PROFILPELAJAR.COM

	Клевське графство; нім. Grafschaft Kleve; нід. Graafschap Kleef; (1020—1417); ; Клевське герцогство; нім. Herzogtum Kleve; нід. Hertogdom Kleef; (1417—1795)
Прапор	Герб
	1: історичні кордони на карті
Столиця	Клеве
Релігії	католицизм; лютеранство; кальвінізм;
Форма правління	герцогство
Історія
- Засновано	1020
- Ліквідовано	1795
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Клевське герцогство

Клевське герцогство (нім. Herzogtum Kleve; нід. Hertogdom Kleef) — держава Священної Римської імперії, яка виникла із середньовічного Геттергау. Розміщувалось у північній Рейнській області по обидва боки Нижнього Рейну, навколо своєї столиці Клеве та міст Везель, Калькар, Ксантен, Еммеріх, Ріс і Дуйсбург, що межували з землями принца-єпископства Мюнстера на сході та Брабантським герцогством на заході. Постало в 1417 році з Клевського графства (нім. Grafschaft Kleve; нід. Graafschap Kleef), що існувало з XI ст. Його історія тісно пов'язана з історією його південних сусідів: Юліським і Берзьким герцогствами, а також з Гелдернським герцогством і вестфальським Маркським графством.

Територія герцогства приблизно охоплювала сучасні німецькі райони Клеве (північна частина), Везель і місто Дуйсбург, а також прилеглі частини провінцій Лімбург, Північний Брабант і Гелдерланд у Нідерландах.

Історія

Графство

На початку XI століття імператор Генріх II доручив управління Клевським рейхсвальдом, великою лісистою територією навколо Кайзерпфальца безпосередньо підпорядкованому імперському правлінню Неймегені, місцевим нижньолотаринзьким дворянам у Гельдерні та Клеве. Клевське графство вперше згадується в XI ст. Дітріх I став першим графом Клевським і правив з 1092 по 1119 рік. У 1283 році Клеве брав участь у війні за Лімбурзьку спадщину та допоміг послабити могутнє Кельнське курфюрство. У 1355 році Зевенар перейшов з-під контролю Гульдерського герцогства до Клевського графства.

Після смерті графа Йоганна в 1368 році володіння успадкував його племінник Адольф III Маркський. Після того, як старший брат Адольфа, граф Енгельберт III, помер у 1391 році без спадкоємців, Клеве і Марк обєднались в особистій унії дому Ла Марків.

Герцогство

В 1417 році король Німеччини Сигізмунд підвищив графа Адольфа I до статусу герцога та імперського князя Священної Римської імперії, і графство стало герцогством . Території Клеве-Марк стали одним із найзначніших володінь Нижньорейнсько-Вестфальського кола в 1500 році, конкуруючи з Мюнстерськими князь-єпископами. У 1511 році Іоганн III Ла Марк, син герцога Іоганна II Клевського, одружився з Марією Юліх-Берзькою, і її володіння та титули були об'єднані з Клевським герцогством. Після смерті свого тестя, герцога Вільгельма IV, Іоганн успадкував володіння Юліх і Берг через свою дружину. Коли Іоганн III змінив свого батька на посаді герцога Клевського в 1521 році, держави Юліх, Берге, Клеве і Марк утворили Об'єднане Юліх-Клеве-Берзьке герцогство. Його донька Анна Клевська (1515—1557) навіть стала королевою-консортом Англії на кілька місяців у 1540 році, оскільки її брат Вільгельм, герцог із 1539 року, посварився з імператором Карлом V через володіння Гульдерами та шукав підтримки у короля Генріха VIII .

Іоганн Вільгельм був сином Вільгельма та останнього герцога Юліх-Клеве-Берзького. Він помер без потомства в 1609 році, і війна за Юліську спадщину спалахнула між спадкоємцями двох його старших сестер: Марії Елеонори, герцогині Прусської, і Анни, графині Нойбургської. Дочка Марі Елеонори Марі була одружена з маркграфом Бранденбурга; Нойбург був кадетською гілкою дому Віттельсбахів. Згідно з Ксантенським договором 1614 року Бранденбург отримав Клеве-Марк, а Нойбург отримав Юліх-Берг^[1]. Таким чином маркграфи Гогенцоллерни отримали першу точку опори в Рейнській області ; однак значні частини Клевського герцогства були окуповані Сполученими провінціями до франко-голландської війни 1672 року. Остаточно включений до складу Бранденбурга-Пруссії великим курфюрстом Фрідріхом Вільгельмом I Бранденбурзьким у 1666 році і частиною Прусського королівства після 1701 року, Клеве був окупований французькими військами під час Семирічної війни (1757—1762).

За Базельським миром 1795 року частина Клевського герцогства на західному березі Рейну з містом Везель були передані Франції та стала частиною французького департаменту Рер . Решта герцогства була окупована між 1803 і 1805 роками і стала частиною маріонеткової держави Великого герцогства Берзького. У 1815 році, після поразки Наполеона, герцогство стало частиною прусської провінції Юліх-Клеве-Берг, яка об'єдналася в прусську Рейнську провінцію в 1822 році^[2]. За рішенням Віденського конгресу 1815 року міста Геннеп, Зевенаар і Гюїсен увійшли до складу Об'єднаного Нідерландського королівства.

Правителі Клеве

Графи Клевські

Клевський дім

Клевський дім вважає себе нащадком Рутгера фон Антоінга, фламандського дворянина. Він отримав імперську власність поблизу Клеве в 1020 році та замок Томбург через деякий час. Першим задокументованим феодальним володарем з дому Клевів є Дітріх, який нумерується по-різному як II або III, у 1092 році^[3]

1092—1117/8 Дітріх II або III^[3]
1117—1134 Арнольд I, його син. Або він, або Арнольд II одружився з Ідою, донькою графа Готфріда фон Левена^[3]
1134—1150 Арнольд II^[3]
1150—1172 Дітріх III [IV]. Одружений Алейдіс фон Зульцбах^[3]
1172—1193 Дітріх IV [V]. Одружений на Маргарете фон Голланд^[3]
1193—1202 Арнольд III. Одружений Алейдіс фон Хайнсберг^[3]
1202—1260 Дітріх V [VI]^[3]
1260—1275 Дітріх VI [VII]^[3]
1275—1305 Дітріх VII [VIII]^[3]
1305—1310 Оттон I Миролюбний^[3]
1310—1347 Дітріх VIII [IX] Благочестивий^[3]
1347—1368 Іоганн^[3]

Дім Ла-Марк

1368—1394 Адольф III Маркський
1394—1448 Адольф I, син Адольфа III

Герцоги Клевські

Дім Ла-Марк

1394—1448 Адольф I, герцог Клевський
1448—1481 Іоганн I, син Адольфа I
1481—1521 Іоганн II Благочестивий, син Іоганна I
1521—1539 Іоганн III Мирний, син Іоганна II
1539—1592 Вільгельм Багатий, син Іоганна III
1592—1609 Іоганн Вільям, син Вільяма

Відомі особистості

Анна Клевська, четверта дружина Генріха VIII, вийшла заміж у 1540 році
Карл Харст, дипломат XVI ст.^[4]

Посилання

Примітки

↑ Hayden, J. Michael (1973). Continuity in the France of Henry IV and Louis XIII: French Foreign Policy, 1598-1615. Journal of Modern History. 45: 22. doi:10.1086/240888.
↑ Romeyk, Horst (1985). Verwaltungs- und Behördengeschichte der Rheinprovinz 1914–1945 [History of Administration and Public Authorities of the Rhine Province 1914–1945] (нім.). Düsseldorf: Droste Verlag. с. 123 ff.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п Biographie, Deutsche. Kleve - Deutsche Biographie. www.deutsche-biographie.de (нім.). Процитовано 19 листопада 2024.
↑ Miller, Clarence H. (March 1994). Thomas More's Letters to Frans van Cranevelt, including Seven Recently Discovered Autographs: Latin Text, English Translation, and Facsimiles of the Originals. Moreana (англ.). 31 (Number 117) (1): 65. doi:10.3366/more.1994.31.1.4.

Джерела

Kurt Schottmüller: Die Organisation der Centralverwaltung in Kleve-Mark vor der brandenburgischen Besitzergreifung im Jahre 1609. (Diss. phil. Marburg). E. S. Mittler, Berlin 1896 (Google-Books; eingeschränkte Vorschau); 2. Aufl. (Staats- und Socialwissenschaftliche Forschungen 14/4 = Heft 63). Duncker & Humblot, Leipzig 1897 (reader.digitale-sammlungen.de).
Klaus Flink: Die klevischen Herzöge und ihre Städte. 1394 bis 1592. In: Land im Mittelpunkt der Mächte. Die Herzogtümer Jülich – Kleve – Berg. Boss, Kleve 1984, ISBN 3-922384-46-3, S. 75–98.
Klaus Flink: Klevische Städteprivilegien (1241–1609) (= Klever Archiv 8). Stadtarchiv Kleve, Kleve 1989, ISBN 3-922412-07-6.
Klaus Flink: Territorialbildung und Residenzentwicklung in Kleve. In: Klaus Flink, Wilhelm Janssen (Hrsg.): Territorium und Residenz am Niederrhein. Referate der 7. Niederrhein-Tagung des Arbeitskreises niederrheinischer Kommunalarchive für Regionalgeschichte (= Klever Archiv 14). Stadtarchiv Kleve, Kleve 1993, ISBN 3-922412-13-0, S. 67–96.
Manuel Hagemann: Kleve in der Krise. Eine niederrheinische Grafschaft im 14. Jahrhundert. In: Vorträge zum Karl-Heinz-Tekath-Förderpreis 2010. Historischer Verein für Geldern und Umgegend, Geldern 2010, ISBN 978-3-921760-47-5, S. 47–58.
Heike Hawicks: Xanten im späten Mittelalter. Stift und Stadt im Spannungsfeld zwischen Köln und Kleve (= Rheinisches Archiv 150). Verlag Böhlau, Köln 2007, ISBN 3-412-02906-8 (Inhalt [PDF, 53 kB]).
Wilhelm Janssen: Die Entwicklung des Territoriums Kleve (= Geschichtlicher Atlas der Rheinlande Beiheft V/11–12), Bonn 2007, ISBN 978-3-7749-3520-4.
Dieter Kastner: Die Grafen von Kleve und die Entwicklung ihres Territoriums vom 11. bis 14. Jahrhundert. In: Land im Mittelpunkt der Mächte. Die Herzogtümer Jülich – Kleve – Berg. Boss, Kleve 1984, ISBN 3-922384-46-3, S. 53–62.
Dieter Kastner: Die Territorialpolitik der Grafen von Kleve (= Veröffentlichungen des Historischen Vereins für den Niederrhein, insbesondere das alte Erzbistum Köln 11). Schwann, Düsseldorf 1972, ISBN 3-508-00161-X.
Thomas R. Kraus: Studien zur Frühgeschichte der Grafen von Kleve und der Entstehung der klevischen Landesherrschaft. In: RhVjbll. 46,1982. S. 1–47.
Jens Lieven: Adel, Herrschaft und Memoria. Studien zur Erinnerungskultur der Grafen von Kleve und Geldern im Hochmittelalter (1020 bis 1250) (= Schriften der Heresbach-Stiftung Kalkar 15), Bielefeld 2008, ISBN 978-3-89534-695-8.
Wolf-Rüdiger Schleidgen: Territorialisierung durch Verwaltung. Anmerkungen zur Geschichte des Herzogtums Kleve-Mark im 15. Jahrhundert. In: RhVjbll. 63,1999. S. 152–186.

Rückblick auf die Geschichte des Herzogthums Cleve überhaupt, und der Stadt Wesel im Besonderen : während des Cleveschen Erbfolge-Streites, vom Jahre 1609 bis 1666. Bagel, Wesel 1830 (онлайн).