. Глінки
• 
  Музей техніки

Населення Запоріжжя здебільшого християнське. Серед християн міста більшу частину складають православні. Храми цієї конфесії представлені церквами Православної церкви України та Української православної церкви (Московського патріархату). 14 жовтня 2007 року відкритий Свято-Покровський кафедральний собор. Зараз Свято-Покровський кафедральний собор — п'ятикупольний храм заввишки 53 метри^[103].

На місці сучасного головного собору міста була перша церква, яку побудували ще в 1778 році, стара Покровська церква була переважно дерев'яною. А 5 травня 1886 року на місці вже розібраної будівлі заклали новий кафедральний Свято-Покровський собор, зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Відбудова зруйнованого собору розпочалася 1993 року і тривала 14 років.

У місті розвивається католицизм східного і західного обрядів, представлене, відповідно, Церквою святих Петра і Павла, Церквою святого Володимира Великого, Костелом св. отця Піо з П'єтрельчини та Собором Бога Отця Милосердного.

Серед інших церков діє Новоапостольська церква.

З 2007 року у місті Запоріжжя діє Вірменська церква Сурб Аствацанін (Святої Богоматері). При церкві працює недільна школа, різні молодіжні організації, танцювальний ансамбль та духовний жіночий комітет.

У місті Запоріжжя діють Свідків Єгови.

У Запоріжжі проживають декілька тисяч мусульман. В більшості це волзькі татари, кримські татари, турки, азербайджанці, таджики, араби, українці, що прийняли Іслам.

15 жовтня 2021 року урочисто відкрили Соборну мечеть. Мечеть входить до Духовного управління мусульман України «Умма».

Також на вулиці Волгоградській побудують другу Соборну мечеть.^[104]

Для євреїв працює Синагога кравців та «Гіймат-Роза».

• 
  Свято-Покровський кафедральний собор УПЦ (МП)
• 
  Собор Бога Отця Милосердного
• 
  Храм Святого Миколая Чудотворця УПЦ (МП)
• 
  Синагога Гіймат-Роза

У 2016 році в Запоріжжі працював 121 загальноосвітній навчальний заклад I—III ступенів, у тому числі 116 — комунальної форми власності (62 231 учень проти 61 160 у 2015 році) та 5 — приватної. Крім того, 2 навчальні заклади призупинили свою діяльність. Навчанням обдарованих дітей займались 35 закладів: 9 ліцеїв, 3 колегіумів, 17 гімназій, 6 спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням окремих предметів^[91].

Загальна кількість дитячих навчальних закладів міста складає 143 одиниці, у тому числі 135 — комунальної форми власності, 6 — приватної, 2 — державної. За функціональною ознакою ДНЗ поділяються на 10 дитячих садків, 108 ясел-садків, 5 центрів розвитку дитини, 20 навчально-виховних комплексів (8 — типу «ЗНЗ-ДНЗ», 12 — типу «ДНЗ-ЗНЗ»); за видами ДНЗ розподілені так: 97 загального розвитку, 38 комбінованого типу (зі спеціальними та санаторними групами), 3 санаторних, 5 спеціальних^[91].

У місті розташовано 17 професійно-технічних навчальних закладів^[91]. У вищих навчальних закладах навчається приблизно 45 тисяч студентів.

Основні заклади вищої освіти:

• Запорізька державна інженерна академія (ЗДІА)
• Запорізький державний медико-фармацевтичний університет (ЗДМФУ)
• Запорізький національний університет (ЗНУ)
• Національний університет «Запорізька політехніка» (НУЗП)
• Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій (ЗІЕІТ)
• Класичний приватний університет (КПУ)
• Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія (ХНА)

• 
  1-й корпус ЗНУ
• 
  2-й корпус ЗНУ
• 
  3-й корпус ЗНУ
• 
  5-й корпус ЗНУ
• 
  7-й корпус ЗНУ (спорткомплекс)
• 
  8-й корпус ЗНУ
• 
  Національний університет «Запорізька політехніка»

Коледжі та технікуми:

• Запорізький авіаційний коледж ім. О. Г. Івченка
• Запорізький гідроенергетичний фаховий коледж ЗНУ^[105]
• Запорізький електротехнічний коледж ЗНТУ
• Запорізький металургійний коледж ЗДІА^[106][107]
• Запорізький будівельний фаховий коледж

Наукові центри:

• Інститут титану
• НДІ спецсталей
• Інститут сільськогосподарського машинобудування
• НДІ газоочищення
• НДІ трансформаторобудування
• НДІ силової енергетики, проєктно-конструкторський та технологічний інститут^[108]
• ТОВ «НДКТІМ-Сільгоспмаш»^[109].

Раніше працювали НДІ радіозв'язку (ЗНДІРС), Інститут механізації тваринництва (ІМТ НААН України).

• Запорізький краєзнавчий музей
• Запорізький обласний художній музей
• Музей історії запорозького козацтва
• Музей історії зброї
• Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ»
• Музей техніки «Фаетон»
• Музей техніки Богуслаєва
• Музей історії архітектури (відкритий 12 жовтня 2020 року)^[110]

У розпорядженні жителів міста легкоатлетичні манежі, плавальні басейни, веслувальна та водноспортивні бази, тенісні корти, спортивні майданчики зі штучним покриттям, будинок спорту «Запоріжалюмінбуд», палац спорту «Юність», сучасний футбольний стадіон «Славутич-Арена».

У місті працюють дитячо-юнацькі школи олімпійського резерву з гандболу, вільної боротьби та дзюдо.

Запорізькі клуби перебувають у вищих дивізіонах країни з гандболу, баскетболу, волейболу. Так, «ZTR», «Мотор» — у чоловічій суперлізі з гандболу, «Ферро-ЗНТУ» — у чоловічій суперлізі з баскетболу, «Козачка-ЗАлК» — у жіночій суперлізі України з баскетболу, «Орбіта-Університет» — у жіночій суперлізі з волейболу.

До 2015 року ФК «Металург» брав участь у Прем'єр-Лізі України з футболу. У березні 2016 року футбольний клуб був відсторонений від участі в професійних турнірах, сам ФК був оголошений банкрутом. Небайдужі запорожці заявили про відродження ФК «Металург Запоріжжя», який був створений на базі аматорського ФК «Россо Неро». З 24 липня 2016 року виступає в Першій лізі України^[111].

У Запоріжжі мовлять місцеві телеканали:

• «Суспільне Запоріжжя»
• «МТМ»

Кореспондентські пункти провідних українських телеканалів: «1+1», «Інтер» акредитовані в місті. На базі радіостанції «Великий Луг» працює запорізька студія 5 каналу^[112].

У 1991—2002 роках діяв телеканал «Хортиця».

З 2 січня 1994 по 22 липня 2022 року транслювало мовлення ЗНТРК «TV5», до складу якої входили два телеканали — «TV5» та «TВ-5 Спорт». Припинення мовлення пов'язане із заявою власника інвестиційної компанії SCM Ріната Ахметова, який повідомив про вихід з медійного бізнесу 11 липня 2022 року^[113].

З 25 вересня 1995 по 1 лютого 2023 роки в місті працювала телерадіокомпанія телерадіокомпанія «ALEX».

На території міста в межах радіочастот FM-діапазону мовлення здійснюють 26 усеукраїнських і регіональних радіостанцій:

№ з/п	Назва	Логотип	Частота, МГц	Потужність	Адреса вежі	Передавач	RDS
1	«Радіо Культура»		87,8 FM	1 кВт	вул. Дмитра Апухтіна, 24	ЗФКРРТ
2	«Формат FM» (немає мовлення)		88.3 FM[114]	0,5 кВт	вул. Дмитра Апухтіна, 24	ЗФКРРТ
3	«Радіо М»		88.8 FM	0,5 кВт	вул. Сєдова, 8	РПЦ «Великий Луг»
4	«Radio Jazz»		89.9 FM	0,5 кВт	вул. Сєдова, 12	РПЦ «Ностальжі»
5	«Армія FM»		91.2 FM	0,5 кВт	вул. Дмитра Апухтіна, 24	ЗФКРРТ
6	«Радіо П'ятниця»		94.1 FM	2 кВт	вул. Дмитра Апухтіна, 24	ЗФКРРТ	94.1MHz / Radio P`iatnytsia Zaporizhzhia Tel: 0 800 332 708 (dynamic) ***** Pop Music ***** PI Code: 6211 + AF
7	«Радіо Марія»		96.8 FM	0,5 кВт	вул. Дмитра Апухтіна, 24	ЗФКРРТ
8	«Novaline Radio»		97.4 FM	2 кВт	вул. Дмитра Апухтіна, 24	ЗФКРРТ
9	«Classic Radio»		99,3 FM	0,5 кВт	вул. Сєдова, 12	РПЦ «Ностальжі»
10	«Країна ФМ»		100.3 FM	1 кВт	вул. Професора Анатолія Бойка, 4
11	«Radio ROKS»		100.8 FM	1 кВт	вул. Сєдова, 12	РПЦ «Ностальжі»
12	«Перець FM»		101.3 FM	0,5 кВт	просп. Моторобудівників, 48	РТПЦ ТРК «Алекс ТВ»
13	«Радіо «Максимум»»		101.8 FM	0,2 кВт	вул. Сєдова, 8	РПЦ «Великий Луг»
14	«Lux FM»		102,2 FM	0,1 кВт	вул. Сєдова, 8	РПЦ «Великий Луг»	Lux FM / 102,2 FM / Lux FM / 2131-018 / Lux FM / 102,2 FM ***** Pop Music + PI Code: 1047 + AF
15	«Radio NV»		102.7 FM	0,5 кВт	вул. Дмитра Апухтіна, 24	ЗФКРРТ	RADIO NV + RT: RADIO NV Zaporizhzhya ***** PI code: 62D3
16	«Kiss FM»		103.1 FM	1 кВт	вул. Сєдова, 12	РПЦ «Ностальжі»
17	«Українське радіо» / Українське радіо Запоріжжя		103.7 FM	1 кВт	вул. Дмитра Апухтіна, 24	ЗФКРРТ
18	«Радіо Байрактар»		104.1 FM	0,5 кВт	вул. Сєдова, 12	РПЦ «Ностальжі»
19	«Шлягер FM»		104.5 FM	1 кВт	вул. Сєдова, 12	РПЦ «Ностальжі»	SHLAGER + RT: Shlager - Reklama 097 2369 000 - shlager.fm ***** PI code: 62D8 + AF: 101,0 104,7, 102,2
20			105.1 FM	1 кВт	вул. Кругова, 169-Б	труба
21	«Наше радіо»		105.6 FM	1 кВт	вул. Сєдова, 12	РПЦ «Ностальжі»	NASHE / RADIO 105.6 MHz ZAPORIZHZHIA (dynamic) ***** Pop Music + RT: RADIO ZAPORIZHZHIA 105.6 MHz + PI code 62E8 + AF
22	«Радіо Промінь»		106.2 FM	1 кВт	вул. Дмитра Апухтіна, 24	ЗФКРРТ
23	«Хіт FM»		106.6 FM	1 кВт	вул. Сєдова, 12	РПЦ «Ностальжі»
24	«Авторадіо»		107.0 FM	1 кВт	вул. Дмитра Апухтіна, 24	ЗФКРРТ	AVTO / Radio 107.0.MHz Zaporizhzhia Tel: 0 800 332 708 (dynamic) ***** PI code: 62F1 + AF
25	«Мелодія FM»		107.5 FM	1 кВт	вул. Сєдова, 12	РПЦ «Ностальжі»
26	«Radio Relax»		107.9 FM	1 кВт	вул. Сєдова, 12	РПЦ «Ностальжі»

Наприкінці 2011 року припинили існування дві місцеві радіостанції FM-діапазону «Ностальжі»^[115] та «Великий Луг»^[116], які працювали з 1995 року й були брендами радіоефіру міста Запоріжжя.

№з/п	Назва	Частота, МГц	Потужність	Адреса вежі	Передавач
1	«Радіо Еммануїл»	69.92	1	вул. Дмитра Апухтіна, 24	ЗФКРРТ
2	«Радіо Марія»	71.51	0,1	вул. Дмитра Апухтіна, 24	ЗФКРРТ

Станом на 2005 рік, у Запорізькій області видавалося 185 газет, загальним накладом 1,5 млн примірників^[117]. В обласному центрі видається понад 20 видань, серед яких «Індустріальне Запоріжжя», «МІГ», «Мрія», «Субота плюс», «Туча», «Портмоне», «Привоз», «Хмара», Мелітопольський краєзнавчий журнал тощо^[117][118].

Сучасна транспортна інфраструктура міста Запоріжжя має систему зовнішнього транспорту — залізницю, автобусний транспорт, автодорожня мережа, авіатранспорт і водний (річковий) транспорт — магістральну вулично-дорожню мережу і мережу масового пасажирського транспорту.

Запорізький залізничний вузол утворений перетином двох магістральних ліній: Москва — Харків — Запоріжжя I — Севастополь та Кривий Ріг — Запоріжжя II — Донбас. У 1934 році, коли місто фактично вже 13 років потому як було перейменовано в Запоріжжя, проте весь цей час офіційно незмінними залишались назви місцевих залізничних станцій і лише 7 квітня 1934 року їх приводять до відповідності з назвою міста^[119]. В цей день Постановою ВУЦВК СРСР постановляє:

Переименовать станции Александровск I, Александровск II и Александровск-Пристань Екатерининской железной дороги в станции Запорожье I, Запорожье II и Запорожье-Пристань.

У місті діють два пасажирських залізничних вокзали — Запоріжжя I та Запоріжжя II. Через місто Запоріжжя пролянають 103,2 км головних залізничних колій, також у місті розташовано 8 залізничних пасажирських та вантажних станцій. У складі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» в місті діють Запорізька дирекція залізничних перевезень, Запорізька дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт та Запорізька дитяча залізниця.

• Вокзали та станції міста
• 
  Запоріжжя I
• 
  Запоріжжя II
• 
  Запоріжжя-Ліве
• 
  Дніпробуд II
• 
  Імені Анатолія Алімова
• 
  Автовокзал

Зовнішні автобусні перевезення пасажирів здійснюються через три автостанції (одним міжміським автовокзалом та двома приміськими автостанціями № 2 і № 3). Мережа зовнішніх автошляхів складається з доріг державного значення, що забезпечують зв'язки з Києвом, Дніпром, Харковом, Одесою, Полтавою та іншими містами центральних і південних областей України, із Чорноморським та Азовським узбережжями. Із заходу на на південний схід міста пролягає автошлях національного значення Н08, східною околицею міста пролягають автошляхи М18E105, Н15, у південно-західному напрямку — автошляхи Н23 та Т 0806.

Вантажні й пасажирські перевезення водним транспортом обслуговуються двома річковими портами, розташованими на лівому березі у горішньому та нижньому б'єфі Дніпровської ГЕС. За навігаційний період 2015 року ДП «Адміністрація річкових портів» перевезено 75,33 тис. пасажирів.

Повітряне сполучення забезпечується міжнародним аеропортом, розташованим у північно-східній частині міста на відстані 15 км від центру міста. У транспортній системі міста відіграє важливе місце, який має статус міжнародного, і є повітряними воротами, як для українських, так і для міжнародних авіакомпаній^[120]. Базові авіакомпанії: ВАТ «Константа», філія «Українська авіаційна транспортна компанія» (УАТК), ТОВ «Універсал — Авіа», «Мотор Січ». З аеропорту «Запоріжжя» виконують рейси авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», «Азур Ейр Україна», «Аеростар», «AtlasGlobal Україна», «Pegasus Airlines», «Turkish Airlines». Комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» в 2015 році відправлено 64,54 тис. пасажирів, що на 73,5 % більше, ніж 2014 року. За 2015 рік обслужено 2102 літако-вильоти. На міжнародних повітряних лініях збільшилися відправлення пасажирів на 50,6 %, на внутрішніх лініях — утричі. Відправлення та прибуття вантажу й багажу збільшилися на 84 %. Збільшення показників зумовлено збільшенням кількості внутрішніх та міжнародних чартерних рейсів. Авіакомпанія «Азур Ейр Україна» виконує чартерні рейси до Єгипту, ПрАТ АК «МАУ» регулярні рейси до Борисполя, авіакомпанією «AtlasGlobal Україна» відкрито новий рейс Стамбул — Запоріжжя — Стамбул; до 2020 року авіакомпанією «Мотор Січ» здійснювався новий щоденний регулярний рейс Запоріжжя — Мінськ — Запоріжжя. Авіакомпанії «Pegasus Airlines», «Turkish Airlines» виконують регулярні рейси Стамбул — Запоріжжя — Стамбул (тричі на тиждень)^[121][122].

Сучасна магістральна вулично-дорожна мережа міста представлена магістралями міського та районного значення. Транспортне сполучення між лівим і правим берегом здійснюється через греблю Дніпровської ГЕС, арковий міст, мости Преображенського та нові вантовий (відкритий 22 січня 2022 року) і балковий (відкритий 24 грудня 2020 року) мости (перша черга), які пролягають через острів Хортиця.

• Мостові шляхопроводи
• 
  Дніпровська ГЕС
• 
  Вогні нічної греблі ДніпроГЕС
• 
  I міст Преображенського з висоти
• 
  II міст Преображенського через Старий Дніпро
• 
  Арковий міст
• 
  Новий міст через Дніпро та Старий Дніпро
• 
  ДніпроГЕС із пішохідної зони на самій греблі 180°
• 
  ДніпроГЕС та міст Преображенського з майданчика Міського Палацу Дитячої та Юнацької Творчості

Головна магістраль міста — проспект Соборний, який перетинає майже всю лівобережну частину міста від залізничного вокзалу Запоріжжя I до Дніпровської ГЕС. Його довжина становить приблизно 11 км, що є одним з найдовших проспектів Європи.

В ході декомунізації на сайті Запорізької міської ради було опубліковано одразу два проєкти рішень про перейменування проспекту. Його пропонували перейменувати в Соборний або Козацький — саме ці варіанти набрали найбільшу кількість голосів під час онлайн-опитування, яке проводили на сайті міської ради^[123]. Остаточне рішення про перейменування проспекту було ухвалено 19 лютого 2016 року^[124].

• Вулиці міста
• 
  Головна магістраль міста — Соборний проспект
• 
  Проспект Металургів
• 
  Запорізька площа
• 
  Прибережна автомагістраль в Олександрівському районі
• 
  Вечірній проспект
• 
  Міські куранти на бульварі Шевченка
• 
  Соборний проспект
• 
  Соборний проспект
• 
  Соборний проспект

Значною транспортною проблемою Запоріжжя є низька пропускна здатність мостів та греблі. Інтенсивність транспортних потоків через мости Преображенського перевищує їхню пропускну здатність у 3,7 рази, через греблю ДніпроГЕСу — понад у 1,5 рази.

У 2004 році розпочато будівництво нових мостів (паралельно мостам Преображенського), яке й дотепер продовжується^[125][126].

Пасажирські перевезення в місті Запоріжжя забезпечуються ЗКПМЕТ «Запоріжелектротранс» та 23 приватними автопідприємствами.

У місті діє 6 трамвайних, 8 тролейбусних та 91 автобусних (12 з яких муніципальні) маршрутів. Мережа електротранспорту досягла найбільшого розвитку наприкінці 1990-х років, після чого почала скорочуватись. Протяжність трамвайних маршрутів становить — 157,9 км, тролейбусних — 219,2 км. Протяжність автобусних маршрутів коливається в середньому від 10 до 30 км, а декількох — до 55 км. Середня добова кількість рухомого складу на міських автобусних маршрутах складається з 921 автобуса різних класів. У порівнянні з 2014 роком загальний середньодобовий випуск трамваїв і тролейбусів зменшився із 113,1 одиниці до 95 одиниць (16 %)^[91].

• Міський громадський транспорт
• 
  Комунальне підприємство «Запоріжелектротранс»
• 
  ЛАЗ Е183 на греблі Дніпровської ГЕС
• 
  T3UA-3-ЗП запорізького виробництва
• 
  Škoda 14Tr у Запоріжжі
• 
  Tatra T3SU біля «Запорізької політехніки»
• 
  Муніципальний автобус МАЗ-203.085
• 
  Богдан A092 на проспекті Металургів

У Запоріжжі проходили зйомки кінофільмів:^{[127][128][129]}

1928 — «Одинадцятий» 1932 — «Іван»[130] 1932 — «Вишукане життя» 1943 — «Товариш під знаком Едельвейс» 1956 — «Весна на Зарічній вулиці»[131] 1957 — «Висота» 1957 — «До Чорного моря»[132] 1958 — «Шофер мимоволі» 1958 — «Поруч з нами»[130] 1959 — «У твоїх руках життя» 1960 — «Безсонна ніч»[133] 1976 — «Соло для слона з оркестром» 1962 — «Люди і звірі»

1963 — «Приходьте завтра…» 1965 — «Рано вранці» 1975 — «Єдина…» 1980 — «Канікули Кроша» (4 серія) 1981 — «Я — Хортиця» 1982 — «Без року тиждень» 1986 — «В одне єдине життя»[130] 2009 — «Тарас Бульба» 2009 — «Дума про Тараса Бульбу» 2015 — «Місто Z: Хранителі» (вистава-кіно) 2016 — «У темряві» (кіноальманах Тьма) 2016 — «Слуга народу 2» (2-й сезон серіалу Слуга народу)[134][135]

Запоріжжя, як і багато сучасних міст має економічні, культурні та інші зв'язки з містами-побратимами. На сьогодні^[коли?] містами-побратимами Запоріжжя є^[136]:

Міста-побратими[137]
Країна	Місто	Дата підписання угоди про партнерство
Фінляндія	Лахті	21 лютого 1953
Франція	Бельфор	2 липня 1967
Велика Британія	Бірмінгем	20 липня 1973
Австрія	Лінц	6 травня 1983
Німеччина	Обергаузен	20 травня 1986
КНР	Їчан	16 жовтня 1997
Німеччина	Магдебург	29 травня 2008
Ізраїль	Ашдод	13 вересня 2011

Раніше містом-побратимом був Новокузнецьк (Росія), але в односторонньому порядку через російську збройну агресію розірвані побратимські відносини.

За дорученням голови Запорізької обласної військової адміністрації Олександра Старуха припинено торговельно-економічні, науково-технічні та культурні зв'язки з Республікою Білорусь, яка допомагає російським агресорам вести повномасштабну війну в Україні.

Запорізька обласна військова адміністрація припинила дії угод 2018 року, які були укладені з містом Гомель, Могильовським, Мінським, Гомельським, Гродненським та Берестейським обласними виконавчими комітетами Республіки Білорусь. В облвійськадміністрації додали, що розірвано також угоду 1993 року про економічне співробітництво між Запорізьким регіоном та білоруськими територіями всі угоди про співробітництво, що були масово укладені попередньою владою^[138].

Відомі уродженці

• Андрієнко Віктор Миколайович (нар. 1959) — український актор і режисер
• Богуш Станіслав Олександрович (нар. 1983) — український футболіст, воротар
• Гриценко Сергій Володимирович (1987—2023) — лейтенант Збройних сил України; учасник російсько-української війни.
• Дахно Володимир Авксентійович (1932—2006) — український режисер, художник-мультиплікатор, сценарист
• Зінов'єва-Орлова Олена Петрівна (нар. 1980) — українська важкоатлетка. Майстер спорту, майстер спорту міжнародного класу.
• Ісаєнко Андрій Миколайович (нар. 1986) — український актор театру та кіно, заслужений артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.
• Каплан Юрій Геннадійович (нар. 1989) — український співак, поет засновник гурту «Валентин Стрикало».
• Кривцов Сергій Андрійович (нар. 1991) — український футболіст, центральний захисник клубу «Інтер» з Маямі та збірної України
• Кладницький Владислав Іванович (1932—2015) — радянський, російський композитор
• Лобода Андрій Євгенович (1978—2015) — вокаліст та фронтмен музичного гурту Хорта
• Миргородський Дмитро Миколайович (1939—2001) — український актор
• Мірзоян Арсен Романович (1978) — український співак вірменського походження, автор пісень та заслужений артист України
• Пресич Маргарита Олександрівна (1936—2011) — радянська українська акторка театру та кіно
• Ребро Петро Павлович (1932—2014) — український поет, прозаїк, драматург, публіцист, літературознавець, гуморист і сатирик, перекладач, журналіст, громадський і культурний діяч
• Сердюк Анатолій Васильович (нар. 1961) — український співак, композитор-пісняр, журналіст, громадський діяч, заслужений артист естрадного мистецтва України, заслужений працівник культури України
• Снісаренко В'ячеслав Миколайович (нар. 1964) — український художник та графік; заслужений художник України
• Шпіт Юрій Васильович (1930—2008) — білоруський архітектор, заслужений архітектор Білорусі (1969), доцент (1963), академік Російської академії архітектури та будівництва
• Яма Владислав Миколайович (1982) — український танцюрист, а також суддя телевізійних проєктів «Танцюють всі!», «Україна має талант», «Танці з зірками» та «Модель XL»

Пов'язані з містом

• Живов Лев Іванович (1924—2013) — радянський, український і російський технолог-машинобудівник, педагог, доктор технічних наук, працював у Запорізькому машинобудівному інституті у 1960—1976 роках.
• Зайцев В'ячеслав Олексійович (1980—2022) — український громадський діяч, історик, військовослужбовець, сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, депутат Запорізької міської ради^[139]
• Михайлов Павло Андрійович (1911—1978) — український радянський технолог-машинобудівник, педагог, почесний громадянин Запоріжжя.
• Мовчановський Фелікс Францевич (1852—1921) — міський голова міста Олександрівськ Катеринославської губернії у 1901—1911 та 1916—1917 рр.
• Новицький Яків Павлович (1847—1925) — український історик, археолог, етнограф, фольклорист, краєзнавець, педагог. Зібрав колекцію фольклорних творів, записаних на Запоріжжі. Досліджував Хортицю, Великий Луг, руїни всіх Запорозьких Січей, крім Олешківської і Кам'янської.
• Трофимець Яна Олександрівна (нар. 1990) — українська плавчиня, майстер спорту України міжнародного класу з плавання
• Турченко Федір Григорович (нар. 1947) — український історик та громадський діяч, завідувач катедри новітньої історії України Запорізького національного університету (з 1990).
• Федоров Михайло Альбертович (нар. 1991) — український підприємець та державний діяч. Випускник Запорізького національного університету.
• Юдович Симон Захарович (1907—1999) — український радянський металург, технолог-машинобудівник, педагог, доктор технічних наук, жив і працював в Запоріжжі у 1934—1999 роках.
• Яворницький Дмитро Іванович (1855—1940) — український історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, дослідник історії українського козацтва, музеєзнавець, один з перших, хто детально вивчив всю історію запорозького козацтва та історію дніпровських порогів.

• Соборний проспект
• Запорізька телевежа
• Засоби масової інформації у Запоріжжі
• Радіостанції Запоріжжя
• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Запорізька область)

• М. О. Фролов. Запоріжжя [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 261. — ISBN 966-00-0610-1.
• І. А. Пугачова. Запоріжжя [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Голдобин Анатолий Иванович. Аллея Славы в Запорожье. Фотоочерк. — Днепропетровск : «Промінь», 1985. — 32 с. — 30 000 прим. (рос.)
• Р. Б. Шиханов. Керівники міста Запоріжжя (1939—2000 рр.): Біогр. довідник / Наук. т-во ім. Я. Новицького, Держ. архів Запорізької обл., Центральноєвроп. ін-т демократичних реформ. — Запоріжжя: Тандем-У, 2000. — 72 с.: фото
• Заводський район міста Запоріжжя (1969—2009): становлення та розвиток місцевих органів влади / Руслан Шиханов. — Запоріжжя: Тандем Арт Студія, 2009. — 208 с.: табл., портр.; 30 см. — Бібліогр. в підрядк. прим. — 500 пр. — ISBN 978-966-1682-10-7
• Р. Б. Шиханов. Керівники Запорізької області (1939—2009): біогр. довід. / Руслан Шиханов. — Запоріжжя: Тандем Арт Студія, 2009. — 112 с.: табл., портр.; 30 см. — Бібліогр.: с. 106 (13 назв) та в підрядк. прим. — 500 пр. — ISBN 978-966-1682-11-4
• Знаменні та пам'ятні дати Запоріжжя (2020) [Архівовано 26 травня 2021 у Wayback Machine.]

• Запорізька міська рада [Архівовано 7 липня 2017 у Wayback Machine.]
• Фотографії Запоріжжя [Архівовано 26 серпня 2019 у Wayback Machine.]
• Запоріжжя — Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область у складі УРСР [Архівовано 9 листопада 2012 у Wayback Machine.] (на основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 765 с.)
• Ретро Запорожье — сайт про історію міста [Архівовано 18 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• Запоріжжя з висоти пташиного польоту (відео) [Архівовано 19 травня 2018 у Wayback Machine.]
• Запоріжжя — каталог світлин [Архівовано 25 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
• На 16-ти архітектурних об'єктах встановлені інформаційні таблички з QR-кодами (фото, адреси) [Архівовано 12 грудня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
• Довідник міста Запоріжжя

Запорізька область   Україна   Географія