У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Голова (значення).
Голова — особа, яка керує засіданням або зборами. У поєднанні з назвою установи або органу є офіційним найменування очільника, тобто головної посадової особи цієї установи або органу. Найчастіше на цю посаду особа обирається.
Історія
Україна
Московська держава
У Московській державі XVI—XVII століть голова — назва кількох адміністративних і військових посад:
Цивільні посади
житничний голова — особа, що відала державними хлібними запасами[1] (скасована в 1679 році);
У СРСР «головами» називалися керівники адміністрацій (колгоспів, радгоспів) на Півдні РРФСР і УРСР.
Голова територіальної громади в Україні
Сільський, селищний, міський голова — головна посадова особа територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста в Україні.
Він обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України (п'ять років).
Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток.
На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.
Місцеве самоврядування. Кн. 1. Організація роботи сільського, селищного голови / А. О. Чемерис, П. І. Шевчук, П. Ф. Гураль, А. Й. Серант, А. В. Ліпенцев; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. Львів. філ. (ЛФУАДУ). — Л. : Ліга-Прес, 1999. — 312 c. — Бібліогр.: 89 назв.