Поширення каталанської мови:
Каталанська мова є мовою більшості, має офіційний статус Каталанська мова є мовою більшості, але не має офіційного статусу Каталанська мова є мовою меншості, має офіційний статус
Каталанською говорять в Іспанії та Франції, а також в Італії та Андоррі, зокрема у таких великих містах, як-от Барселона та Валенсія. З 1970-х років ця мова стала офіційною на тих територіях, де нею послуговуються. До цього протягом кількох століть каталанську забороняли або піддавали репресіям як в Іспанії, так і у Франції.
Каталанська є окремою мовою, а не діалектом іспанської.
Здебільшого ті, для кого ця мова є рідною, володіють також іспанською, французькою або італійською.
Починаючи з XIII ст. каталанська мова називалася по-різному на різних територіях. Наразі найпоширенішими є три назви: каталанська (або каталонська), валенсійська (лише в Автономній області Валенсія в Іспанії) та каталанська-валенсійська-балеарська (найчастіше в академічному вжитку).
У каталанській використовують адаптовану латинку, зокрема кілька буквосполучень, які не зустрічаються в інших романських мовах (-ny-, -l·l-, -ig). Граматика та фонетика каталанської мови має як спільні (зокрема 2 числа та 2 роди у іменника, прикметника та артикля, відмінникова система у займенника), так і відмінні риси (8, а не 7 голосних, як у більшості романських мов, вживання означеного артикля перед іменами) з сусідніми галло-романськими та західно-іберійськими мовами.
Каталанська мова вплинула на сусідні мови, зокрема на іспанську (наприклад, назва колишньої грошової одиниці Іспанії «песета» походить від каталанського peça), у свою чергу лексичний фонд мови збагачено численними запозиченнями з баскійської, германських, окситанської, арабської, іспанської, французької та англійської мов. Основу мови складають слова латинського походження. З каталанської до української увійшли такі слова, як-от паелья та барак.
Каталанська мова регулюється кількома закладами, зокрема Інститутом каталонських студій (який підтримує норму IEC) та Валенсійською мовною академією (яка підтримує норму AVL). У 1985 р. було створено Термінологічний центр (кат.Termcat)[9], який відповідає за розроблення галузевої термінології та випуск словників, а також Консорціум для мовної нормалізації (кат.Consorci per a la Normalització Lingüística), завданням якого є поширення нової термінології та організація мовних курсів[10]. Поряд із зазначеними вище офіційними закладами існують і визнані неурядові організації, які займаються пропагандою каталанської мови, створенням належних умов для її вивчення: найвідомішою є організація «Омніум културал» (кат.Òmnium Cultural), створена у 1961 році.
Рекорд «Книги рекордів Гінесса» з найдовшої у світі промови (124 години без перерви) було встановлено перпіньянцем Люїсом Кулетом. Цю промову було здійснено здебільшого каталанською мовою, її було закінчено 17 січня2009.року
Назви мови, приклади та цитати, статус, класифікація
В українській мові паралельно вживаються дві назви на позначення мови — катала́нська та катало́нська.
Викладачі-практики (зокрема відомий український лінгвіст-романіст Костянтин Тищенко) частіше називають цю мову каталанською[11] (пр., «Підручник каталанської мови»[12]). В Україні цю мову викладають у Києві на кафедрі іспанської та італійської філології Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка[13] та у Львові на кафедрі французької філології факультету іноземних мов Львівського університету ім. І. Франка[14] саме як каталанську мову.
У російській мові чіткіше, ніж в українській, фіксується різниця між вживанням слів «каталанский» (щодо мови) та «каталонский» (щодо належності до території, народу)[16][17].
У польській мові на позначення як мови, так і належності до Каталонії та каталонців, вживається лише прикметник «kataloński».
Іншими слов'янськими мовами назва каталанської мови перекладається таким чином (як зі звуком [a], так і [o]) : білоруською «каталянская / каталёнская мова», сербохорватською «katalonski jezik / каталонски језик», чеською «katalánština», словацькою «katalánčina», словенською «katalonščina / katalonski jezik», болгарською «каталонският език».
У неслов'янських мовах назва каталанської мови найчастіше передається зі звуком [a] (ближче до оригіналу): фр.le catalan, la langue catalane, англ.Catalan language, ісп.idioma catalán. Єдина мова, де у назві з'являється звук [u], — мова есперанто: «kataluna lingvo / la kataluna».
Слід зазначити також, що окрім назв каталанська / каталонська мова, існують й інші, менш поширені сучасні назви для цієї мови. Статутом Автономної області Валенсія закріплено назву «валенсійська мова», в інших регіонах поширення каталанської мови її зараз називають лише «каталанською» (на Балеарських островах у неофіційному вжитку також є назви «мальоркська» та рідше «балеарська мова»). У працях із лінгвістики іноді цю мову називають «каталанською-валенсійською-балеарською», у кін. XX ст. було запропоновано також дві штучні назви — бакаве́с / бакабе́с та кава́ба / каба́ба (або каваба́нська / кабаба́нська мова), де -ка- означає «Каталонія», -ва- / -ве- або -ба- / -бе- — «Валенсія» і -ба- — «Балеарські о-ви». Три літери «а» у назві «каваба» означають «Арагон» (тобто Західну смугу), «Алґе» та «Ал-Каршу».
Від часів проповідей з Урґаньї, каталанська мова називалася по-різному. Оскільки, як і інші неолатинські мови, каталанська мова походить із народної латини, її вважали народним, простим варіантом латинської мови, що пояснює першу зафіксовану офіційну назву каталанської мови на поч. XIII ст. — vulgar, тобто «народна», «проста» мова.
Серед інших історичних назв каталанської мови варто зазначити назву romanç / romançar («романська [мова]»), яка вживалася в усіх частинах каталанських країн з 1234 до 1636 р., назву pla / espla / esplanar («зрозуміла [мова]»), що вживалася з 1261 до 1589 р., назви crestianesc («християнська [мова]»), яка вживалася у Валенсії з 1270 до 1468 р. (через існування контактів між християнським каталонським та мусульманським арабським населенням Валенсії) та назву algemia («алжемія / алджемія»), що вживалася з 1460 до 1490 р. головним чином іберійськими мусульманами.
У Валенсії з 1531 до 1878 р. широко вживалася також назва lemosí («лімузенська [мова]») — ця назва, що зараз вживається лише для лімузенського діалекту окситанської мови, відбиває той факт, що каталанська мова довгий час (а окремими лінгвістами до середини XX ст.) вважалася діалектом окситанської мови (велика кількість трубадурів писала лімузенською говіркою північно-окситанського діалекту).
Bon dia! Si voleu ballar, heu d'anar a discoteca, i si us estimeu més la tranquil·litat, us podeu estar a casa mirant la televisió, teclejant a internet, o llegint una bona novella.
Avui al mercat he comprat api, mongetes i enciam, tot per fer un bon dinar de verdures. Demà, si tinc temps, aniré a passejar voramar i, si fa mal temps, aniré al cinema.
Добрий день! Якщо ви хочете потанцювати, вам потрібно піти на дискотеку, та якщо ви більше любите спокій, можете лишитися дома, дивлячись телебачення, сидячи в інтернеті чи читаючи гарний роман.
Сьогодні на ринку я купила селери, квасолі та листя салату — усе для приготування смачної страви з овочів. Завтра, якщо матиму час, я піду на прогулянку морським узбережжям. Якщо буде погана погода, я піду в кіно.
З 11 вересня1997 р. законом № 26 Автономної області Сардинія каталанська визнана однією з офіційних мов міста Алґе (Альґеро) на о-ві Сардинія в Італії[23][24] поряд із корсиканською (або корсо-галурезькою) на півночі острова (у законі її названо «галурезьким діалектом»), сассарською на північному заході (у законі її названо «сассарським діалектом»), сардською у центральній та південній частинах острова та табаркінською (діалект лігурійської мови) говіркою на південному заході Сардинії (у законі її названо «табаркінською мовою»).
За кількістю мовців каталанська мова є 7-ю серед мов Європейського Союзу[28] (у межах ЄС нею користується більше людей, ніж фінською або данською мовами та стільки ж, як і шведською, грецькою чи португальською).
Відповідно до звіту про вживання «малих мов» у Європейському Союзі (які не мають статусу загальнонаціональної офіційної мови) «Євромозаїка» (1991 р.) каталанською говорили 33,5 % усіх мовців «малих мов» ЄС[29].
Те́ррас-д'Ок — територія поширення окситанської та каталанської мов (окс.Tèrras d’Òc, кат.Terres d’Oc).
Каталанська мова є романською мовою, яка утворилася на базі народної латини. З VIII до XIII ст. разом з окситанською каталанська являла собою єдину мовну спільноту (тобто фактично каталанська була одним із діалектів окситанської мови).
Зараз літературна каталанська, особливо з точки зору лексики, але також фонетично та з точки зору граматики, є найближчою до літературної окситанської мови (яка сформована на базі ланґедокського діалекту окситанської — цей діалект географічно є найближчим до Північної та Південної Каталонії) — взаєморозуміння мовців обох мов можливе без перекладу.
Каталанська-валенсійська-балеарська мова – різновид окситанської мови в Іспанії ... між мовами, що виникли на базі латини [після її розпаду], у античні часи виникла мова, яку було названо провансальською [окситанською] і якою заговорили люди, що мешкали між р. Луарою [північна межа окситанської мови у центральній Франції] та р. Еброю [південний кордон Автономної області Каталонія в Іспанії][32].
Мануел Міла-і-Фунтаналс, каталонський та іспанський лінгвіст (1818-1884 р.р.)
Цікаво те, що особливу зацікавленість у вивченні зв'язків між каталанською та окситанською мовами виявляють валенсійці, які бачать Валенсію — її культуру, мову та історію — у ширшому контексті, ніж каталанські країни, а саме у традиційнішому окситано-каталонсько-валенсійському контексті[33]. Маловпливовою організацією «Ок Валенсія» нещодавно навіть було запропоновано зблизити графіку каталанської та окситанської мов (звернувши особливу увагу на гасконський діалект) і створити спільне каталансько-окситанське койне.
Попри це, часто каталанську та окситанську мову відносять до різних підгруп романської групи індоєвропейської мовної родини: окситанську до галло-романської групи (разом із французькою та франко-провансальською; іноді до цієї групи відносять і каталанську[34][35]), а каталанську — до іберо-романської[36] (разом з іспанською, астурійсько-леонською, португальською та галісійською), іноді відносячи її до східноіберійських мов (іноді до східноіберійських мов відносять і окситанську).
На ці дискусії впливає існування політичного кордону між Францією та Іспанією. На приклад, іспанський філолог Рамон Менендес-Підаль (ісп.Ramon Menendez Pidal) обстоював належність каталанської мови саме до групи іберійських мов.
Реймонд Ґордон[37] відносить каталанську до східноіберійських мов, які разом із мовою ок (окситанська мова) та західноіберійськими мовами (іспанська, астурійсько-леонська, португальська та галісійська) входять до іберо-романської групи, що, своєю чергою, — разом із галло-романськими мовами (галло-італійськими та галло-ретійськими) входить до галло-іберійської підгрупи.
Р. А. Голл-мол.[38] класифікує каталанську мову як північноіберороманську (разом з іспанською та португальською), що, своєю чергою, — з південноіберороманськими мовами (мозарабська мова) входить до іберо-романської підгрупи (за цією класифікацією окситанська мова входить до південногаллороманських мов і разом із північногаллороманськими формує галло-романську підгрупу).
Юрій Коряков в «Атласі романських мов»[39] класифікує каталанську як перехідну між південногаллороманськими (окситанською та гасконською) та іберо-романськими (іспанською, арагонською, галісійсько-португальською, астурійсько-леонською), що разом входять до західнороманської підгрупи групи романських мов (разом із галло-романськими та північноіталійськими).
Ч. Тальявіні[40] для класифікації романських мов пропонує географічний принцип, згідно з яким каталанська мова займає проміжну позицію між галло-романськими (французькою, ретороманською та окситанською мовами) та іберо-романськими мовами (іспанською та португальською), бувши «поворотною мовою» (фр.une langue pivot).
У 1991 р. Вітольд Маньчак (пол.Witold Mańczak) запропонував класифікувати неолатинські мови відповідно до кількості лексичних одиниць у текстах, які збігаються (таким чином враховується як існування однакових слів у різних мовах, так і частотність їхнього вживання)[41]. Таким чином можна визначити, наскільки лексичні системи окремих мов наближені одна до одної.
За цією методикою, італійська мова, у порівнянні з іншими романськими мовами, зберігає найбільшу кількість слів латинського походження, тобто спільних слів для різних неолатинських слів:
італійська мова: найближчою до італійської є французька (1067 спільних слів), а потім португальська (1043), каталанська (1031), іспанська (1015), ретороманська (987), окситанська (982), сардська (836), румунська (537).
каталанська мова: найближчою до неї є іспанська (1045 спільних слів), а потім італійська (1031), португальська (1001), французька (998), окситанська (939), ретороманська (843), сардська (687), румунська (441).
португальська мова: найближчою до неї є іспанська мова (1196 спільних слів), а потім італійська (1043), каталанська (1001), французька (909), ретороманська (874), окситанська (870), сардська (774), румунська (492).
іспанська мова: найближчою до неї є португальська (1196 спільних слів), потім каталанська (1045), італійська (1015), французька (914), окситанська (867), ретороманська (836), сардська (750) та румунська (491).
Присвоєні коди для каталанської мови
Каталанській мові присвоєно такі ISO 639 та SIL коди:
ISO 639-1 — ca,
ISO 639-2(T) — cat,
ISO 639-3 — cat,
код SIL — CLN.
Для «валенсійської мови» окремого коду не прийнято, оскільки її визнано лише варіантом каталанської (їй пропонувалося присвоїти коди val та ca-valencia).
Зона поширеності каталанської мови називається «каталанськими країнами». Приблизно 9,44 млн осіб вміють говорити каталанською мовою, 7,7 млн мовців користуються нею активно, а 4,4 млн називають каталанську своєю головною мовою спілкування.
Кількість мовців та рівень знання мови
Території, де мова має офіційний чи спів-офіційний статус
Каталонія: Опитування 2004 р., Institut d'Estadística de Catalunya (IEC), Generalitat de Catalunya [1] [Архівовано 12 жовтня 2007 у Wayback Machine.].
Дані IEC, 2003 р. [2].
Валенсія: Опитування 2004 р., Institut Valencià d'Estadística, Generalitat Valenciana [3]. Дані IEC, 2004 р.[4].Illes Balears: Опитування 2002 р., Institut Balear d'Estadística, Govern de les Illes Balears [5] [Архівовано 1 січня 2008 у Wayback Machine.].Дані IEC, 2002 р.[6].
Північна Каталонія: Статистика щодо вживання мов, 2004 р. (EULCN 04), дані 1999 р., Generalitat de Catalunya [7].Андорра: Статистика 1999 р. Servei d'Estudis, Ministeri de Finances, Govern d'Andorra [8]. Дані IEC, 1999 р.[9].Західна смуга: Дані по поселеннях, Centre de Recerca i Documentació Pau Vila [10]. Соціолінгвістичні дані Євромозаїки [11] [Архівовано 27 листопада 2005 у Wayback Machine.].Алґе: Статистика вживання мов, 2004 р. (EULA 04)[12]. Дані Міністерства Економіки та фінансів Італії.Інші території: Припущення 1999 р. Федерації каталонських організацій за кордоном.
Вивчення і вживання каталанської, матеріали Жанаралітату.[13] [Архівовано 5 грудня 2013 у Wayback Machine.][14]Згідно з інформацією ЮНЕСКО каталанська є 22 мовою світу за кількістю перекладів з неї на інші мови.[43]. Відповідно до досліджень Жорді Маса (кат.Jordi Mas), каталанська є 23 найуживанішою світовою мовою інтернету.[44]
Каталанська мова у світі
Зацікавленість каталанською мовою поза межами каталанських країн зростає. У 2004—2005 роках каталанську мову вивчало 5220 осіб, а в 2005—2006 навчальному році вже 7049 осіб. У 2006 р. мову вивчали у 108 іноземних університетах (у 2005 р. — у 98), розташованих у 28 країнах світу. Зацікавленість у вивченні каталанської мови виявляють не лише емігранти та їхні нащадки, але й ті іноземці, яким цікаве мистецтво Каталонії, насамперед архітектура, або ті, які цікавляться туризмом тощо[45].
Найбільше каталанську мову вивчають у Німеччині — 2609 осіб у 23 університетах, а також в Іспанії (поза межами каталанських країн) — 1227 осіб. Наприклад, у Мадриді у 2003 р. екзамен із каталанської мови становило 74 особи, у 2006 р. — 162 особи. У столиці Іспанії каталанську мову можна вивчити у 6 навчальних закладах[46].
Першим навчальним центром Азії, де можна вивчити каталанську мову, став Університет іноземних студій Ханкук у Сеулі[47]. Там у 2006 р. каталанську мову вивчало 36 студентів.
За кордоном найзручніше вивчати каталанську мову у центрах «Каталонських спільнот за кордоном» (кат.Comunitats Catalanes de l’Exterior, CCE). Нині нараховується 114 таких центрів, у 39 є можливість вивчати каталанську мову. Через такі центри у 2006 р. вивчали мову 1726 осіб, майже на 60 % більше, ніж у попередній рік. Найбільші такі центри розташовані в Аргентині (2 центри), Великій Британії, Франції, Швейцарії (2 центри), Колумбії, на Кубі, у Марокко та Чилі.
Твори каталонських письменників іноземними мовами
Списки творів каталонських письменників, перекладених:
Українською перекладено каталонську народну казку «Кров і сніг»[49].
Деякий вплив каталонська міфологія та легенди справили на українську письменницю Наталену Королеву, яка народилася в Іспанії[50], зокрема у повісті «Quid est veritas?»[51].
Слід також зазначити, що в Україні каталанською мовою цікавилися не лише лінгвісти та письменники. Серед українських науковців виділяється постать історика Володимира Піскорського (до слова, друга найвидатнішого каталонського історика Віктора Балаге) який на поч. XX ст. вивчив каталанську мову та досліджував середньовічну історію Каталонії (докторська дисертація на тему «Кріпосне право в Каталонії у середньовіччі», праці «Змагання поетів у Каталонії в середні віки», Ніжин, 1900 р., «Питання про значення і походження „дурних“ звичаїв у Каталонії», К., 1899 р.)[52]. 18 квітня1901 р. за заслуги перед іспанською історичною наукою Піскорського обрано членом-кореспондентом Барселонської королівської Академії красного письменства і природничих наук.
Певну зацікавленість до Каталонії та її культури виявляли часописи «Літературно-науковий вістник» та «Вістник» у міжвоєнному Львові[53]. Окремої уваги заслуговує стаття Ганни Чикаленко «Каталонське літературне відродження» з оглядом каталонської літератури XIX та XX ст., періоду ренесансу та середньовіччя, а також з інформацією про історію каталанської мови[54]. Ганна Чикаленко бачить каталонську літературу як діалогічне явище, яке складається не тільки з текстів, написаних у Барселоні, але і в інших каталанських країнах, зокрема, на Мальорці (творчість Жуана Алкубе) і в Русільйоні. Ганна Чикаленко пише: «З попереднього видко, що каталонська література є велика національна література, що займає поважне місце серед європейських, і не тільки недержавних народів»[55].
З Україною пов'язані життя та діяльність відомого інженера та будівничого каталонсько-французького походження Огюстена Бетанкура.
У 1782—1783 рр. на Херсонщину переселилося понад 1000 мешканців о-ва Менорка (каталанські країни)[56], яких на півдні України називали «італійцями».
Список творів каталонських письменників, перекладених українською:
Герау де Ліост. Романс хвали місту Барселоні. Переклав Сава Голованівський // Всесвіт, 1972, № 11, с. 127-128
Жосеп Карнер. Неділя пана Пере. Переклав Іван Драч // Там само, с. 129-131
Жосеп Карнер. Повернення до Каталонії. Переклав Микола Бажан // Там само, с. 131
Жосеп Себастія Понс. Листопадові кольори. Переклав Віталій Коротич // Там само, с. 131-132
Клемантис Ардеріу. На чужині. Переклав Микола Бажан // Там само, с. 132-134
Жосеп М. де Сагарра. Балада про моряка Луарда. Переклав Леонід Первомайський // Там само, с. 134-136
Жосеп М. де Сагарра. Зелені виноградники й прибій. Переклав Віталій Коротич // Там само, с. 136-137
Жоан Сальват-Папасейт. Улюблене ремесло. Переклав Іван Драч // Там само, с. 137-138
Жоан Сальват-Папасейт. Туга за завтрашнім днем. Переклав Мойсей Фішбейн // Там само, с. 138-140
Марія Манент. Ранок. Переклав Мойсей Фішбейн // Там само, с. 140
Марія Манент. «Місяць акації сповнив…» Переклав Микола Бажан // Там само, с. 140-141
Томас Гарсес. Корабель, що спить у порту. Переклав Микола Бажан // Там само, с. 141-142
Агусті Бартра. Є стільки країв. Переклав Мойсей Фішбейн // Там само, с. 142 (цей і всі попередні вірші перекладено за підрядником Рафаеля Естрели Льопіса)
Фелікс Кукурул. Каталонські оповідання ["Пустеля", «Бруд і кров», «Терпіння», «Дружок».] Переклав Анатоль Перепадя // Всесвіт, 1980, № 9, с. 85-112
Мерсе Родореда. Слон. Переклав Віктор Шовкун // Світло у вікні. Сучасна іспанська новела. Київ: Дніпро, 1986, с. 256-261
Мерсе Родореда. Квітка життя. Переклав Михайло Литвинець // Там само, с. 261-262
Мануел де Сеабра. Чи знаєш ти Блеза Сандрара? Повість. Переклав Анатоль Перепадя // Всесвіт, 1987, № 5, с. 2-24
Сальвадор Еспріу. Світ Антоні Міро [Вірш.] Переклав Олександр Буценко // Всесвіт, 1989, № 5, с. 170
Франсеск Бернасер. Антоні Міро [Вірші.] Переклав Олександр Буценко // Там само, с. 170-172
Кров-і-Сніг. Каталонська народна казка. Переказав Михайло Литвинець // Казки народів Іспанії. Київ: Веселка, 1989, с. 100-104
Джозеп Карнер. 1714. Сонет. Переклав Ігор Качуровський // Прапор, 1990, № 9, с. 117-118
Джозеп Карнер. 1714 // Ігор Качуровський. Золота галузка. Антологія іберійської та ібероамериканської поезії. Буенос-Айрес; Мюнхен: Видавництво Юліяна Середяка, 1991, с. 105
Джоан Альковер. Спустошення // Ігор Качуровський. Золота галузка. Антологія іберійської та ібероамериканської поезії. Буенос-Айрес; Мюнхен: Видавництво Юліяна Середяка, 1991, с. 106
Томас Аґільо. «Була — мов сніг… Одіння біла сніжність…» // Ігор Качуровський. Золота галузка. Антологія іберійської та ібероамериканської поезії. Буенос-Айрес; Мюнхен: Видавництво Юліяна Середяка, 1991, с. 107
Апеллес Местрес. «Холодна ніч ясна і тиха. Землю…» // Ігор Качуровський. Золота галузка. Антологія іберійської та ібероамериканської поезії. Буенос-Айрес; Мюнхен: Видавництво Юліяна Середяка, 1991, с. 108
Пере Калдерс. «Завтра, о третій ранку» [Оповідання.] Переклав Володимир Крамар // Оберіг, 1992, № 3/4, с. 211-218
Кров-і-Сніг. Каталонська народна казка. Переказав Михайло Литвинець // Однокласник, 1996, № 1, с. 10-16
Марія Манент-і-Сіза. Ранок. Переклав Мойсей Фішбейн // Там само, с. 128
Аґусті Бартра-і-Леонарт. Є стільки країв. Переклав Мойсей Фішбейн // Там само, с. 129
Пере Калдерс. Чотири оповідки про події, які важко пояснити ["Hedera helix" — переклала Маргарита Жердинівська, «Протокол огляду сонільєського пам'ятника», «Бажання і дійсність» та «Репортаж про дивне самогубство» — переклав Анатоль Перепадя] // Всесвіт, 2000, № 11/12, с. 70-85
Крім того, три строфи з вірша Віктора Балагера «Хай живе Прованс!» навів Михайло Литвинець у своїй передмові до українського видання поеми провансальського поета Фредері Містраля «Мірейо» (Київ: Дніпро, 1980, с. 9-10; переклад як самої поеми, так і фрагмента з Балагера — того ж таки Литвинця).
Каталанська як мова інтернету
За «Global Internet Statistics»[58] за вересень 2004 року каталанська була 27 найпоширенішою мовою інтернету (для прикладу, українська — 31). На той момент 2,4 млн каталаномовців мали доступ до інтернету.
З жовтня 2008 р. каталанська є однією з мов інтерфейсу Windows Live Messenger та Hotmail[59].
Мова виникла на базі народної латини на півночі Піренейського півострова. Перші пам'ятки (заповіти, короткі документи про продаж певних речей тощо) датуються IX ст. Найдавнішим літературним прозовим твором, написаним каталанською мовою, є Проповіді з Урґаньї.
У пізньому Середньовіччі каталанська мова була престижною літературною міжнародною мовою Середземномор'я. Хоча у Каталонії аж до XV ст. мовою поезії була окситанська, каталанська мова — перша романська — почала використовуватися у філософських та наукових працях.
Після одруження Фердинанда Арагонського з Ізабеллою Кастильською в 1469 році, каталонське дворянство почало переходити на іспанську мову, що призвело до постійного звуження сфери застосування каталанської та утворення диглосивної ситуації, яку ми спостерігаємо й у наші дні. Дуже негативний вплив мала репресивна мовна політика Бурбонів у XVIII ст., причиною якої стало те, що каталонці у Війні за іспанську спадщину підтримали Габсбурґів.
Хоча частина політичної та культурної еліти (дворянство, письменники) відмовилися у XVII-XVIII ст. від каталанської мови, прості каталонці та духовенство продовжували вживати каталанську мову, що зберігало за нею певний соціальний престиж.
У першій половині XIX ст., коли каталанську мову було повністю витіснено з офіційного вжитку, починає формуватися культурологічний рух, який отримав назву «Ранашє́нса»[60] (кат.Renaixença) або «Відродження». Спочатку цей рух не виходив за рамки літературного, але протягом століття він набув політичних рис.
На початку XX ст. стали можливими перші політичні успіхи, у 1930-х роках каталанська здобуває статус офіційної мови в Автономній області Каталонія (поряд з іспанською).
Але такий успіх тривав недовго: перемога Франко в Громадянській війні (1936—1939 рр.) призвели до заборони використання каталанської мови з притягненням до кримінальної відповідальності. Каталанська мова залишалася в такому стані до кінця диктатури Франко в 1975 р.
Демократизація Іспанії призвела до автономізації цієї країни, починаючи з 1979 р. каталанська знову почала здобувати офіційний статус у каталанських країнах.
Існує два основні стандарти каталанської мови: основний стандарт (стандарт IEC), який був запропонований каталонським лінгвістом Пумпеу Фаброю (кат.Pompeu Fabra) і який ґрунтується на центрально-каталанському діалекті (район м. Барселони), підтримується Інститутом каталонських студій, і валенсійський стандарт (стандарт AVL), що ґрунтується на роботах того ж лінгвіста та т. зв. «Нормах Кастельо́» (кат.Normes de Castelló — стандартна орфографія, адаптована до вимови у західнокаталанських діалектах).
Різниця між обома стандартами невелика і насамперед стосується вживання діакритичних знаків (francès та anglès IEC — francés та anglés AVL, cafè IEC — café AVL, conèixer IEC — conéixer AVL, comprèn IEC — comprén AVL). Також по-різному вимовляється наголошене «e», що походить від латинських Ē («e довге») та Ǐ («i коротке»): у нормі IEC — [ɛ], у нормі AVL — [e]. У стандарті AVL збережено літеру «è» у словах què, València, èter, sèsam, sèrie та època, однак її вимова відрізняється від вимови у стандарті IEC.
Окрім того, у деяких словах за нормою AVL замість tll вживається tl (ametla/ametlla, espatla/espatlla та butla/butlla) тощо.
Зникнення кінцевих голосних у словах латинського походження, окрім кінцевого -A (MURU, FLORE → mur, flor), що протиставляє каталанську західноіберійським мовам, які зберігають кінцевий голосний, окрім -E (muro, однак flor/chor) та італо-романським, які зберігають усі кінцеві голосні (muro, fiore).
Збереження відкритої вимови латинських голосних Ĕ та Ŏ (коротких «e» та «o») під наголосом у народній латині, відповідно [ɛ] та [ɔ] (TERRA → terra['tɛra]/['tɛrə]; FOCUS → foc[fɔk]).
Риси, які протиставляють каталанську окситанській:
Редукція дифтонга AU до відкритого O (CAULIS, PAUCU → col, poc).
Спільні риси з іншими мовами, поширеними на півдні ареалу поширення західнороманських мов (ланґедокський діалект окситанської, західно-іберійські мови):
Як і у французькій чи окситанській, відбувається заміна глухих приголосних на відповідні дзвінкі, якщо наступне слово починається з голосної або дзвінкої приголосної. Така соноризація притаманна фонемам [s], [t], [p], [ʃ], [k] i [tʃ], які переходять відповідно у [z], [d], [b], [ʒ], [ɡ] i [ʤ]. Приклади (наведено валенсійську вимову): els homes[els] та [ɔmes] -> [elzɔmes]; peix bo[pejʃ] та [bɔ] -> [pejʒbɔ]; blat bord[blat] та [boɾ(t)] -> [blad'boɾ(t)].
Спільні риси з окситанською (зокрема ланґедокською говіркою)
Випадіння латинського міжголосного -N (PANE, VINU → pa, vi). На відміну від ланґедокської говірки у множині [n] зберігається (пр., pans, vins), за винятком північнокаталанського діалекту.
Оглушення кінцевих приголосних: verd[t], àrab[p].
Оригінальні риси:
Такі риси не зустрічаються в інших неолатинських мовах:
Міжголосна латинська -D- переходить у -u (PEDE, CREDIT →peu, (ell) creu)
Латинські кінцеві -C + e, i →-u (CRUCEM →creu)
Латинське закінчення -TIS (2-га особа множини) перейшло в -u (MIRATIS → *miratz → mirau → mirau/mireu.
Палаталізація початкового L- (LUNA, LEGE → lluna, llei). Ця риса також існує у субдіалекті м. Фуа окситанської мови та у деяких районах поширення астурійсько-леонської мови.
-ly-, -ll-, -c'l-, -t'l- → ll[ʎ]; MULIERE → muller; CABALLU → cavall, хоча фіксується і зворотний процес villa → vila; AURICULA → *oric'la → orella; UETULUS → *vet'lu → vell.
-ni-, -gn-, -nn- → ny[ɲ]; LIGNA → llenya; ANNUS → any (подібна фонетична трансформація існує і в іспанській мові).
Інші риси:
Редукція груп приголосних -MB-, -ND → -m-, -n- (CAMBA, CUMBA, MANDARE, BINDA → cama, coma, manar, bena), такий перехід існує також у гасконському діалекті окситанської мови та на півдні зони поширення ланґедокського діалекту окситанської мови.
Виділяють східнокаталанські та західнокаталанські діалекти. Схід Каталонії, південь каталаномовної Франції, Балеарські острови та Сардинію відносять до східнокаталанських діалектів. Інші області поширення каталанської мови відносять до західнокаталанських діалектів.
Головним критерієм такого поділу на діалекти є вимова ненаголошених [о], [е] та [а]. У західнокаталанських ці звуки вимовляються так само, як вони передаються на письмі, тоді як в східнокаталанських діалектах [о] в ненаголошених позиціях вимовляеться як [u], а [е] та [а] вимовляються як [ə].
У каталанській мові нараховується 8 голосних. У літературній мові ненаголошені /e/, /ɛ/ та /a/ редукуються до [ə], а /o/ та /ɔ/ — до [u]. У західнокаталанських діалектах [e], [o] та [a] можуть бути також ненаголошеними.[63]
У мальоркському діалекті [ə] може бути у наголошеній позиції.[64]
Також у мові є багато дифтонгів, усі вони починаються або закінчуються на [j] або [w]:[65]
щодо правил практичної транскрипції з каталанської мови на українську;
щодо законодавства Автономної області Каталонія стосовно мови топонімії;
щодо розбіжностей у передачі українською мовою топонімів та гідронімів Каталонії;
щодо каталонських топонімів, якя фіксуються в українських словниках;
щодо правил читання у каталанській мові;
щодо льєзонів (голосні та приголосні);
щодо неочевидностей у транскрибуванні каталанських звуків українською (звуки [ə], [β], [ð], [λ] + голосна).
Орфографія
Каталанська мова використовує латинську абетку з додатковими діакритичними знаками: a (à), b, c (ç), d (dj), e (é è), f, g (gu, ig), h, i (í ï), j, k, l (ll, l•l), m, n (ny), o (ó ò), p, q (qu), r (rr), s (ss), t (tg, tj, tx), u (ú ü), v, w, x (ix), y, z.
Серед оригінальних рис каталанського правопису можна відзначити:
вживання крапки між двома літерами «l» для позначення звука [ł:] : intel·ligent[intəł:i'ʑɛn] — розумний;
буквосполучення «-ny-» (ще вживається в угорській мові, у каталанській мові воно позначає звук [ɲ], який у французькій передається буквосполученням «-gn-», в окситанській та португальській як «-nh-»);
вживання буквосполучення «-ig-» на позначення звука [ʧ] у словах faig, maig, mig тощо;
вживання літери «t-» для позначення наступної подовженої приголосної (tm, tn, tl та tll), пр. setmana[sə'm:anə] — тиждень, bitllet[bi'ʎ:ɛt] — квиток;
вживання буквосполучень «ts», «tz», «tg» та «tj» для позначення звуків-африкат, пр. platja['pladʑə] — пляж, dotze['dodzə] — дванадцять.
«Найповніший словник для вивчення каталанської мови німцями та німецької мови каталонцями» (кат.Vocabolari molt profitós per apendre lo catalan-alamany y lo alamany-catalan), 1502 р., видрукувано у Перпіньяні друкарем Жуаном Розембаком.«Каталансько-латинський словник» (лат.Gazophylacium catalano-latinum), 1696 р., видавець Антоні Лакабальєріа.
Походження
Лексичне ядро каталанської мови складається зі слів латинського походження. Лексика каталанської мови має більше спільних рис із гало-романськими мовами, ніж з іберо-романськими. Найближчою до каталанської мови з точки зору лексики є окситанська мова.
Ти говориш українською?: Parles ucraïnés?[ˈpaɾłez ukrain'es]
Ти говориш валенсійською?: parles valencià?[ˈpaɾłes valensiˈa]; saps parlar en valencià?[ˈsaps paɾˈłaɾenvałensiˈa]
Міжмовні зв'язки
Вплив каталанської на інші мови
Каталанська мова у різні часи значно вплинула на мови тих народів, які входили до Арагонського королівства, або іншомовного населення, яке мешкало у безпосередній близькості від каталанських країн. Такий вплив насамперед фіксується у фонетиці та лексиці цих мов та діалектів.
Діалект патуе́т або патауе́т (кат.patuet, фр.pataouète), яким до 1962 р. говорили іммігранти та їхні нащадки з Менорки, Півдня Валенсії та Русільйону, що оселилися в Алжирі. Основою цього діалекту стали головно західні наріччя каталанської мови з великою домішкою французьких та арабських слів. Для письма використовувалася французька орфографія, видавалися газети.
Каталанські слова, запозичені іншими мовами
Традиційна народна хата-мазанка (кат.barraca) у нижній течії ріки Ебро
Найвідоміше слово, запозичене багатьма мовами світу з каталанської, є слова паелья (кат.paella).
Інше слово італійського походження, яке було запозичене іншими мовами за посередництвом каталанської, — слово барак (кат.barraca), у каталанській мові так називається хата-мазанка у Валенсії та у нижній течії ріки Ебро на півдні Каталонії, яка найчастіше використовувалася як тимчасове житло рибалок.
Ще одним каталанським словом, яке було запозичене багатьма мовами за посередництвом окситанської та французької мов, є слово айолі (кат.allioli → окс.alhòli — стандартна орфографія, окс.aiòli — норма, запропонована Містралем → фр.ailloli або aïoli), яке означає соус з часнику та оливкової олії, схожий на майонез.
До французької мови з каталанської було запозичено такі слова : фр.sardane — сардана (з кат.sardana); фр.abricot — абрикос (з кат.albercoc, що, своєю чергою, було запозичене з араб.al-barquq أَلْبَرْقُوق, а те, своєю чергою, з грец.πραικόκιον, у грецьку мову слово прийшло з латини; фр.aubergine (з кат.albergínia, своєю чергою, запозичене з араб.al-bâdindjân), у арабську прийшло з фарсі; фр.baraque — барак (з кат.barraca) тощо.
До мови есперанто, окрім слів paella та barraca, увійшло каталанське слово porxo (читається «по́ршу»), яке означає «портик церкви» або «ґанок».
Як зазначено у словнику Королівської академії іспанської мови (ісп.El diccionario de la Real Academia Española), іспанською у різні періоди було запозичено до 350 слів або безпосередньо з каталанської, або за її посередництвом. Список слів, запозичених іспанською мовою з каталанської наведено у статті Лексика каталанської мови.
Іншомовні запозичення у каталанській мові
Протягом своєї історії, каталанська мова запозичила значну кількість слів з іноземних мов, особливо з іспанської, арабської (будівнича справа, сільське господарство, урядування, астрономія, математика, топоніміка, численні антропоніми), французької (такі слова, як amateur «аматор, знавець», argot «арґо», bricolatge «ремонт, дрібна робота», dossier «досьє») та англійської (інтернет та комп'ютерні технології — e-mail або correu electrònic «електронна пошта», el web «веб»).
У розмовній мові іноді замість питомо каталанських слів вживаються їхні іспанські еквіваленти (такі слова, як antes замість abans «до», barco замість vaixell «корабель», inglès замість anglès «англійський, англієць», después замість després «після» тощо). Літературна мова уникає такого невиправданого вживання іспанських слів.
Як і в українській, зазвичай у простому реченні присудок йде після підмета, а додаток після присудка, однак дуже часто члени речення розташовуються довільно, пр. Brillava el sol. — Сонце світило, дослівно: «Світило сонце». Підмет також може опускатися, пр., Era difícil convènce'l — Було важко його переконати, дослівно: «Було важко переконати його»[66].
Питальні речення
Зазвичай порядок слів у питальному реченні не відрізняється від порядку у стверджувальному, змінюється лише інтонація. Однак досить часто, особливо в усному мовленні, у питальному реченні на початку ставлять слово què, яке відокремлюють комою від решти слів (аналог українського «чи»), пр. Què, vindràs a la festa dissabte ? — Чи ти прийдеш на свято у суботу ?[67]
Заперечення
Для заперечення зазвичай використовують частку no, яку ставлять перед дієсловом. Іноді, як у французькій чи окситанській мовах, після дієслова вживають заперечну частку pas (завжди разом з no). Окрім того, використовують дві конструкції при запереченні наявності одного предмету чи особи (no … cap) та речовини, яку неможливо порахувати (no … gens). De gelats de vanilla no ens en queda cap. — [Жодної порції] ванільного морозива у нас не залишилося, дослівно: «Ванільних морозив не у нас їх залишається нічого».[68]
Окрім того вживаються такі конструкції: для «ніколи не» — no … mai, «більше ніколи не» — no … més.
Слабкі займенники
Однією з найхарактерніших оригінальних рис каталанського синтаксису є наявність великої кількості слабких займенників[69]. Це дозволяє у фразі, особливо в усному мовленні, заміняти будь-який іменник відповідним займенником. У більшості випадків просте речення будується таким чином : A música, hi dedico molt de temps. — Я присвячую багато часу музиці, дослівно: «Музиці, цьому (я) присвячую багато часу». Така побудова простого речення характерна розмовним формам інших романських мов.
Як і у французькій мові, іменник із часткою de замінюються займенником en, іменник із часткою a або amb — займенником hi (у французькій — y), пр., No hi estic d'accord. — Я не погоджуюся з цим.
Займенник ho замінює цілу фразу, пр., Això és veritat, ho diu el capità. — Це правда, [про] це говорить капітан.
Слабкі займенники можуть комбінуватися, і таких комбінацій нараховується 65. Зазвичай на перше місце ставляться займенники em, et, li, ens, us, els, а потім займенник hi, ho, en, пр., m'hi van recomanar — вони мене йому рекомендували (порівняти — ісп.me recomendaron a él, фр. фр.ils m'ont recommandé à lui).
Вибір дієслівних форм
У певних аспектах каталанська трохи ближче до германських мов, ніж сусідні іспанська та французька — вибір відповідної дієслівної форми обумовлюється наявністю темпоральних дієприслівників (ja — вже, encara — ще тощо), пр., Ho vam fer ahir. — Ми це зробили вчора, та Ho fèiem sovint quan érem joves. — Ми це робили часто, коли були молодими.[66]
Модальність
Модальність здебільшого передається описово. На приклад, «потрібно + дієслово» перекладається як cal + неозначена форма дієслова, або cal + que + кон'юнктив, пр., M'ha calgut corregir els errors. — Мені було потрібно виправити помилки, та No cal que t'ho repeteixi. — Мені не потрібно тобі це повторювати.[70] Для передачі словосполучення «було б краще» (рекомендація або примус) використовується вираз haver + неозначена форма дієслова, пр., Hauries de fer llit. — Було б краще, якби ти залишився у ліжку. Можливість передається виразом deure + неозначена форма дієслова, пр., Deuen arribar aquest vespre. — Вони повинні приїхати сьогодні ввечері.
Посесивність («свій»)
Належність чогось (в українській найчастіше передається словом свій) в каталанській є самозрозумілою і не передається засобами мови, пр., Ha perdut el passaport. — Він / вона загубив / -ла свій паспорт.
Шанобливе звернення
Для передачі українського «чи не міг би ти» вживається конструкція et fa res + неозначена форма дієслова, пр., Et fa res obrir la finestra ? — Чи не міг би ти прочинити вікно ?, Li fa res pagar ara mateix ? — Чи не могли б Ви (в однині) заплатити прямо зараз ?, Us fa res baixar del cotxe ? — Чи не могли б ви (у множині, не шанобливо) вийти з машини ?, Els fa res parlar en anglès ? — Чи не могли б ви (у множині, шанобливо) говорити англійською ?
Вживання артиклю з іменами
Означений артикль, як і в окситанській мові, у більшості випадків вживається перед іменами (en для чоловічих імен та la для жіночих). Артикль не вживається при звертанні до людини та після виразу em dic — мене звати, пр., Natàlia, et presento la Lídia. — Наталіє, познайомся з Лідією, дослівно: «Наталія, (я) тобі представляю Лідію».
У каталаномовних районах (окрім Північної Каталонії), дитина офіційно отримує два прізвища: батьківське (зазвичай ставиться на перше місце) та материнське. Прізвища найчастіше (хоча не обов'язково) з'єднуються часткою «i» (українською передається «-i-»), наприклад повне ім'я та прізвище архітектора Антоні Ґауді — Антоні Пласід Ґільєм Ґауді-і-Курнет.
Оскільки за часів Франко провадилася насильницька іспанізація каталонців (на приклад, прізвище Pinyol могло бути змінене на Piñol, Cases на Casas, Perpinyà на Perpiñá тощо), зараз в автономній області Каталонія існує спрощена процедура виправлення імені чи прізвища[71] : потрібно звернутися до місцевого представництва Департаменту охорони здоров'я Каталонії (кат.Servei Català de la Salut, або частіше CatSalut)[72], та виправити так звану TSI — персональну картку доступу до медичних послуг. Для цього необхідно отримати сертифікат Інституту каталонських студій[73], який засвідчить правильність написання каталаномовної версії імені та прізвища.
Ресурси для вивчення мови, додаткова інформація
Вивчення каталанської мови
Digui, digui… Curs de català per a estrangers. A Catalan Handbook. — Alan Yates and Toni Ibarz. — Generalitat de Catalunya. Departament de Cultura, 1993. — ISBN 84-393-2579-7.
Teach Yourself Catalan. — Alan Yates. — McGraw-Hill, 1993. — ISBN 0-8442-3755-8.
Colloquial Catalan. — Toni Ibarz and Alexander Ibarz. — Routledge, 2005. — ISBN 0-415-23412-3.
Програма «Вечірня Каталонія» (кат.Catalunya vespre, новини за минулу добу) на сайті «Catalunya Ràdio» — www.catradio.cat/podcast/xml/5/7/podprograma475.xml (кат.)
Програма каталанською мовою (північнокаталанська вимова) на телеканалі «Франс 3» — www.mirpod.com/podcast-player.php?6969/France-3-Catalan-Journal-local-de&lang=en# (кат.), (фр.)
↑Каталанською — Institut d'Estudis Catalans, Acadèmia de la Llengua Catalana, Acadèmia Valenciana de la Llengua, Universitat de les Illes Balears, facultat de filosofia i lletres, secció filológica.
↑З «MSN Encarta — Languages Spoken by More Than 10 Million People», кількість мовців усіма романськими мовами оцінено у 690 млн осіб, каталанською мовою у 9,1 млн осіб.
↑В інтерв'ю Марії Анжалс-Пратс, голови мовної секції Інституту Рамона Люля, на сайті traces.uab.es[недоступне посилання]
↑Навчальні заклади Мадрида, де можна вивчити каталанську: Edifici Trinitarias, la Facultat de Filologia de la Universitat Alcalá de Henares, la Universitat Complutense, laUNED, el Cercle Català a Madrid та l'Escola Oficial d'Idiomes.
↑Інформація на сайті traces.uab.es[недоступне посилання]
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 16 вересня 2008. Процитовано 10 червня 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Феномен каталонського відродження Г. Чикаленко пов'язує «з розвитком індустрії в Каталонії та піднесенням добробуту, а з другого боку, політичним ослабленням Іспанії, революціями та династичними ускладненнями». Автор статті розкриває роль церкви і періодичних видань у поширенні каталонізму. Період, коли відбулося каталонське відродження, Г. Чикаленко поділяє на два етапи: романтичний (XIX ст.) і сучасний (початок XX ст). В огляді романтичного періоду представлено велику кількість постатей: поети Анжел Гіме, Жасін Бардаге, Жуан Марагаль, драматург Солер, філологи Міла і Фунтаналс, Пумпеу Фабра та багато інших. Серед представників модерної каталонської літератури Г. Чикаленко вирізняє поетів Салвадора Албера, Жузепа Карне, Карлоса Солдабіла, прозаїків Емілі Біланобу, Маріяна Байреду, Нарсіса Улера, драматургів Сантьяго Русіньйола, Ігназі Іґлезіаса та ін. Аналізуючи літературу першого десятиліття XX ст., Г. Чикаленко розкриває глибоко національний і водночас космополітичний зміст каталонського модернізму, який був дороговказом для більш консервативного й традиційного Мадрида — тема, яка набула в іспаністиці постфранкістської доби особливої гостроти (тут можемо послатись на книгу Вісенте Качо В'ю «Каталонський модернізм як чинник модернізації»). Г. Чикаленко, згадавши імена ще низки каталонських літераторів доби модернізму (Лопеса, Алфонса Масераса, Переса-Жорби, Біури, єпископа Турреса, св. Курумінаса), зокрема, зазначає: «Крім того, в каталонській літературі знайшли відгомін різні ультрамодерні спроби: італійський футуризм, постсимволізм, симультанізм, синхронізм, літературний кубізм».
↑Чикаленко Г., «Каталонське літературне відродження», Літературно-науковий вістник, 1929 р., кн. XII., стор. 997—1005.
Гресько М. Т. Г. Шевченко мовами італійською, іспанською, каталонською, галлего, португальською та есперанто: [Передмова] // Т. Г. Шевченко мовами італійською, іспанською, португальською та есперанто: Бібліогр. покажч. / Уклад.: М. М. Гресько, Н. М. Андріанова. — Львів, 1968. — С. 3-8.
Гетьман З. О. Лінгво-літературні засади історичного процесу становлення каталонської мови як національної. — С. 395—397 (укр.)
Ламина К. В. Каталанский язык в современной Испании // в кн. Iberica. Культура народов Пиренейского полуострова в XX в., Л.: «Наука» (ленинградское отделение), 1989. С. 171—178
Шишмарев В. Ф. Очерки по истории языков Испании. Общ. ред. акад. И. И. Мещанинова. Вид. 2-е (1-е — 1941 р.). Серія: История языков народов Европы. — Москва, 2002 (рос.)
Васильева-Шведе О. К. О месте каталанского среди романских языков // Учен. зап. ЛГУ. Вып. 59. Сер. филол. наук. 1961. № 299. (рос.)
Alan Yates. Teach Yourself Catalan. — McGraw-Hill, 1993. — ISBN 0-8442-3755-8(англ.), (кат.)
Toni Ibarz, Alexander Ibarz. Colloquial Catalan. — Routledge, 2005. — ISBN 0-415-23412-3(англ.), (кат.)
Rafel i Fontanals, Joaquim. Gramàtica catalana: curs elemental. — Barcelona: Edhasa, 1978. ISBN 84-350-0058-3(кат.)
Raimon Cabello. El Català a l'abast de tothom. — Barcelona: Miquel A. Salvatella, 1992. ISBN 84-7210-706-X(кат.), (ісп.)
Sanchis i Guarner, Manuel (1934, 1967). La llengua dels valencians. 3 i 4 Editions. — Valencia, 2005. ISBN 84-7502-082-8. (кат.)
Colomina i Castanyer, Jordi (1995). Els valencians i la llengua normativa. Textos universitaris. — Alacant: Institut de Cultura «Juan Gil-Albert». ISBN 84-7784-178-0. (кат.)
Antoni M. Badia i Margarit. Gramàtica de la llengua catalana. — Barcelona, 1995. (кат.)
Antoni M. Badia i Margarit (1981). El català, entre galloromània i iberoromània. Llengua i cultura als Països Catalans. 8ed. — Barcelona: Ed. 62, pp. 30−40. (кат.)
Nadal, J. M. & PRATS (1982). Història de la llengua catalana. Dels inicis fins al S. XV. — Barcelona: Ed.62. (кат.)
Vanaanen, V. (1975). Latín vulgar y lengua escrita. Introducción al latín vulgar. — Madrid: Gredos, pp. 25−31. (ісп.)
Сардинська мова: Сардинськаsrd (діалекти: північний лоґудорезький src ▪ центральний нуорезький ▪ південний кампіданезький sro); Інші південнороманські мови: Сассарськаsdc ▪ Корсиканськаcos (діалекти олтрамонтано: корсо-галурезький sdn та сартенський ▪ сассарський sdc або окрема мова; перехідний діалект (вкл. м. Аяччо); діалекти сісмонтано: північний ▪ діалект крайньої півночі ▪ капрайський)
Ця сторінка належить до вибраних статей української Вікіпедії.
.svg){kind=small}
.svg)
