PROFILPELAJAR.COM

	Тосканська марка ; італ. Marca di Tuscia
	Марка
	1: історичні кордони на картіДержави Італії в 1000 році
Столиця	Лукка (to 1057); Флоренція (1057–1116); Сан-Мініато;
Форма правління	Феодальна монархія
	Маркграф (маркіз) Тосканський
- 812–813	Boniface I (first)
- 847–884	Adalbert I
- 931–936	Boso of Arles
- 1076–1115	Matilda
Історичний період	Раннє Середньовіччя
- Adalbert I granted margraviate	846
- Надана Boso	931
- Rainier зміщено на користь Каносського дому	1027
- Заснування Tuscan League	1197
- Claimed by Papacy	1198
Попередник	Наступник
	Середнє Франкське королівство
Коммуна Ареццо
Флорентійська республіка
Лукканська республіка
Коммуна Пістої
Пізанська республіка
Поджибонсі
Коммуна Прато
Сієнська республіка
Герцогство Масса і Каррара
Вольтерра
Сьогодні є частиною	Італія

Тосканська марка^[a] або Тусційська марка (італ. Marca di Tuscia [ˈmarka di ˈtuʃʃa]) — марка Італійського королівства та Священної Римської імперії в середні віки. Розташовувалась на північному заході центральної Італії і межувало з Папською областю на півдні, Лігурійським морем на заході та Ломбардією на півночі. Постала на місці лангобардського Тусційського герцогства, складалась з низки графств, переважно в долині річки Арно. Першою столицею стала Лукка, яка була столицею і лангобардської Тусції .

Історія

Марка була створена Каролінгами як спадкоємиця лангобардського Тусційського герцогства. Після падіння Західної Римської імперії, Тусційське герцогство з 568 року було частиною італійського Лангобардського королівства (Langobardia Major), доки в 754 році королі франків не втрутилися в конфлікт лангобардів із папою Стефаном II. Після того, як Карл Великий остаточно завоював Лангобардське королівство в 773/74 роках, Ломбардія стала ядром імперського Італійського королівства, яке також включало Тосканську і Веронську марки. За Піпіновим даром південна частина Тусції (Тоскани) навколо Вітербо стала частиною новоствореної Папської області, тоді як північна частина (або Лангобардська Тусція) перетворилася на імперську Тосканську марку.

Першим тосканським маркграфом був Адальберт I, який отримав цей титул у 846 році. До нього його батько та дід, граф Боніфацій I та Боніфацій II, ймовірно баварського походження, контролювали більшість графств регіону, а також мали вищі титули, такі як префект Корсики або герцог Лукки. Боніфації утримували владу в марці до 931 року. Наприкінці IX та на початку X століття підтримка маркграфів Тоскани була важливою для будь-якого кандидата, який мав намір стати королем Італії.

У 931 році Гуго Арльський, який проголосив себе королем Італії, змістив Боніфаціїв, намагаючись консолідувати всі важливі володіння Італії в руках своїх родичів. Він подарував Тоскану своєму братові Бозо. Марка залишалась в руках членів родини, відомої як Бозоніди, до 1001 року. Він також зберіг свій вплив щодо королівських виборів. Аж у 1027 році Реньє був скинутий імператором Священної Римської імперії Конрадом II за протидію йому як королю.

У 1027 році герцогство було надано графам Каносським. Боніфацій III використовував титул dux et marchio (герцог і маркграф). Він був союзником імператорів Священної Римської імперії, але його влада була настільки великою, що він загрожував владі імператорів Італії. Він приєднав до Тосканської марки Каносські володіння, що переважно розміщувались в Емілії і передав їх своїй доньці Матильді. Матильда використовувала свої володіння в Тоскані та Емілії на користь пап в їх суперечці про інвеституру з імператорами. Зі смертю Матильди в 1115 році, епоха феодальних правителів в Північній Італії минула і їй на зміну прийшло домінування міст-держав, морських республік і комун.

Маркграфи Тоскани, 812—1197

Дім Боніфація

Спочатку це були графи Лукки, які поширили свою владу на сусідні графства.

Боніфацій I, 812—823
Боніфацій II, 828—834
Аган, 835—845
Адальберт I, 847—886
Адальберт II Багатий, 886—915
Гі, 915—929
Ламберт, 929—931

Дім Бозо

Це були (здебільшого позашлюбні) родичі Гуго Арльського, короля Італії, яких він призначив на свою посаду після усунення династії Боніфацій.

Бозо, 931—936
Гумберт, 936—961
Гуго Великий, 961—1001

Дім Гукпольда

Боніфацій (III), 1004—1011

Нединастичний

Раньє, 1014—1027

Дім Каносса

Це були нащадки графів Каносса.

Боніфацій III, 1027—1052
Фрідріх, 1052—1055
Матильда, 1055—1115
- Беатриса Барська, 1052—1069 (регентша як мати Фрідріха і Матильди)
- Годфрід III, герцог Нижньої Лотарингії, 1053—1069 (регент як чоловік Беатріче та вітчим Фрідріха та Матильди)
- Годфрід IV, 1069—1076 (співправитель як чоловік Матильди)
- Вельф II, 1089—1095 (співправитель як чоловік Матильди)

Нединастичний

Робото, 1116—1119
Конрад, 1119/20–1129/31
Рампрет, с. 1131
Енгельберт, 1134/5–1137
Генріх Гордий, 1137—1139
Ульріх Аттемський, 1139—1152 (імператорський вікарій)
Вельф VI, 1152—1160
Вельф VII, 1160—1167
- Райнальд фон Дассель, архієпископ Кельна, 1160—1163 (імператорський вікарій)
- Крістіан I фон Бух, архієпископ Майнца 1163—1173 (імператорський вікарій)
Вельф VI, 1167—1173
Філіпп Швабський, 1195—1197

У 1197 році Філіпа було обрано королем Німеччини, і більшість тосканської знаті, міст і єпископів утворили Тосканську лігу за папської підтримки.

Фрідріх Антіохійський, 1246–50 (імператорський вікарій)

Після цього Тоскана була розділена між конкуруючими республіками Флоренцією, Пізою, Сієною, Ареццо, Пістоя та Лукка. З XIV століття Флоренція отримала панування над Пістоєю (1306, офіційно анексована 1530), Ареццо (1384), Пізою (1406) і Сієною (1559). Лукка була незалежною республікою до наполеонівського періоду в XIX столітті.

Див. також

Примітки

↑ Також називається «маркграфство» або «маркізат» (італ. marchesato). Терміни є синонімами терміна «марка» (лат. marca) і походять від титулу тосканських правителів: маркграф (від німецької Markgraf ), або маркіз, які стали звичайним дворянським званням, навіть використовуваним як синекура (самі від лат. marchio).