|
Онищенко Олександр Романович
Олекса́ндр Рома́нович Они́щенко (ім'я при народженні — Олександр Раджа́бович Кади́ров[4][5]) (нар. 1 квітня 1969, Матвіїв Курган, Ростовська область, РРФСР) — український бізнесмен, нафтогазовий трейдер; колишній український політик-нардеп ВР України VII від Партії регіонів і VIII скликань від партії та фракції «Воля народу». Колишній боксер, спортсмен-кіннотник, організатор численних кінних змагань та конкурсів жіночої краси «Міс Україна». В Україні звинувачується у державній зраді, організації злочинного угрупування і корупції. Втік від українських правоохоронних органів в Європу, мешкав у Бельгії, Іспанії, спробував отримати політичний притулок у Британії, останнього часу мешкає в Німеччині, де придбав нерухомість і запросив німецьке громадянство (2017). У січні 2021 року проти нього було запроваджено персональні санкції Міністерства фінансів США за втручання в американські вибори та участь в російській мережі зовнішнього впливу[6][7]. Живе в Німеччині. У липні 2022 року отримав статус резидента Німеччини після проходження всіх перевірок відповідно до законодавства Німеччини[8]. ЖиттєписНародився 1 квітня 1969 в узбецько-російській родині. Згідно з даними опозиційних українських ЗМІ, у зрілому віці змінив прізвище Кадиров на Онищенко, а також ім'я по батькові з Раджабович на Романович.
Майстер спорту з боксу, має кримінальне минуле. Входив до банди «Киселя»[10][неавторитетне джерело], був «бригадним», що збирав рекетирську «данину» на Володимирському ринку Києва.[11][неавторитетне джерело] Відповідно до власноруч написаної біографії: 1990 закінчив Харківське військове училище тилу й отримав кваліфікацію офіцера «з поглибленим знанням німецької та англійської мов». У 1990-1997 займався підприємницькою діяльністю в сфері палива та енергетики. У 1992-1997 займався громадською діяльністю на посаді заступника голови правління Дніпровського району відділення Спілки ветеранів Афганістану Києва. У 1998 обраний віце-президентом Всеукраїнської спортивної громадської організації «Федерація кінного спорту України», а з 1999 бере участь у змаганнях національного та міжнародного рівня. У 2002 обраний президентом Федерації кінного спорту України, обіймає цю посаду і до цього дня. З 2007 працював помічником міністра Відділу забезпечення діяльності Міністерства надзвичайних ситуацій України. У 2008 здобув другу освіту в Національному транспортному університеті. Спеціальність — економіка підприємства. У тому ж році сформував склад Національної збірної команди з кінного спорту, особисто виступав за Україну в конкурсі на Олімпійських іграх в 2008 року в Китаї. 31 жовтня 2010 обраний депутатом Київської обласної ради від Партії регіонів. Журнал «Фокус» двічі вносив ім'я Олександра Онищенка в рейтинг «200 найбагатших людей України»: в 2011 році (182 місце, стан — $ 37,7 млн). І в 2012 році (179 місце, стан — $ 37,7 млн)[12]. З власних слів володіє п'ятьма мовами (серед них не вказував знання української). У 2012 взяв участь в літніх Олімпійських іграх в Лондоні у змаганнях з кінного спорту. В особистому конкурсі Онищенко вибув у першому кваліфікаційному раунді, набравши 18 штрафних очок і посівши 70-е місце. Напередодні виборів у Верховну Раду восени 2012 року профінансував приїзд в Кагарлик голлівудського актора Жана-Клода Ван Дамма на презентацію фільму за участю зірки «Нестримні 2»[13]. Восени того ж року Онищенко став нардепом ВРУ VII скликання від «Партії регіонів», обраний за виборчим округом № 93.[14] У березні 2013 року заявив, що не буде висувати свою кандидатуру на пост президента Федерації Кінного спорту України через депутатську діяльність. Однак, і донині продовжує фінансувати команду та виступати у її складі[15]. З листопада 2014 по 2016 перебував народним депутатом України VIII скликання, заступником голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної безпеки та ядерної політики Верховної Ради України. Кримінальне переслідування та втеча з України 16 червня 2016 року апарат ВРУ зареєстрував подання про зняття недоторканності, затримання і арешт депутата Онищенка[16]. 17 червня суд постановив заарештувати або відпустити під заставу в розмірі 200 млн гривень одного з підозрюваних у справі Онищенка.[17] Від САП його справою займались прокурори Роман Симків і Андрій Перов[18]. 19 червня депутат Онищенко заявив, що кримінальне переслідування проти нього пов'язано зі спробою відібрати в нього бізнес, а 22 червня подав до суду на Генпрокуратуру і НАБУ й вимагає спростування заяви керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького, який назвав його організатором злочинної схеми[19][20][21]. 5 липня Верховна Рада скасувала депутатську недоторканність[22] і дала згоду на затримання та притягнення до кримінальної відповідальності й арешт депутата від групи «Воля народу» Онищенка[23]. 27 липня 2016 року, генпрокурор Луценко підписав повідомлення про підозру Олександру Онищенку в скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України. 29 липня Олександр Онищенко заявив про своє перебування в Лондоніа також повідомив, що звернувся до влади Великої Британії із проханням надати йому політичний притулок[24][25]. Тоді ж Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) викликало на допит Онищенка як підозрюваного на 2 серпня[26]. 9 серпня Солом'янський районний суд Києва дозволив затримання й арешт Онищенка[27]. 10 серпня Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) оголосило в розшук Онищенка[28]. 19 жовтня НАБУ повідомило про те, що виявило наявність в Онищенка паспорта громадянина Греції[29]. 1 грудня СБУ повідомила, що стосовно Онищенка розслідується кримінальне провадження за ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада), а також про факт отримання Онищенко громадянства РФ[30]. 3 грудня Олександр Онищенко заявив, що передав спецслужбам США компрометуючі матеріали щодо Президента Петра Порошенка[31]. Він звинуватив президента України у підкупі депутатів, рейдерстві та збагаченні на корупційних схемах[32][33]. Станом на 2016 рік «Промінвестбанк» намагався через Печерський районний суд міста Києва стягнути з народного депутата України Олександра Онищенка заборгованість за кредитним договором у розмірі 428 млн грн[34]. На початку 2017 року вступив до партії «5.10»[35]. 30 березня правоохоронці в Іспанії затримали матір Онищенка Інесу Кадирову за вимогою департаменту Інтерполу і Європолу України, яка розшукується НАБУ для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 (створення злочинної організації), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ч. 2 ст. 209 (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) Кримінального кодексу України[36]. За результатами розгляду Іспанським судом у запиті на екстрадицію Кадирової І. П. до України було відмовлено. Кадирова І. П. добровильно повернулася до України. 3 травня прес-секретар Національної поліції України Ярослав Таркан повідомив, що Інтерпол відмовився оголошувати у розшук Олександра Онищенка щодо «газової справи», розслідування якої веде НАБУ[37]. 25 липня 2019 року на летовищі Бориспіль детективи НАБУ повторно заарештували Інесу Кадирову, яка була учасницею газових схем свого сина щодо договорів компанії Укргазвидобування[38]. Двома тижнями раніше НАБУ отримало дозвіл на заочне засудження Онищенка[39]. Проживання у Німеччині29 листопада 2019 року Олександра було заарештовано в німецькому Аахені за запитом НАБУ, після чого місцевий суд почав розгляд рішення щодо його екстрадиції до України[40]. 11 лютого 2020 року стало відомо, що Онищенко просив політичного притулку в Німеччині[41][42]. 27 травня того ж року Вищий земельний суд Ольденбурга відмовився екстрадувати Онищенка до України, офіційною причиною було те, що німецький суд не впевнений, що кримінальне переслідування Онищенка не є політичним[43][44][45]. У Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, своєю чергою, зауважили, що вказане рішення суду може бути переглянуто в разі появи нових обставин[46]. В Німеччині Онищенко придбав старий маєток зі стайнями, що зветься хутір Айнхаус поблизу містечка Герцлаке, що розташоване недалеко від кордону з Нідерландами. Вступив до місцевої Ольдербурзької Асоціації конкурного конярства (нім. Springpferdezuchtverband Oldenburg-International), бере участь у місцевих змаганнях[47]. Пообіцяв бургомістру містечка Герцлаке, що розбудує місцеву кінно-спортивну інфраструктуру[48] і буде проводити міжнародні змагання з кінного спорту[49]. За повідомленням DW, бургомістр селища Герцлаке Ганс Бескен (Hans Bösken) розраховує, що невдовзі колишній український політик матиме німецький паспорт. Бескен особисто сприяє Онищенку в отриманні німецького громадянства, зокрема, звернувся до вищих інстанцій з рекомендаційним листом, в якому наголосив на визначній ролі, яку український мультимільйонер відіграє для його громади[50]. Санкції США10 січня 2021 року Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США запровадило проти Онищенка персональні санкції за втручання в американські вибори та участь в російській мережі зовнішнього впливу (зокрема, в російській кампанії з дезінформації), яка пов'язана з народним депутатом України Андрієм Деркачем[6][7][51]. У 2022 році отримав македонське громадянство, що викликало обурення серед македонських політиків[52][53]. 5 квітня 2024 року судді ВАКС призначили Онищенку 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна (заочно). Його визнали винним в організації «газової схеми» — однієї з наймасштабніших корупційних схем в історії України. Через це компанія «Укргазвидобування» зазнала понад 740 мільйонів гривень збитків. Вирок ухвалили судді Леся Федорак, Віктор Маслов та Ігор Строгий[54][55][56]. "Сергієнко проти України" рішення ЄСПЧСергієнко проти України — справа, розглянута Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ), що стосувалася порушень прав людини під час арешту та утримання під вартою українського адвоката Олександра Сергієнка у 2016 році. Суд визнав наявність порушень статей 3 та 5 § 4 Європейської конвенції з прав людини з боку української влади. Передісторія18 листопада 2016 року Олександр Сергієнко, адвокат Олександра Онищенка, подав скаргу до ЄСПЛ. Сергієнко був заарештований під час розслідування Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) у справі про розкрадання державних коштів та відмивання грошей. Під час арешту 27 вересня 2016 року він зазнав фізичного насильства з боку співробітників НАБУ, що призвело до травм (забої грудної клітки, рук та носа). Однак проведене розслідування щодо цих обвинувачень проводило саме НАБУ — орган, проти якого було висунуто звинувачення. Опис справиПорушення статті 3 (Заборона катування)Сергієнко стверджував, що під час арешту його піддали жорстокому поводженню, а розслідування скарги не було незалежним та ефективним. НАБУ провело внутрішнє розслідування, проте суд встановив відсутність незалежності розгляду, оскільки розслідування проводилося тією ж установою, що й вчинила дії. ЄСПЛ визнав це порушенням процесуальних вимог статті 3 Конвенції. Порушення статті 5 § 4 (Право на швидкий судовий розгляд законності тримання під вартою)Скарга Сергієнка також стосувалася тривалого розгляду апеляції на рішення Солом'янського районного суду Києва від 29 вересня 2016 року щодо його тримання під вартою. Розгляд апеляції в Київському апеляційному суді тривав 28 днів через затримки з передачею матеріалів справи. ЄСПЛ визнав цей термін надмірним та таким, що порушує право на швидкий судовий розгляд законності тримання під вартою. Рішення суду7 листопада 2024 року ЄСПЛ постановив:
Наслідки та значенняЦе рішення підкреслює важливість незалежного розслідування випадків можливого жорстокого поводження з боку правоохоронних органів та своєчасного судового розгляду апеляцій щодо тримання під вартою. Справа також висвітлила проблеми в системі розслідувань НАБУ та необхідність підвищення стандартів дотримання прав людини в Україні. Приватне життяОнищенко має дочку 1994 року народження. До 2009 року був одружений з однією з зірок спонсорованих ним конкурсів «Міс Україна», моделі — «Міс Україна-1997» Ксенії Кузьменко (1979 р. н.). Тривалий час жив з нею в Бельгії[57]. Має з нею сина Олександра 2002 р. нар. (всього у К. Кузьменко троє дітей від двох чоловіків). Перед розлученням звинувачував її в «подіумних замашках»[58]. Після розлучення О. Онищенко залишив їй з 8-річним сином нерухомість і давав гроші на «особисті витрати»[59]. Був у стосунках з українською фотомоделлю Сніжаною Онопко, весілля з нею було заплановано на грудень 2009, але так і не відбулося. Розлучився із нею на початку 2010. За повідомленнями українських ЗМІ, був у стосунках з колишньою тенісною зіркою Мартіною Хінгіс[58]. 2017 року від шлюбу з Ганною Різатдіновою народився син Роман. Через два роки, у 2019 році, подружжя розлучилося.[60][61] У жовтні 2021 року в Онищенка в місті Анкум, Німеччина народилася дочка. Власність
в Німеччині
в Україні
Адреси та помешкання
Меценатська та благодійна діяльність
Примітки
Посилання Вікіцитати містять висловлювання від або про: Онищенко Олександр Романович  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Онищенко Олександр Романович
Information related to Онищенко Олександр Романович |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
