Від 1984 року працювала вихователькою дитячого ясел-садка № 4 у Золочеві. Після закінчення аспірантури у Львові працювала у творчому об'єднанні «Центр Європи».
З 1994 року до 1998 року очолювала інформаційний відділ Львівського міськвиконкому.
У 1998–2002 роках працювала менеджеркою «Незалежного культурологічного часопису „Ї“» та координаторкою проєктів USAID у Львові.[4]
З 2002 по вересень 2012 р. очолювала відділ закордонної співпраці управління інформаційної політики та зовнішніх відносин Львівської міської ради.
У вересні 2012 Подоляк призначено начальницею управління культури департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. Бувши на цій посаді, Подоляк відзначилася наміром «перейти на російську мову в публічному просторі», що викликало критичний резонанс.[5][6]
З 27 листопада 2014 року — народний депутат України, обрана за виборчим округом № 116 (Львівська область). У Верховній раді VIII скликання входила до фракції «Самопомочі». 4 грудня 2014 Подоляк призначено першою заступницею голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності. Подоляк була ініціаторкою законопроєкту «Про внесення змін до деяких Законів України щодо запровадження контрактної форми роботи в галузі культури та конкурсної процедури призначення керівника державного чи комунального закладу культури» (№ 2669-д),[7] що був негативно сприйнятий мистецькою громадськістю,[8][9][10][11][12] але проголосований 240-ма депутатами.[13] Авторка проєкту постанови про звільнення Кириленка з посади Віце-прем'єр-міністра України — Міністра культури України.[14]
26 лютого 2014 ініціаторка акції «Львов говорит по-русски».[15][16][17]
2019 року балотувалась до Верховної ради 9-скликання за виборчим округом № 116, але програла Миколі Княжицькому, набравши лише 5,06% голосів.[18] 2 жовтня 2019 її було призначено на посаду заступниці міністра культури молоді і спорту.[19]
4 лютого 2020 керівники Національних творчих Спілок України опублікували звернення до президента з проханням не допустити призначення Подоляк міністром культури. Зазначалося, що вона стала ініціатором скасування державної підтримки Національних творчих Спілок України, Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.[20]
6 березня 2020 подала у відставку з посади заступниці міністра культури, молоді та спорту.[21][22]
