Після закінчення школи в 1984 році працював водієм в колгоспі ім. Енгельса Зіньківського районуПолтавської області. З листопада 1984 по 1986 рік проходив службу в армії.
З січня по серпень 1987 працював експедитором з розвезення хлібобулочних виробів Зіньківського хлібокомбінату.
Після здобуття вищої освіти з жовтня 1991 року працював заступником голови Желєзногорської райспоживспілки Курської областіРФ.[4]
З жовтня 1992 по вересень 1995 року — заступник директора з торгівлі комерційного підприємства «Торговий центр» у Курській областіРФ.
З грудня 2001 року до сьогодні — засновник сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» Зіньківського району Полтавської області.[6] Підприємство займається вирощуванням та продажем рослинницької продукції, а також тваринництвом. З 2012 року підприємство передане в управління.
Політична діяльність
У березні 2002 року вперше був обраний депутатом Полтавської обласної ради. У Полтавській облраді IV скликання увійшов до постійної комісії з питань інвестицій, будівництва, житлово-комунального господарства та екології.[7]
У березні 2006 року переобраний до облради на другий термін, де працював у постійній комісії з питань бюджету, підприємництва та управління майном.
У 2010 році втретє став депутатом Полтавської обласної ради. У облраді VI скликання увійшов до постійної комісії з питань паливно-енергетичного комплексу та використання надр, був обраний її секретарем.
Автор антирейдерського законопроєкту в земельній сфері, відстоював земельну децентралізацію та передачу управління землями за межами населених пунктів місцевим громадам.[27][29][30]
Автор та співавтор законів про дерегуляцію в агропромисловій сфері, про вимоги до органічного виробництва, про передачу місцевим бюджетам частини ренти від видобутку нафти та газу, низки законів, направлених на підтримку фермерства, гармонізацію українського законодавства з законодавством ЄС, оптимізацію податкового законодавства, безпеку та якість харчової продукції.[31][26][32]
Рейтинги
Станом на 8 лютого 2017 року подав найбільшу кількість правок, котрі були ухвалені в Аграрному комітеті.[33]
У VIII сесії Верховної ради Кулініч посів № 8 серед десяти найефективніших депутатів. Він ініціював 2 власних законопроєкти та 4 у співавторстві, котрі були ухвалені.[34]
У рейтингу 100 найвпливовіших українців 2020 року за версією журналу «Фокус» опинився на 25 місці.[35]
Найбільше і найчастіше виступає у Верховній Раді з усіх народних депутатів-мажоритарників, які представляють Полтавщину в парламенті.[36]
За даними аналізу роботи Парламенту у 2020 році громадянською мережею «Опора», Кулініч демонстрував найвищі показники участі у голосуваннях Ради.[37]
Критика
В минулих скликаннях ВРУ кілька разів був помічений за неособистим голосуванням.[38]
Був одним із 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального колексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом[39].
За сприяння Кулініча пройшов безплатний концерт гурту «ТіК» у смт Диканька Полтавської області під час виборчої кампанії до ВР. Кулініч під час виборчої кампанії відкрив 15 дитячих майданчиків на території 147 виборчого округу (Полтавська область), побудованих за власний кошт.[40][41]
Згадувався у списку депутатів, які не внесли інформацію про власний бізнес у деклараціях за 2014 рік.[42]
Благодійність
Фінансував програму зі встановлення дитячих майданчиків у населених пунктах округу, встановлено понад 200 майданчиків.[43][44]
