Народився 12 червня 1956 року у селищі Жовтневе, що на Миколаївщині, провів дитинство у Кривому Розі, жив у будинку на вулиці 23 лютого.
Освіта
1978 — Криворізький гірничорудний інститут, факультет промислового та цивільного будівництва
Трудова діяльність
1981–1986 — працював у Монголії у складі групи військових радників.
1986 — майстер, лінійний інженер, а згодом — головний інженер будівельно-монтажного управління по будівництву об'єктів соцкультпобуту і житла у тресті «Херсонбуд».
1991 — начальник будівельно-монтажного управління № 3.
1998 — депутат Херсонської міської ради від виборчого округу № 22. У тому ж році став членом-кореспондентом Академії будівництва України.
2001 — заступник голови Херсонської облдержадміністрації з питань житлово-комунальної сфери, міського господарства, будівництва, інвестицій.
2002 — обраний херсонським міським головою. На той момент він був членом місцевої ГО «Наше місто — наш дім», одним із співзасновників якої він виступав[3][4].
2001 рік — 22 липня 2004 року — керівник херсонського обласного осередку «Партії регіонів». З 22 липня 2004 року був заступником керівника обласного осередку «Партії регіонів» Володимира Ходаковського та головою міського відділення політсили.
На парламентських виборах 2012 р. — кандидат у депутати ВРУ від Партії регіонів за одномандатним мажоритарним в.о. № 182, переміг із 37,90 % голосів[5].
Грудень 2012 — листопад 2014 — Народний депутат України VII скликання, заступник голови Комітету ВРУ з питань будівництва, містобудування, житлово-комунального господарства та регіональної політики). 16 січня 2014 року був одним із народних депутатів, що голосували за диктаторські закони.
Вважав, що проведення телемосту «Київ — Херсон» 18 вересня 2004 року, в якому брав участь кандидат у президенти України Віктор Ющенко, недоречно проводити у День міста, святкування якого припадало на цей день[6]
У березні 2014 року як народний депутат України допомагав росіянам у анексії Криму, таким чином виявивши свою проросійську позицію у публічний простір.
Після широкомасштабного вторгнення Росії до України, Сальдо 2 березня 2022 року офіційно погодився бути окупаційним гауляйтером Херсонщини[8].
Вже у цьому статусі, 13 березня 2022 року він брав участь у російському мітингу в Херсоні[9].
Після участі Сальдо у проросійському мітингу голова фракції Херсонської обласної ради «Блок Володимира Сальдо» Валерій Литвин надіслав листа першому заступнику голови обласної ради Юрію Соболевському. У листі йшлося, що депутати не погоджуються з діями Сальдо, і продовжать діяльність в обласній раді у складі групи «Підтримка програм Президента України»[10].
Після ліквідації українськими партизанами у Херсоні особистого водія та помічника Павла Слободчикова 20 березня 2022 року Сальдо остаточно увійшов до складу окупаційної влади у регіоні. Зокрема, брав участь у засіданні колабораціоністського урядового органу «Комітету порятунку» в Херсоні[11].
17 березня 2022 року Офіс Генпрокурора України відкрив провадження щодо державної зради, пов'язаної зі створенням псевдооргану «влади» на Херсонщині. Зокрема, підозрюють Сальда[12].
14 червня 2022 року 8-й апеляційний адміністративний суд затвердив заборону діяльності партії «Блок Володимира Сальдо» в Україні[13]. У червні 2022 року отримав російське громадянство від тимчасової окупаційної адміністрації Херсона[2][14].
З 5 серпня 2022 року через погіршення здоров'я його відвезли в Крим і ввели в медикаментозну кому[15]. 6 серпня 2022 року його доставили до Москви та поклали до реанімації токсикологічного відділення інституту імені М. Скліфосовського[16]. 12 вересня 2022 року Сальдо опублікував відео з поясненням своєї відсутності: він перебував під наглядом «серйозних лікарів»; також повідомив, що працює над бюджетом[17].
19 вересня 2022 року стало відомо про його повернення до Херсону. Брав участь у псевдореферендумі «за приєднання до складу РФ».
18 листопада 2022 року зі слів власника зоопарку «Тайган» Олега Зубкова стало відомо, що Сальдо був ініціатором вивезення тварин з херсонського зоопарку до тимчасово окупованого росіянами Криму.
9 травня2023 записав звернення українською мовою до українських воїнів, сказавши, що «ми більшою частиною рідні люди, а не вороги» та закликав згадати, що «наші батьки та діди однакові»[18]. Цю заяву висміяли у соцмережах[19]. Люди відреагували на цю ситуацію двозначно.
8 листопада 2023 року суд Одеси заочно засудив Сальдо до 15 років ув'язнення з конфіскацією майна[20]. Його визнали винним у злочинах за статтями: ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1, ККУ (державна зрада в умовах воєнного стану, колабораційна діяльність); ч. 1 ст. 436-2 ККУ (виправдовування збройної агресії рф проти України, глорифікація її учасників)
[21][22].
Санкції
3 червня 2022 року Сальдо внесено до санкційного списку країн Євросоюзу «за підтримку російської агресії проти України та створення органу зі співробітництва з російською окупаційною владою в Херсонській області, через що він „підтримував і просував політику, що підриває територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України“»[23].
2 серпня 2022 року Сальдо потрапив під санкції США[24].
Перебуває під санкціями Великої Британії, Канади, Швейцарії, Австралії, Японії, України та Нової Зеландії.[25].
ПАТ «Каштан» (Житомирський район), підприємство займається видобутком декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю.
30 % транспортної компанії «Дельта Сервіс»,
готель та триповерхову будівлю в Херсоні,
будинок площею 226 м² в Херсоні,
квартири в Херсоні та Одесі,
апартаменти площею понад 300 м² в Ялті,
квартиру і два паркомісця в Ореанді,
кілька земельних ділянок та автомобіль Volvo XC90.
У листопаді ВАКС дозволив конфіскувати активи Сальдо, зокрема кошти, що зберігалися на його особистих рахунках, а також активи, якими Сальдо опосередковано володів через доньку Ірину[28].
Сім'я
Дружина — Любов Павлівна Сальдо.
Донька — Ірина Володимирівна Сальдо (колишні прізвища — Ольшанська та Сінькова)[29].
_01_(cropped)_(cropped).jpg)
