Ця стаття висвітлює поточну подію. Інформація може швидко змінюватися через розвиток подій, початкові відомості можуть виявитися ненадійними. Останні оновлення цієї статті можуть не відображати найсвіжішу інформацію.
Ця стаття про процес переговорів про вступ. Про широкий погляд на відносини між Європейським Союзом і Сербією див. Відносини Сербія — Європейський Союз.
Вступ Сербії до Європейського Союзу є на поточному порядку денному майбутнього розширення ЄС з 2012 року, коли вона стала кандидатом на вступ. Сербія офіційно подала заявку на членство в Європейському Союзі 22 грудня 2009 року. Зараз тривають переговори про вступ. Очікується, що Сербія завершить переговори до кінця 2024 року, що дозволить їй приєднатися до Євросоюзу до 2025 року.[3]
Сербія відмовилася приєднатися до санкцій Заходу проти Росії після її вторгнення в Україну в 2022 році. У відповідь на це Європейський парламент ухвалив резолюцію, в якій частково висловлюється «сильно шкодує про неприєднання Сербії до санкцій ЄС проти Росії, що завдає шкоди її процесу вступу до ЄС».[4]
7 листопада 2007 року Сербія ініціювала підписання Угоди про стабілізацію та асоціацію з Європейським Союзом. Європейська комісія рекомендувала зробити Сербію офіційним кандидатом 12 жовтня 2011 року. Після рекомендації Ради від 28 лютого 2012 року Сербія отримала повний статус кандидата 1 березня. У грудні 2013 року Рада Європейського Союзу схвалила початок переговорів про вступ Сербії.
Хронологія відносин з ЄС
Хронологія
Дата
Подія
1998
Регіональний підхід: Рада міністрів ЄС встановлює політичні та економічні умови для розвитку двосторонніх відносин.
Червень 2003
На саміті в Салоніках процес стабілізації та асоціації підтверджується як політика ЄС щодо Західних Балкан. Підтверджується перспектива ЄС щодо цих країн.
Жовтень 2004
Висновки Європейської Ради відкривають процес для укладення Угоди про стабілізацію та асоціацію (УСА).
Жовтень 2005
Розпочато переговори щодо Угоди про стабілізацію та асоціацію.
3 травня 2006
Переговори про ССА було припинено через відсутність прогресу у співпраці з МТБЮ.
13 червня 2007
Переговори про ССА з Сербією відновилися після чіткого зобов'язання країни досягти повної співпраці з МТБЮ.
1 січня 2008
Набуття чинності Угоди про спрощення візового режиму та реадмісію між Сербією та ЄС.
18 лютого 2008
Рада ухвалила переглянуте європейське партнерство для Сербії.
29 квітня 2008
У Люксембурзі між Сербією та ЄС підписано Угоду про стабілізацію та асоціацію (SAA) та Тимчасову угоду з торгівлі та торговельних питань.
19 грудня 2009
Знято візовий режим для сербів, які подорожують до країн Шенгену.
22 грудня 2009
Сербія офіційно подала заявку на членство в Європейському Союзі.
14 червня 2010
Члени ЄС вирішили розпочати процес ратифікації ССА.
31 січня 2011
Сербія відповідає на анкету Комісії.
14 жовтня 2011
Європейська комісія висловила свій висновок щодо заявки Сербії на членство в ЄС, надавши статус кандидата на основі одного ключового пріоритету.
1 березня 2012
Європейська рада надає Сербії статус офіційного кандидата на членство в ЄС.
28 червня 2013
Європейська Рада підтримала рекомендацію Комісії щодо початку переговорів із Сербією.
1 вересня 2013
Набуття чинности Угоди про стабілізацію та асоціацію між ЄС та Сербією.
25 вересня 2013
Розпочато перевірку acquis.
17 грудня 2013
Рада ухвалила переговорну структуру з Сербією та погодилась провести 1-у Міжурядову конференцію з Сербією в січні 2014 року.
21 січня 2014
Відбулася 1-а Міжурядова конференція ЄС-Сербія, що означало офіційний початок переговорів.
25 березня 2015
Усі перевірки acquis ЄС завершено.
14 грудня 2015
Відкриття розділів 32 «Фінансовий контроль» та 35 «Інші питання – Пункт 1: Нормалізація відносин між Сербією та Косово*»
18 липня 2016
Відкриття розділів 23 «Судова влада та основні права» та 24 «Правосуддя, свобода та безпека»
13 грудня 2016
Відкриття розділів 5 «Державні закупівлі» та 25 «Наука та дослідження». Розділ 25 «Наука і дослідження» тимчасово закритий.
27 лютого 2017
Відкриття розділів 20 «Підприємництво та промислова політика» та 26 «Освіта і культура». Розділ 26 «Освіта і культура» тимчасово закрита.
20 червня 2017
Відкриття розділів 7 «Право інтелектуальної власності» та 29 «Митний союз».
11 грудня 2017
Відкриття розділів 6 «Право компаній» і 30 «Зовнішні відносини».
25 червня 2018
Відкриття розділів 13 «Рибне господарство» та 33 «Фінансові та бюджетні положення».
10 грудня 2018
Відкриття розділів 17 «Економічна та монетарна політика» та 18 «Статистика».
27 червня 2019
Відкриття розділу 9 «Фінансові послуги»
9 грудня 2019
Відкриття розділу 4 «Вільний рух капіталу»
1 лютого 2021
Нова Методика набуває чинності
14 грудня 2021
Відкриття розділів 14 «Транспортна політика», 15, Енергетика, 21 «Транс'європейські мережі» та 27 «Довкілля та зміна клімату»
Процес лібералізації візового режиму
1 січня 2008 року набула чинности Угода про спрощення візового режиму та реадмісію між Сербією та ЄС. 19 грудня 2009 року для сербів, які подорожують до країн Шенгену, було скасовано візові вимоги.
Сербія та Косово
Найбільшою перешкодою на шляху вступу Сербії до ЄС є її напружені відносини з Косовом, яке проголосило свою незалежність 17 лютого 2008 року.
Сербський уряд заявив, що статус Косова не має бути пов'язаний з переговорами з ЄС. У вересні 2012 року комісар ЄС з розширення Штефан Фюле заперечив, що Європейський Союз наполягатиме на визнанні Сербією Косово, перш ніж вона зможе приєднатися до союзу.[6]
19 квітня 2013 року уряди Косово та Сербії уклали Брюссельську угоду, яка була визнана важливим кроком до нормалізації відносин і дозволила розпочати переговори про вступ до ЄС із Сербією.[7] 22 квітня 2013 року Європейська комісія рекомендувала розпочати переговори.[8]
У листопаді 2013 року міністр закордонних справ Косова Енвер Ходжай запропонував ЄС схвалити вступ Косова і Сербії одночасно через побоювання, що як Сербія буде першою прийнята, вони можуть накласти вето на членство Косова.[9] Однак переговори про вступ Сербії не були припинені.
У березні 2021 року Європарламент прийняв доповідь щодо Сербії, у якій, серед іншого, підкреслювалося, що нормалізація відносин між Сербією та Косово є «пріоритетом і вимогою для вступу до ЄС».[10]
Хід переговорів
У 2020 році президент Сербії заявив, що країна виступає за новий метод переговорів з ЄС. Новий метод набув чинности на початку 2021 року, а Сербія, можливо, зможе відкрити 2 з 3 кластерів у 2021 році.
Сербія відмовилася приєднатися до санкцій Заходу проти Росії після її вторгнення в Україну в 2022 році. У відповідь на це Європейський парламент ухвалив резолюцію, в якій частково висловлюється «сильно шкодує про неприєднання Сербії до санкцій ЄС проти Росії, що завдає шкоди її процесу вступу до ЄС».[4]
Результати опитування громадської думки сильно відрізняються залежно від поставленого запитання. Опитування в серпні 2017 року показало, що 51,2% висловилися за вступ до ЄС, 36,3% були проти і 12,5% не визначилися. Однак у цьому ж опитуванні також було запитано: «якщо визнання незалежності Косова було умовою вступу до ЄС, чи, на вашу думку, цю умову слід прийняти?», на що 12,1% відповіли «так», 70,6% ні та 17,3% не визначилися..[14]
Дані сербського міністерства європейської інтеграції
↑Archived copy(PDF). Архів оригіналу(PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 14 січня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Data(PDF). www.mpravde.gov.rs. 2012. Архів(PDF) оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 1 жовтня 2017.
↑Info(PDF). www.mpravde.gov.rs. 2013. Архів(PDF) оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 1 жовтня 2017.
Samardžić, Slobodan (2009). Samardžić, Slobodan (ред.). The Kosovo-Metohija problem from the European integrations angle. Serbia in the European Union Association Process, Službeni Glasnik: 193—238.
Jovanović Nadica; Gardašević Jovana; Vapa-Tankosić Jelena (2015). Strategija procesa proširenja Evropske unije i društveno-ekonomski efekti integracije Republike Srbije. Poslovna Ekonomija. 9 (2): 191—212.
Gajić, Tamara (2015). Ulazak Srbije u EU, civilno društvo i politička kultura. Politikon. 10: 119—131.
Військові злочини, умови та інтеграція до ЄС на Західних Балканах, автор Воїн Димитрієвіч, Флоренс Хартманн, Деян Йовіч, Тія Мемішевич, під редакцією Джуді Батт, Єлена Обрадович, документ Шайо № 116, червень 2009 року, Інститут досліджень безпеки Європейського Союзу (англ.)