Брабантське ландграфство (нід.Landgraafschap Brabant, фр.Comté de Brabant) — середньовічне феодальне володіння Священної Римської імперії в Нижніх країнах, що існувало в 1085—1183 роках. Розміщувалось на території між річками Дендер і Зенне західніше Брюсселя.
До 1085 року земля належала Герману II, пфальцграфуЛотаринзькому. Після його смерті імператор Генріх IV передав його Генріху III, графу Лувенському і Брюссельському, надавши йому титул ландграфа Брабантського. Це найдавніше відоме використання терміну ландграф. Деякі дослідники ставлять під сумнів існування Брабантського ландграфства, оскільки відповідний титул зустрічається в обмеженій кількості документів, більшість з яких датуються XII століттям[1]
Після ліквідації Брабантського герцогства французькими революційними військами в 1794 році, територія колишнього Брабантського ландграфства входила до складу Південного Брабанту. З 1815 по 1830 рік Південний Брабант був складовою Об'єднаного королівства Нідерландів, а з 1830 по 1996 рік був частиною бельгійської провінції Брабант. Зараз ці території лежать у західній частині провінції Фламандський Брабант, земля Фландрія, Бельгія.
↑Lisa Demets, "In omni terra potestatis mei. Discours, macht en legitieme autoriteit in de oorkonden van de hertogen van Brabant (1106-1248)" in: Belgisch Tijdschrift voor Filologie en Geschiedenis, 2017, p. 199. DOI:10.3406/rbph.2017.9031