Слобідка-Гуменецька у Вікісховищі
Слобідка-Гуменецька — село в Україні, у Гуменецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Початково у XIX столітті село називали «Триугольня». Назва «Триугольня» найймовірніше з'явилось від форми корчми, що нагадує трикутник. Нова назва «Слобідка-Гуменецька» закріпилась на початку ХХ століття. Перша його частина – Слобідка, вказує на тип поселення у часи його заснування, друга – Гуменецька, на те, що воно було приписано до Гуменець.
Подільське село Слобідка-Гуменецька розкинулось на подільській височині в південно-західній частині України. Село межує в східному напрямку з поселенням Першотравневим, яке відноситься до міста Кам'янець-Подільський. На півночі обмежується залізничною колією, а на заході автомобільною дорогою територіального значення Т 2321. Неподалік Слобідки-Гуменецької проходить автошлях національного значення Н03 Житомир — Чернівці.
Слобідка-Гуменецька знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по країні становить лише 20 % від необхідного стандарту. Для покращення ситуації варто було б відновлювати екосистеми та лісові насадження.
У 1851 році Слобідка-Гуменецька вперше згадується у документах як окреме село. Орієнтиром, який відрізняв цей населений пункт, була корчма при дорозі, біля неї зупинялися на нічліг крамарі і купці, що їздили торгувати до міста та навколишніх сіл, її залишки збереглися і до нашого часу.
Зі спогадів старожили села Дирди Емілії, пані Расцишевська привезла селян на поселення, а на той час в селі проживали пани Бурденюк, Маньківський, Ясінський вони і купили в поміщиці цих селян для своїх угідь.[1]
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігири, такі збереглись в селах: Нігин, Черче.
1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій.
В 1932–1933 селяни села пережили Голодомор.
Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».
По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голод.
З 1991 року в складі незалежної України. З цього ж року в селі проводилась постійна катехизація римо-католиків Слобідки-Гуменецької та ще десятка сусідніх сіл.
У 1994 році зареєстровано парафіяльну спільноту та розпочато під опікою Романа Тварога будівництво мурованого костелу святого Йоана Хрестителя.[2]
З 13 серпня 2015 року шляхом об'єднання Абрикосівської, Великозаліснянської, Голосківської, Гуменецької, Думанівської, Заліської Другої, Нігинської та Супрунковецької сільських рад село увійшло до складу Гуменецької сільської громади.[3] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 818 осіб[4].
Згідно перепису 2015 року селі жило 713 осіб, населення села скоротилось на 12,84 % порівняно зі 2001 роком.
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
На території села діє: будинок культури, фельдшерський пункт, декілька магазинів, «Нова Пошта».
З 2008 року футбольна команда села бере участь у районному чемпіонаті з футболу.
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
28 квітня 1941 року в селі народився Володимир Іванович Качуровський — кандидат педагогічних наук (1978), професор (1992), заслужений учитель школи РРФСР (1980), академік Російської академії природознавства (обрано 23 квітня 1996 року).
{{cite web}}
Lokasi Pengunjung: 18.218.90.94