Марія Матіос
Марія Матіос
Марія Матіос, 2010 рік
Ім'я при народженні	Матіос Марія Василівна
Народилася	19 грудня 1959(1959-12-19) (65 років) Путильський район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Діяльність	політична діячка, поетеса, письменниця, депутатка
Alma mater	ЧНУ імені Юрія Федьковича
Мова творів	Українська, польська
Жанр	роман, вірш
Magnum opus	Солодка Даруся
Членство	Національна спілка письменників України
Партія	КПРС і Європейська Солідарність[1]
Премії	Коронація слова (2007), переможець конкурсу «Книжка року» (2004, 2007, 2008, 2019)
Сайт: [http://www.mariamatios.com.ua/ (Наразі не діє)]
Матіос Марія Василівна у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

|Lib= |Член КПРС:=

Народний депутат України
7-го скликання
УДАР	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014
Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка	2 грудня 2014	—	29 серпня 2019
Картка на сайті Верховної Ради України

Марія Василівна Матіо́с (нар. 19 грудня 1959(19591219), Розтоки, Путильський район, Чернівецька область) — українська письменниця та політична діячка. Переможниця численних літературних премій, зокрема Шевченківської премії з літератури (2005), Коронації слова (2007) та Книги року BBC (2008). Народна депутатка України VII (партія УДАР), VIII скликання (БПП).

Станом на 2011 рік видала 14 книг прози та 6 поетичних збірок. Серед головних праць Матіос збірка оповідань «Нація» (2001), роман у новелах «Майже ніколи не навпаки» (2007) та роман «Солодка Даруся». Має неофіційний титул «найпліднішої письменниці України»^[2]. Входить до сотні найвпливовіших жінок України^[3].

Народилася 19 грудня 1959 року в селі Розтоки Чернівецька область в родині гуцулів.

У 1982 р. закінчила філологічний факультет Чернівецького державного університету, відділення української мови та літератури.

Працювала бібліотекаркою університетської бібліотеки. 8 років — на Чернівецькому машинобудівному заводі.

З 1997 року мешкає в Києві, будучи почесною громадянкою Чернівців (рішення міськвиконкому від 23.09.2008 р. № 755/20^[4])^[5].

Література Матіос не відокремлює окремого жанру та спрямованості на конкретний тип читача. За результатами соціологічних досліджень Марія Матіос незмінно входить до п'ятірки сучасних письменників/ць, яких читають і знають в Україні^[6].

Перші вірші надрукувала у 15 років. Прозою дебютувала 1992 року в журналі «Київ», опублікувавши новелу «Юр'яна і Довгопол». Передмову до публікації написав Володимир Дрозд.

З 1986 року входить до Національної спілки письменників України.^[7] Була заступницею голови Чернівецької обласної організації Спілки письменників України, відповідальною секретаркою «Буковинського журналу». З часу виходу роману «Солодка Даруся» (2004) книжка витримала 6 видань загальним накладом понад 200 тисяч. Книга визнана найкращою книгою першого 15-річчя Незалежності, яка найбільше вплинула на українців.

Книга «Майже ніколи не навпаки» (2007) завершує історично-психологічну трилогію, яку розпочала «Солодка Даруся», а далі і «Нація». За словами авторки, книга про те, що може людське серце, вражене любов'ю і ненавистю, радістю і заздрістю. «Я би виокремила головну думку цієї книги, де „честь понад усе“. Кожен персонаж в ній доводить своє людське алібі».

2011 — в журі літературного конкурсу «Юне слово». Є головою редакційної ради міжнародного соціального проєкту, збірки розповідей про добро «Книга добра»^[8].

Працювала помічницею секретаря РНБО України. З 2003 року — заступниця голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

2012 — № 2 у виборчому списку Політичної партії «УДАР», на виборах до Верховної Ради України. 2014 — № 7 у виборчому списку Блоку Петра Порошенка до Верховної Ради України.

З 17 червня 2015 року працює головою підкомітету ВРУ з питань книговидання та книгорозповсюдження.

Була серед тих, хто домігся присвоєння Чернівецькому університету імені Юрія Федьковича.

Неодружена (згідно з інформацією з декларації про доходи).

Син — Назарій (24.11.1983 — 10.10.2019)^[9][10].

Брат — Матіос Анатолій Васильович.

• «З трави і листя» (1982)
• «Вогонь живиці» (1986)
• «Сад нетерпіння» (1994)
• «Десять дек морозної води» (1995)
• «На Миколая» (1996)
• «Жіночий аркан» (2001)
• «Жіночий аркан у саду нетерпіння» (2007)

• «Нація» (2001)
• «Життя коротке» (2001)
• «Бульварний роман» (2003)
• «Фуршет» від Марії Матіос" (2003)
• «Солодка Даруся» (2004)
• «Щоденник страченої» (2005)
• «Містер і місіс Ю в країні укрів» (2006)
• «Нація. Одкровення.» (2006)
• «Майже ніколи не навпаки» (2007)
• «Москалиця; Мама Мариця — дружина Христофора Колумба» (2008)
• «Кулінарні фіґлі» (2009)
• «Чотири пори життя» (2009)
• «Вирвані сторінки з автобіографії» (2010)
• «Армагедон уже відбувся» (2011)
• «Вибране» (2011)
• «Черевички Божої матері» (2013)
• «Приватний щоденник. Майдан. Війна…» (2015)
• «Букова земля» (2019)
• «Мами́» (2023)

• Роман «Солодка Даруся» вийшов окремими виданнями польською^[11], російською^[12], хорватською, німецькою^[13], литовською, французькою^[14], італійською мовами^[15], англійською^[16].
• Роман «Черевички Божої матері» перекладено російською^[17] та німецькою^[18].
• Роман «Майже ніколи не навпаки» вийшов окремим виданням англійською мовою, англ. Hardly ever otherwise в Австралії (Bayda Books, 2010)^[19], згодом цей переклад передруковано у Сполученому Королівстві (Glagoslav Publications, 2012)^[20]
• Повісті «Москалиця» та «Мама Маріца» вийшли англійською мовою, англ. The Russky Woman; Mother Marica, the Wife of Chrystofor Columbus, в Австралії (Bayda books, 2011)^[21], Апокаліпсис, англ. Apocalypse (Bayda books, 2011)^[22].
• Збірка «Нація» перекладена польською^[23], російською мовами^[24].
• Новела «Апокаліпсис» перекладена івритом, німецькою, французькою, російською, азербайджанською, вірменською мовами. Новела вийшла окремим виданням англійською мовою в Австралії (Bayda books, 2011).

• 2007 року в російському видавництві «Братонеж» вийшли об'єднані під однією обкладинкою переклади «Нації» та «Солодкої Дарусі». Ця книжка має назву «Нация», перекладена О. Мариничевою та С. Соложенкіною.
• Уривки з окремих творів перекладено румунською, французькою, німецькою, чеською мовами.

• Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка (2005)^[25] за роман «Солодка Даруся». Автором подання на Національну премію України імені Тараса Шевченка був Павло Загребельний.
• Заслужена працівниця культури України (2008).
• Лауреатка літературної премії «Благовіст» та премії ім. Володимира Бабляка (в галузі публіцистики).
• Переможниця конкурсу «Книжка року 2004» за роман «Солодка Даруся».
• Переможниця конкурсу «Книжка року 2007» за роман «Майже ніколи не навпаки».
• Переможниця конкурсу «Книга року 2008» за роман «Москалиця. Мама Маріца».
• Переможниця конкурсу «Книжка року 2019» за роман «Букова земля».
• Гран-прі конкурсу «Коронація слова» за роман «Майже ніколи не навпаки» (2007).
• Почесна громадянка міста Чернівців (2008).
• 2009 р. на V Київському міжнародному книжковому ярмарку книга «Москалиця» отримала диплом першого ступеня в номінації «Бестселер».
• 2013 р. «Українсько-японська дружба і співробітництво». Церемонія вручення відбулася 22 березня 2013 р. Відзнаку вручив Йошіхіко Окабе — доцент Кобе Гакуін Університету.
• Орден княгині Ольги III ст. (22 січня 2015) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм^[26]

Вистави «Солодка Даруся»^[27], «Нація»^[28], «Майже ніколи не навпаки»^[29] у постановці Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру імені Івана Франка (режисер Держипільський Ростислав Любомирович).

Вистава «Не плачте за мною ніколи»^[30], яка є спільним проєктом Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка і Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша (режисер Сергій Павлюк).

Вистава «Москалиця»^[31] Київського національного академічного театру оперети (режисер Влада Бєлозоренко).

Вистава «Słodka» Зеленогурського культурного центру (Польща)^[32][33] зібрала кілька гран-прі на фестивалях^[34] (режисер Малгожата Пашкєр-Войцешонек^[35]).

16 березня 2015 року у Києві у кінотеатрі «Київ» відбулася офіційна презентація кінопроєкту «Солодка Даруся». Екранізація роману стала результатом спільної роботи Марії Матіос та кінорежисера Олександра Денисенка. Робота над кінопроєктом відбувається під патронатом Президента України Петра Порошенка та за підтримки польського режисера Анджей Вайди, мера Києва Віталія Кличка.

• Марія Матіос. Циганська пісня: https://www.youtube.com/watch?v=1BkNEPbJQ1c

Критика її називає як не «чортиком, що вискочив із табакерки», то грант-дамою української літератури.^[36]

• Письменниця Марія Матіос романом «Солодка Даруся» сміливо і рішуче відкинула правила політичної обережності й суспільних табу — і на свій страх і ризик здійснила жорстоку мандрівку в наше криваве, й не менш жорстоке історичне пекло, в безодню, куди лячно зазирати.(Павло Загребельний)
• Ця річ уже сьогодні належить до видатних непроминальних творів. (про «Солодку Дарусю») (Дмитро Павличко)
• Це книга Метафора для всеукраїнської новітньої історії (про «Солодку Дарусю») («Львівська Газета»)
• Спроба батога для нації — ось чим є книги Марії Матіос. Її книги … — це удар і виклик. («Голос України»)

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Матіос Марія Василівна

• Офіційний сайт Марії Матіос [Архівовано 14 березня 2012 у Wayback Machine.]
• Офіційний польськомовний сайт Марії Матіос (пол.)
• Персональна сторінка письменниці на Facebook
• Прима української літератури [Архівовано 15 березня 2014 у Wayback Machine.]
• Рецензія на творчість Марії Матіос [Архівовано 9 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
• Рецензія на книгу «Москалиця»
• Львівські ветерани вимагають вилучити книгу Марії Матіос за порівняння обеліска з фалосом // Історична правда, 12.01.2011 [Архівовано 17 січня 2011 у Wayback Machine.]
• Відкритий лист Марії Матіос у зв'язку з переслідуваннями її силовими структурами та зокрема вилучення з книгарень її книги «Вирвані сторінки з автобіографії» // Українська правда. Життя, 12.01.2011 [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Міліція заспокоює: арештовувати письменницю Матіос їм ще не доручали // УНІАН, 12.01.2011^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Творча зустріч з Марією Матіос [Архівовано 15 березня 2014 у Wayback Machine.] (Будинок кіно, Київ, 21.01.2011)
• Марія Матіос: У такі часи не книжки — заяви про політичний притулок пишуть // Україна молода, № 67, 21.04.2011 [Архівовано 15 березня 2014 у Wayback Machine.]
• Марія Матіос. Провокаційний поїзд до Львова поїхав з телеканалу «Інтер»? // УНІАН, 10.05.2011
• Maria Matios: Muszę szokować, żeby dotrzeć do rozumu // gazeta.pl, 2011-06-12 [Архівовано 16 червня 2011 у Wayback Machine.]
• Про рішення Чернівецької облради від 06.10.2021 щодо присвоєння звання «Почесний громадянин Буковини» [Архівовано 22 грудня 2021 у Wayback Machine.]

Ця сторінка потребує якісніших чи новіших ілюстрацій для висвітлення теми. Допоможіть, замінивши поточні зображення доречними медіа, наприклад, із Вікісховища.