Географія США
Географічне положення Сполучених Штатів Америки
Географічне положення
Континент	Північна Америка
Регіон	Північна Америка
Координати	38°00′ пн. ш. 97°00′ зх. д. / 38.000° пн. ш. 97.000° зх. д. / 38.000; -97.000
Територія
Площа	9,82 млн км² (3-тє)
• суходіл	93,24 %
• води	6,76 %
Морське узбережжя	19,9 тис. км
Державний кордон	12 048 км
Рельєф
Тип	різноманітний, переважно рівнинний
Найвища точка	гора Мак-Кінлі (6190 м)
Найнижча точка	Долина Смерті (-86 м)
Клімат
Тип	від полярного до тропічного
Внутрішні води
Найдовша річка	Міссісіпі з .Міссурі (4 370 км)
Найбільше озеро	Верхнє (82 414 км²)
Інше
Природні ресурси	кам'яне вугілля, руди кольорових металів, фосфати, рідкісноземельні елементи, уранові руди, боксити, золото, залізні руди, …,деревина, родючі ґрунти
Стихійні лиха	цунамі, активний вулканізм, тропічні циклони, торнадо, лісові пожежі, …, вічна мерзлота
Екологічні проблеми	забруднення повітря, кислотні дощі, забруднення вод

Сполучені Штати Америки — північноамериканська країна, що простяглась від узбережжя Тихого океану на заході до узбережжя Атлантичного на сході, між Канадою на півночі та Мексикою на півдні. До складу США також входять штати Аляска, на крайньому північному заході континенту, і Гаваї, на однойменних островах у тропічній частині Тихого океану. США також належать ряд островів і архіпелагів у Атлантичному і Тихому океанах . Загальна площа країни, без заморських територій, дорівнює 9 826 675 км² (3-тє місце у світі), з яких на суходіл припадає 9 147 593 км², а на поверхню внутрішніх вод — 685 924 км²^[1] США. Площа країни вдвічі менша за площу Російської Федерації або Південної Америки, утричі менша за площу Африки, трохи більша за площу Китаю.

Офіційна назва — Сполучені Штати Америки, Сполучені Штати, США (англ. United States of America, United States; USA, US)^[2]. Назва країни була уперше використана в Декларації незалежності США: «Ми, таким чином, представники союзних держав Америки, що зібралися на Генеральний Конгрес…»^[3]. У преамбулі до Конституції США знову застосована така назва: «Ми, народ Сполучених Штатів…». Імовірно, фраза "сполучені штати" була використана замість простого переліку колишніх британських колоній, оскільки до останнього залишалося невизначеним, які саме колонії підпишуть документ. Термін «штат» (англ. State) в назві країни означає те саме, що й держава і прямо вказує на федеративний устрій і рівноправність суб'єктів, що її утворюють^[4]. Походження назви континенту Америка спірне. За найпопулярнішою теорією, назва походить від латинізованого імені італійського дослідника і картографа Амеріго Веспуччі (лат. Americus Vespucius; 1454-1512), що перетворилося спочатку на Америко, а потім — Америка. Жіночий рід був обраний відповідно до закінчення всіх інших відомих на той час континентів^[4].

Сполучені Штати Америки — північноамериканська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі — з Канадою (спільний кордон — 8893 км, включно з 2477 км кордону на Алясці), на півдні — з Мексикою (3155 км). 28,5 км державного кордону на Кубі, де розміщується на постійній орендній основі військово-морська база США — Гуантанамо. Загальна довжина державного кордону — 12048 км^[1]. Сполучені Штати Америки омиваються водами Тихого океану на заході, Атлантичного — на сході, Північного Льодовитого — на півночі (штат Аляска)^[5]. Загальна довжина морського узбережжя 19,9 тис. км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)^[6]. Прилегла до територіальних вод зона, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)^[6]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Протяжність континентального шельфу не визначена^[1][7].

США лежать в 6 годинних поясах: UTC-10 (Гавайські й Алеутські острови); UTC-9 (Аляска); UTC-8 (Тихоокеанське узбережжя); UTC-7; UTC-6; UTC-5 (Атлантичне узбережжя). У столиці країні, місті Вашингтон UTC-5 (-7 годин різниці часу з Києвом)^[8]. Літній час вводиться другої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в першу неділю листопада переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.

Надра Сполучених Штатів Америки багаті на ряд корисних копалин: кам'яне вугілля (27 % світових запасів, 491 млрд тонн), мідь, свинець, молібден, фосфати, рідкісноземельні елементи, уранові руди, боксити, золото, залізо, ртуть, нікель, калійні солі, срібло, вольфрам, цинк, нафту, природний газ^[9].

Загалом на території США налічується 169 активних вулканів, які можуть почати вивергатися у будь-яку мить^[10]. Вулкани Рейнір і Мауна-Лоа були включені у 1990-х роках до програми «Десятиліття вулканів», міжнародної дослідницької програми впливу вулканічної діяльності на людство Міжнародної асоціації вулканології і хімії надр Землі (IAVCEI), як частини програми ООН зі зменшення небезпеки від стихійних лих^[1].

Середні висоти — 760 м; найнижча точка — Долина Смерті (-86 м); найвища точка — гора Мак-Кінлі (Деналі) (6190 м); вулкан Мауна-Кеа (4205 м) на Гаваях — найвища гора планети, якщо рахувати від підніжжя, що знаходиться на дні Тихого океану на глибині 10 200 м^[1]. Близько 50 % території США займають гірські хребти, плоскогір'я і плато Кордильєр; східну околицю пояса Кордильєр утворюють хребти Скелястих гір з висотою понад 4000 м. На сході — Аппалачі (2037 м). Між Кордильєрами і Аппалачами — великі внутрішні рівнини. На захід від Скелястих гір лежать великі плато і плоскогір'я (вис. 2000-3500 м): вулканічне Колумбійське плато, пустельне плоскогір'я Великий Басейн з западинами (найбільша — Долина Смерті), плато Колорадо.

Гавайські острови — група вулканів висотою до 4205 м.

Територія Сполучених Штатів Америки лежить у п'яти кліматичних поясах: полярному (північ Аляски), субполярному (центральна Аляска), помірному (Алеутські острови, південна Аляска, північна смуга штатів), субтропічному, тропічному (Флорида, південний Техас, Гаваї)^[11].

На Алясці влітку переважають помірні повітряні маси, взимку — полярні. Чітко відстежується сезонна зміна панівних вітрів. Досить великі річні амплітуди температури повітря, прохолодне вологе літо з туманами на узбережжях; вітряна волога зима на узбережжі, вглиб континенту в горах набагато тепліше ніж внизу в долинах. Зона утворення багаторічної мерзлоти, на водоймах крига (на річках влітку може зберігатись у вигляді полію)^[12]. На південному узбережжі значні сезонні амплітуди температури повітря. Відносно тепла зима з нестійкою погодою, штормовими вітрами, значним сніговим покривом. Відносно прохолодне літо з більш ясною погодою. Зволоження надмірне, рівномірне за сезонами^[12].

У північних штатах на кордоні з Канадою превалюють помірні повітряні маси цілий рік, західний масоперенос, на узбережжях клімат вологий морський, вглибині континенту — континентальний, де важливим погодним чинником є часті вторгнення як арктичного, так і тропічного повітря з Мексиканської затоки. Значні сезонні амплітуди температури повітря. Відносно тепла зима з нестійкою погодою, значний сніговий покрив. Відносно прохолодне літо з ясною погодою. Зволоження рівномірне за сезонами, на узбережжях надмірне^[12].

Значна частина штатів лежить у субтропіках^[11]. Влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною, можливе випадіння снігу. Значні сезонні амплітуди температури повітря^[12].

Західне тихоокеанське узбережжя має подібний до середземноморського клімат, з максимумом атмосферних опадів взимку й посухами влітку. Гірські райони Кордильєр мають більш спекотну посушливу погоду, взимку — можливий сніг і приморозки. Рівнинні штати відзначаються рівномірним розподілом опадів за сезонами. Зіткнення арктичного повітря з прогрітим тропічним призводить до утворення торнадо на так званій «алеї торнадо» центральних рівнин. На атлантичному східному узбережжі влітку спекотно й волого, сезон дощів, взимку — відносно прохолодно й посушливо^[12].

У Флориді й на Гаваях увесь рік панує тропічне повітря. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають східні пасатні вітри. Зволоження надмірне^[12]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони^[12].

Сполучені Штати Америки є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[13].

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 3069 км³^[1]. Станом на 2012 рік у країні налічувалось 264 тис. км² зрошуваних земель^[1].

Річки більшої частини території країни належать басейну Атлантичного океану: Міссісіпі з притоками Міссурі і Огайо, Ріо-Гранде. На захід від Кольдир'єр — басейну Тихого океану: Колумбія і Колорадо, Юкон з Кускокуїмом на Алясці, річки Гавайських островів. Річки, що беруть свій початок на хребті Брукс, належать до басейну Північного Льодовитого океану.

На північному сході — система Великих озер.

Ґрунтові води – одне з найважливіших джерел прісної води на Землі, що забезпечує майже половину всієї питної води та близько 40 % світових поливів. Однак люди викачують ґрунтові води швидше, ніж вони поновлюються. Коли занадто багато ґрунтових вод викачується з підземних джерел, це призводить до зниження рівня та падіння землі, а також виникнення розломів. Розломи є ознакою напруги поверхні Землі, вони можуть пошкодити будинки, дороги, канали, греблі та загрожувати життю людей.

Станом на 2023 рік, згідно повідомлення видання The New York Times, у США розпочалася національна криза через те, що ґрунтові води швидко викачуються, викликаючи розломи на південному заході країни на багато миль. Ці розломи виявлені в Аризоні, Юті та Каліфорнії. Наприклад, ситуація в Аризоні відома вже досить давно, і наголошується, що 169 миль (272 км) розломів вже зареєстровано^[14]. Рівень підземних вод вже призвів до проблем у багатьох частинах США, і відновлення ресурсів може зайняти сторіччя або навіть тисячоліття, якщо це можливо. Один із ключових факторів — це невідповідність у законодавстві поміж штатами, що призводить до недостатнього регулювання викачування ґрунтових вод. В Аризоні ґрунтові води не регулюються, і проблема ускладнюється тим, що наповнення річок щорічно зменшується через зміну клімату^[15].

Земельні ресурси Сполучених Штатів Америки (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 44,5 %,
  • орні землі — 16,8 %,
  • багаторічні насадження — 0,3 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 27,4 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 33,3 %;
• інше — 22,2 %^[1].

У зоогеографічному відношенні вся територія країни (за виключенням Гаваїв) належить до Голарктичної області: гірські штати заходу — до провінції Скелястих гір, штати Великих рівнин — до провінції прерій, пустелі півдня — до Сонорської провінції Західноамериканської підобласті, штати Півночі — до Каролінсько-Аллеганської, штати Півдня — до Луїзіанської провінції Східноамериканської підобласті, території поблизу Великих озер, штат Мен і Монтана — до Канадської провінції Циркумбореальної підобласті^[12]. Північ Аляски — до Арктичної підобласті, центр і південь Аляски — до Канадської провінції Циркумбореальної підобласті Голарктичної області. Гавайські острови лежать у Гавайській підобласті Австралійської області^[12].

США є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

• Конвенції про транскордонне забруднення повітря (CLRTAP),
• Мадридського протоколу про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктику,
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
• Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
• Конвенції з охорони морських живих ресурсів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
• Міжнародної угоди про торгівлю тропічною деревиною 1983 і 1994 років,
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[16],
• Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу^[1].

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Конвенції про транскордонне забруднення повітря (CLRTAP)-Persistent Organic Pollutants,

• Конвенції про транскордонне забруднення повітря (CLRTAP)-Volatile Organic Compounds,
• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів^[1]. США

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

• цунамі на тихоокеанському узбережжі;
• активний вулканізм на заході Аляски, Алеутських островах (вулкан Павлоф, 2519 м, що становить потенційну загрозу авіаперевезенням між Північною Америкою та Східною Азією), Гавайських островах (Мауна-Лоа, 4170 м), Північних Маріанських, штаті Вашингтон (вулкани Маунт-Рейнір (4392 м) і Сент-Хеленс (2549 м), відомий своїм руйнівним виверженням 1980 року);
• землетруси на тихоокеанському узбережжі;
• урагани на узбережжях Атлантичного океану і Мексиканської затоки;
• торнадо на Середньому й Південному Заході;
• зсуви ґрунту в Каліфорнії;
• лісові пожежі у горах на заході;
• повіді;
• вічна мерзлота на півночі Аляски, що є суттєвою перешкодою для її освоєння^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• величезний обсяг викидів вуглекислого газу, що його продукує енергетика на викопному паливі;
• забруднення повітря;
• кислотні дощі;
• забруднення вод пестицидами і мінеральними добривами;
• обмежені ресурси природних джерел питної води у західній частині країни;
• спустелювання на південному заході. США

У фізико-географічному відношенні територію Сполучених Штатів Америки можна розділити на 10 великих регіонів, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом:

• Аппалачі — гірський край, що тягнеться на 1900 км від північної частини штату Мен до центральної частини штату Алабама. Тут розташовані всі значні гірські вершини сходу США, з них не менше 20 перевищують 1520 м і 8 — 1830 м. У складі регіону виділяють наступні райони: Підмонт, гори Блу-Рідж, Хребти і Долини, Аппалачське плато, гори Адірондак, долина річки Св. Лаврентія і Нова Англія.
• Берегові рівнини охоплюють велику територію, що відкривається до Атлантичного океану і Мексиканської затоки. Загальна протяжність берегової лінії цих рівнин перевищує 3200 км. Поверхня рівнин переважно плоска або пологохвиляста, з невисокими горбами і грядами. Більше половини території провінції розташовано на висотах менше 30 м над рівнем моря, і тільки в декількох місцях: вище 150 м. Розрізнюють Приатлантичну і Примексиканську рівнини.
• Внутрішні височини.
• Внутрішні рівнини.
• Височини біля озера Верхнього.
• Скелясті гори.
• Міжгірні плато.
• Тихоокеанські Берегові гори.
• Аляска.
• Гавайські острови.

• Північна Америка

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Сполучені Штати Америки // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М.  : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Долгушин Л. Д., Осипова Г. Б. Ледники. — М. : Мысль, 1989. — 448 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00315-1.
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) США // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
• (рос.) Сандерсон И. Северная Америка. — М. : Прогресс, 1979. — 304 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Сполучених Штатів Америки

• Вікісховище : Атлас Сполучених Штатів Америки.
• Карти Сполучених Штатів Америки : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• United States : [англ.] : [арх. 17 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 10 January. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про США : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову США.
• USGS. Science for a changing world : [англ.] // usgs.gov. — USGS, 2019. — 7 March. — Дата звернення: 17 березня 2019 року. — Офіційний сайт Геологічної служби США.