PROFILPELAJAR.COM

Народний депутат України
	8-го скликання
	Картка на сайті Верховної Ради України

Олег Степанович Мусій
Олег Степанович Мусій
	Олег Степанович Мусій Олег Мусій у 2014
18-й Міністр охорони здоров'я України
	27 лютого 2014 — 1 жовтня 2014
Президент	Олександр Турчинов (в.о.) ; Петро Порошенко
Прем'єр-міністр	Арсеній Яценюк
Попередник	Раїса Богатирьова
Наступник	Василь Лазоришинець (в.о.); Олександр Квіташвілі
Народився	12 травня 1965 (59 років); с. Переспа, Сокальський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Виборчий округ	№ 124 — Сокаль, Червоноград, Добротвір — Львівська область
Відомий як	організатор Медичної Служби Штабу Національного Спротиву під час Євромайдану
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma mater	Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
Політична партія	безпартійний
У шлюбі з	Одружений
Діти	Тетяна, Христина
Професія	лікар
Нагороди	Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого II ступеня Грамота Верховної Ради України Іменна вогнепальна зброя
	musii.org
	Олег Степанович Мусій на сайті Верховної Ради
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мусій.

Оле́г Степа́нович Мусі́й (нар. 12 травня 1965(19650512), село Переспа, Сокальський район, Львівська область) — український лікар, громадський діяч; організатор медичної служби на Євромайдані; міністр охорони здоров'я України в уряді Арсенія Яценюка (лютий — жовтень 2014 року); народний депутат України 8 скликання.^[1]

Життєпис

Народився 12 травня 1965 року в селі Переспа Сокальського району Львівської області в родині службовців.

Після закінчення із золотою медаллю середньої школи середньої школи № 1 міста Сокаля у 1982 став студентом лікувального факультету Київського медичного інституту ім. О. О. Богомольця. Фах — анестезіологія і реаніматологія. Під час навчання активно займався науковою роботою.

З 1983 й до закінчення навчання у 1988 був членом правління Студентського наукового товариства ім. О. А. Киселя.

У 1987—1988, навчаючись, працював медбратом у відділенні реанімації Київської клінічної лікарні № 25.

У 1988 закінчив Київський медичний інститут ім. О. О. Богомольця, спеціальність — анестезіологія і реаніматологія.

Із серпня 1988, працюючи у Київському науково-дослідному інституті нейрохірургії, пройшов інтернатуру з анестезіології-реаніматології на відповідній кафедрі Київського медінституту.

До травня 1992 працював лікарем анестезіологом-реаніматологом відділення відновлюваного лікування НДІ нейрохірургії.

У 2008 після закінчення спеціалізації у Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика отримав другу лікарську спеціальність «Організація і управління охороною здоров'я».

У грудні 2009 отримав вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров'я».

Проходив навчання у Польщі, США, Фінляндії, Австрії, Німеччині.

Громадська діяльність

Олег Мусій зарекомендував себе як громадський діяч з початку 1990-их років.

Президент Всеукраїнського лікарського товариства (ВУЛТ).
Голова правління Київського лікарського товариства.
Віце-президент Світової федерації Українських лікарських товариств (СФУЛТ).
Член Правління міжнародної лікарської організації — Південно-східний європейський лікарський форум (Southeast European Medical Forum, SEEMF, Bulgaria). Віце-президент Української медико-правової асоціації.
Голова Громадської ради при Міністерстві охорони здоров'я України, голова сектору законодавчих ініціатив Дорадчої ради з питань охорони здоров'я Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я.
Член Громадської ради з питань розвитку саморегулювання підприємницької та професійної діяльності при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва, Громадської ради при Київській міській державній адміністрації, Громадської ради при Міністерстві надзвичайних ситуацій України.
Розробник 6 проєктів Законів України у сфері охорони здоров'я, громадянського суспільства, професійного самоврядування та саморегулювання ринків.
Один із ініціаторів та авторів прийняття Етичного Кодексу лікаря України.
Автор чотирьох та редактор семи медичних книг, автор більш як 40 наукових та науково-публіцистичних статей.
Входив до Медичної сотні «Євромайдану», координатор Медичної служби Штабу Національного Спротиву (медичного штабу «Євромайдану»).^[2]

Політична діяльність

27 лютого 2014 року був призначений міністром охорони здоров'я України, а вже 1 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів відсторонив Олега Мусія від виконання повноважень і призначив виконувачем обов'язків заступника міністра охорони здоров'я-керівника апарату Василя Лазоришинця.^[3]

20 жовтня 2014 року прем'єр Арсеній Яценюк проголосив з парламентської трибуни, що міністра Мусія відсторонено від посади «за повний провал і корупцію в Мінздоров'я, за те, що не забезпечена закупівля медичних препаратів і лікарських засобів, за те, що ціни на ліки як зростали, так і зростають далі»^[4].

Окружний адміністративний суд м. Києва визнав, що розпорядження Кабінету Міністрів України про відсторонення не відповідає законодавству, але відмовився прийняти позов про визнання його незаконним^[5]. 2 грудня 2014 року Верховна Рада України звільнила Олега Мусія з посади Міністра охорони здоров'я України^[6], а 3 грудня 2014 року Кабінет Міністрів розпорядженням № 1191-р скасував власне розпорядження про відсторонення Олега Мусія з посади^[7].

На парламентських виборах 2014 року переміг по виборчому округу № 124.^[1]

31 серпня 2015 року вийшов із складу фракції Блоку Петра Порошенка на знак протесту проти голосування законопроєкту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади.^[8]

З 2015 по 2019 рік, член політради партії Громадський рух «Народний контроль».^[9]

З 2019 року — позапартійний.

Законотворча діяльність

11 серпня 2015 року народний депутат Олег Мусій зареєстрував законопроєкт № 2491а «Про внесення змін до деяких законів України щодо введення історично обґрунтованого найменування рубль як меншої частини грошової одиниці України гривні».^[10]

Книги

Медичний словник лікарських рослин (російсько-латинсько-український). — Київ: КЛТ, Фонд ТТ, 2002. — 208 с.

Нагороди

орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ-го ступеня (2010) за заслуги з відродження духовності в Україні^[11];
орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІ-го ступеня (2015) за заслуги з відродження духовності в Україні;
почесна відзнака SEEMF (2011) за внесок в галузь управління та політики в системах охорони здоров'я Південно-Східної Европи^[12];
медаль «За працю та звитягу в медицині» (2011);
медаль «За розповсюдження медичних знань» (2012);
Відзнака МВС «Вогнепальна зброя»^[13];
Грамота Верховної Ради України^[11];
Почесна Грамота Верховної Ради України.