Горі́х (лат.nux, род. відм. nucis f) — в ботаніці це сухий нерозкривний плід з твердою оболонкою у рослин, з одною або (рідше) двома насінинами. Твердий здерев'янілий оплодень горіха не зростається з оболонкою насінини (наприклад, у бук тощо). У деяких горіхів основа плоду обгортається плоскою мисочкою (плюскою), утвореною зі зрослих видозмінених приквітків (дуб, ліщина). Прикладами горіхів є лісовий, жолудь, каштан. Однак в повсякденному житті слово «горіхи» спрямоване на всі тверді, з досить міцною шкаралупою, їстівні (фруктові) ядра плодів дерев родини Горіхові, та інші (волоський горіх, фісташки, кедровий горіх, мигдаль), які з точки зору ботаніки такими не є.[1] Горіхи в харчуванні є важливим джерелом поживних речовин.
Горішок — # Дрібний нерозкривний плід з твердим здерев'янілим оплоднем, здебільшого містить одну насінину (наприклад, у гречки, конопель, щавлю тощо). Горішком називають і однонасінні частини («плодики»), на які розпадається так званий збірний плід (наприклад, у рослин родини Губоцвітих і Шорстколистих).[2]
Кулясті більш або менш м'ясисті нарости на листках або стеблах рослин, що виникають через ураження їх вірусами, комахами (наприклад, так звані чорнильні горішки, або гали, на дубі).[2]
У 2018 році президент асоціації горіховодів України Володимир Пахно повідомляв, що у цьому році Україна зможе зайняти 3 місце у світі по валовому збору волоського горіха, і що було заплановано зібрати рекордний урожай — більш як 120 тис. тонн цього горіха.[4] Близько 70% волоського горіха експортується.[4]
Плоди горіхів — мигдалю, волоського горіха, фундука, пекана, фісташки та інших — є ніби концентратом всіх необхідних елементів їжі. Ядро їх містить до 70 % і більше жирної висококалорійноїолії, до 20 % білків, вуглеводи (цукор, крохмаль) і ціла низка вітамінів А, В, С, Р тощо. Наявність вітамінів надає особливої цінності горіхам, забезпечуючи їхні лікувальні властивості в боротьбі з внутрішньовиразковими, серцевими хворобами, підвищеним тиском крові, захворюваннями стінок кровоносних судин тощо.
Відомо, що 1 кг волоських горіхів дає більш як 8 500 калорій і за калорійністю ядра волоських горіхів удвічі[6] перевищують пшеничний хліб вищого ґатунку.
Бразильські горіхи — найкраще джерело селену (антиоксиданту, який гальмує процеси старіння).[5] Потрібно споживати всього один-два бразильських горіхи на день, щоб задовольнити добову потребу в селені.[5]
Чурчхела — кавказький смаколик з нанизаних на нитку горіхів у згущеному сиропі з фруктового (переважно виноградного) соку. Див. також:Гозинаки
Декілька епідеміологічних досліджень показали, що люди, які регулярно вживають горіхи, менш схильні до коронарної серцевої недостатності[7]. Вперше до горіхів звернулися як до захисту проти цієї хвороби у 1993 році[8]. Згодом багато клінічних досліджень виявили, що споживання різноманітних горіхів, зокрема таких як мигдаль та волоський горіх, можуть знизити рівень холестеролу.
Ґатунки горіхів у шкаралупі
За якістю горіхи поділяють на ґатунки: фундук і волоські — на вищий, 1-й і 2-й; ліщину — на 1-й і 2-й; мигдаль — на вищий і 1-й.
Горіхи вищого і 1-го ґатунків повинні бути цілими, звільненими від зовнішньої оболонки, стиглими, чистими, з рівномірним забарвленням шкаралупи. Ядра вкриті шкіркою різних відтінків від світло-коричневого до коричневого кольору, на зламі — від білого до кремового, без сторонніх запахів і присмаків.
У 2-го ґатунку допускаються горіхи різних помологічних сортів, різноманітні за формою, розмірами та кольором[9].
Ґатунки очищених горіхів
Ядра фундука і волоського горіха поділяють на вищий і 1-й ґатунки, а солодкого мигдалю — на вищий, 1-й і 2-й ґатунки залежно від маси, кольору, смаку, запаху, наявності сторонніх домішок[9].
В поезії Богдана-Ігоря Антонича «Різдво», у якій у символічній формі розказано про волхвів, що принесли дарунки новонародженому Христу, говориться про Марію, яка тримає на долонях свого сина-«золотого горіха»[10].
Цікаві факти
Найдорожчим у світі горіхом є макадамія. Колись макадамія була основним продуктом харчування для австралійських аборигенів, а тепер стала вишуканими та дуже корисними ласощами. Всього два види цих горіхів культивуються (плантації є в Австралії, Бразилії, Південній Африці, на Гаваях і на півдні США). Через складності з розведенням і видобутком делікатесу його виробляють не більше 40 тонн на рік. Вартість одного кілограма макадамії навіть на його історичній батьківщині перевищує 30 доларів[11].
Волоські горіхи як ялинкові прикраси (загорнуті у «золоту» фольгу)
Африканський музичний інструмент ахоко виготовляється з горіхів, прив'язаних до дерев'яної палиці.
На східному Поліссі існувало повір'я, що блискавка без грому може випалювати ядра горіхів.
Народна прикмета: ожеледь на деревах — защедрять горіхи й садовина.
В Україні коровай прикрашають гілочками калини, визолоченими горіхами, золотою мішурою, прикрасами з тіста у вигляді квіток і птахів[12].
В українців в обрядодіях зерно, насіння, колосок — це нове життя, які символізують модель творення з «одного» — «багато», тобто йде розмноження, і реалізується в такій магічній обрядодії, як «обсівання». Обрядодія обсівання та обсипання найновіше практикується у весільній обрядовості: мати молодого, за традицією, обсівала свого сина перемішаним вівсом, горіхами, насінням соняшника, насінням гарбуза та дрібними грішми[13].
На Вознесіння гілками лісового горіха прикрашали дім, розкладали по підлозі в хаті й у церкві, ставали на них на коліна і молилися, притуливши вухо до гілки горіха, наче прислуховувалися до них. Вважалося, що таким чином можна почути мертвих і навіть говорити з ними. Потім ці галузки відносили на кладовище, обмітали ними могили, а також роздавали перехожим[14].
↑Словник української мови: Том другий (Г-Ж) / Редкол. І. К. Білодід та ін., редактори тому: П.П. Доценко, Л.А. Юрчук — К.:"Наукова думка", 1971 (стор.: 132)
↑Kelly JH, Sabaté J (2006) Nuts and coronary heart disease: an epidemiological perspective. Br J Nutr 96, S61-S67.
↑Sabaté J, Fraser GE, Burke K, Knutsen SF, Bennett H, Linsted KD (1993) Effects of walnuts on serum lipid levels and blood pressure in normal men. N Engl J Med 328, 603—607.
↑ абвЗайцева Г. Т., Горпинко Т. М. Технологія виготовлення борошняних кондитерських виробів: Підруч. для проф.-техн. навч. закладів. — К. : Вікторія. 2002. — 400 с. ISBN 966-95870-6-9
