PROFILPELAJAR.COM

Географія Парагваю
Географія Парагваю
	Географічне положення Парагваю
Географічне положення
Континент	Південна Америка
Регіон	Латинська Америка
Координати	23°00′ пд. ш. 58°00′ зх. д. / 23.000° пд. ш. 58.000° зх. д.
Територія
Площа	406 752 км² (60-те)
• суходіл	99 %
• води	1 %
Морське узбережжя	0 км
Державний кордон	4655 км
Рельєф
Тип	рівнинний
Найвища точка	гора Сьєрро-Перо (842 м)
Найнижча точка	злиття Парагваю і Парани (46 м)
Клімат
Тип	тропічний,; субтропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	Парагвай ( км)
Найбільше озеро	[[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси	гідроенергія, деревина, залізні руди, руди кольорових металів, вапняки
Стихійні лиха	повіді
Екологічні проблеми	знеліснення, забруднення вод, втрата водно-болотних угідь

Парагвай — південноамериканська країна, що знаходиться в глибині континенту й не має виходу до вод Світового океану . Загальна площа країни 406 752 км² (60-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 397 302 км², а на поверхню внутрішніх вод — 9 450 км²^[1]. Площа країни вдвічі менша за площу України.

Назва

Офіційна назва — Республіка Парагвай, Парагвай (ісп. Republica del Paraguay)^[2]. Назва країни походить від однойменної головної річки Парагвай, що тече її територією з півночі на південь. Одне з найпоширеніших пояснень, що гідронім означає води народу паяґуа, що жили на його берегах^[3]. Ясну, але непідтверджену джерелами, етимологію має іспанська версія, що виводить топонім від слів «пара» (ісп. para — з, від) та «агуа» (ісп. agua — вода), тобто вказує на витоки річки з великого болота Пантанал. Інша етимологія виводить слово з мови тупі-гуарані, де «гуай» означає річку, а «пара» — широко поширена частка складних гідронімів в сусідніх Болівії та Бразилії. Таким чином, гідронім утворився нашаруванням термінів, що належать різним індіанським мовам і означають теж саме^[3]. Уперше назва країни була закріплена у XVII столітті під час виділення з віце-королівства Перу окремого генерал-губернаторство Парагвай^[3]. 1811 року цю назву успадкувала новопроголошена незалежна Республіка Парагвай.

Історія дослідження території

Географічне положення

Парагвай — південноамериканська країна, що межує з трьома іншими країнами: на північному заході — з Болівією (спільний кордон — 753 км), на сході — з Бразилією (1371 км), на півдні — з Аргентиною (2531 км)^[1]. Загальна довжина державного кордону — 4655 км^[1]. На південному сході кордон проходить по річці Парана. Із заходу на схід країна простягається на 660 км, із півночі на південь — на 925 км. Країна не має виходу до вод Світового океану^[4]^[5].

Карта Парагваю від ООН (англ.)]]
Порівняння розмірів території Парагваю та США
Потрійний кордон Бразилії, Аргентини і Парагваю

Крайні пункти

Докладніше: Крайні точки Парагваю

Час

Докладніше: Час у Парагваї

Час у Парагваї: UTC-4 (-6 годин різниці часу з Києвом)^[6]. Літній час вводиться першої неділі жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в четверту неділю березня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.

Геологія

Докладніше: Геологія Парагваю

Див. також: Гідрогеологія Парагваю

Корисні копалини

Докладніше: Корисні копалини Парагваю

Надра Парагваю багаті на ряд корисних копалин: залізну руду, марганець, вапняк^[7].

Сейсмічність

Докладніше: Сейсмічність Парагваю

Рельєф

Докладніше: Рельєф Парагваю

Середні висоти — 178 м; найнижча точка — уріз води в місті злиття річок Парагвай і Парана (46 м); найвища точка — гора Сьєрро-Перо (842 м).

Рельєф Парагваю
Гіпсометрична карта Парагваю

Гіпсометрична карта Парагваю
Рельєф Парагваю
Супутниковий знімок поверхні країни
Карта країни (англ.)

Серро-Кора
Пагорби Парагуарі

Клімат

Докладніше: Клімат Парагваю

Територія Парагваю на північ від тропіку рака лежить у субекваторіальному кліматичному поясі, на південь — у тропічному^[8]. На півночі влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні^[9]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній^[9]. Зволоження достатнє^[9]. На півдні увесь рік панують тропічні повітряні маси^[9]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури^[9]. Переважають східні пасатні вітри^[9].

Сонячна радіація (англ.)
Кліматична карта Парагваю (за Кеппеном)

Парагвай є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[10].

Внутрішні води

Докладніше: Гідрографія Парагваю

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 336 км³^[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1362 км² зрошуваних земель^[1].

Гідрографічна мережа Парагваю
Сточище Парани
Річка Парагвай на північ від Асунсьйона
Водоспад Сальтос-дель-Мондей
Озеро Іпакараї

Річки

Докладніше: Річки Парагваю

Річки країни належать басейну Атлантичного океану.

Озера

Докладніше: Озера Парагваю

Болота

Докладніше: Болота Парагваю

Ґрунтові води

Ґрунти

Докладніше: Ґрунти Парагваю

Рослинність

Докладніше: Флора Парагваю

Земельні ресурси Парагваю (оцінка 2011 року):

придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 53,8 %,
- орні землі — 10,8 %,
- багаторічні насадження — 0,2 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 42,8 %;
землі, зайняті лісами і чагарниками — 43,8 %;
інше — 2,4 %^[1].

Див. також: Ліси Парагваю

Тваринний світ

Докладніше: Фауна Парагваю

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Патагонсько-Пампаської провінції Патагонсько-Андійської підобласті Неотропічної області^[9].

Див. також: Ссавці Парагваю, Птахи Парагваю та Риби Парагваю

Охорона природи

Докладніше: Природно-заповідний фонд Парагваю

Парагвай є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
Конвенції з міжнародного морського права,
Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[11].

Стихійні лиха та екологічні проблеми

Докладніше: Екологія Парагваю

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: локальні повіді на південному сході з вересня по червень; слабко дреновані рівнини Пантаналу з жовтня по червень перетворюються на суцільне болото^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

знеліснення;
забруднення вод;
дефіцит якісної питної води несе загрозу поширенню інфекційних хвороб;
втрату ряду водно-болотних угідь.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Парагваю можна розділити на 2 великих райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом. Парагвай розділений на дві нерівних частини річкою Парагвай.

Низовина Чако на захід від річки Парагвай. Пустельний край, що лежить під південним тропіком, з жарким і посушливим кліматом, займає близько 60 % площі країни.
Плато Орієнте між річками Парагвай і Парана. На сході, де зосереджена основна частина населення, знаходяться родючі рівнинні землі та субтропічні ліси. Майже всі парагвайці, які живуть в цих місцях, займаються скотарством і вирощуванням цукрової тростини, рису, кави та сої.

Див. також: Екорегіони Парагваю

Див. також

Південна Америка

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Paraguay, Geography. Factbook.
↑ Котляков В. М., 2006.
↑ ^а ^б ^в Поспелов Е. М., 2005.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 10 January. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
↑ Парагвай // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ФГАМ, 1964.
↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

Українською

Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
Парагвай // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

(англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

Російською

(рос.) Парагвай // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1982. — Т. 2. К-Я. — 656 с.
(рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
(рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
(рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
(рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
(рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
(рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
(рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
(рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
(рос.) Дорст Ж. Центральная и Южная Америка. — М. : Прогресс, 1977. — 318 с. — (Континенты, на которых мы живем)
(рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
(рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
(рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
(рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Парагвай // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
(рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.