О́рні зе́млі, рілля́ — земельні ділянки, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, а також чисті пари, площі парників і теплиць[1]. До ділянок орної землі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви[2][1]. Рілля́ (орна земля) — найважливіше сільськогосподарське угіддя.
Історія і сьогодення
Площа ріллі зазнала впродовж віків значного збільшення завдяки заорюванню степів і одночасного вирізування та корчування лісів. У кінці 18 ст., перед розорюванням південних степів України, рілля займала на території сучасної України понад 30 % всієї площі, у 1890 — 60 %, у 1920-их pp. 68 %. Пізніше площа ріллі зазнала зменшення через зайняття великих просторів на будівлі, промислові об'єкти, шляхи та водоймища. Майже вся рілля зайнята під посівну площу (1969 в УРСР — 96 %; 1940 — 91 %, 1913 — 81 %).
Розміщення ріллі нерівномірне, залежно від природних умов. На території України рілля займає 34,1 млн га (без садиб; з садибами 36 млн га), тобто 53,3 (57,6)% всієї площі і 80,3 % всіх сільськогосподарських угідь. Сьогодні орна земля становить понад ⅔ всієї площі лісостепу й степу, ⅓ у лісовій смузі, лише 14 % у Карпатах. Понад 70 % площі ріллі становить в областях: Кіровоградській, Миколаївській, Запорізькій і Вінницькій, найменший у Закарпарпатській (14 %), Рівенській (31 %) і Волинській (34 %).
На Кубані (Краснодарський край РФ); рілля становить 4,5 млн га (54 % всієї площі і 85,3 % сільськогосподарських угідь); на всіх українських землях (разом з садибами) приблизно 60 млн га (59 % всієї території і 83 % сільськогосподарських угідь).
Примітки
Див. також
Література
