PROFILPELAJAR.COM

село Княгинин
Герб Княгинина (Кам'янець-Подільський район)	Прапор Княгинина (Кам'янець-Подільський район)
	Церква Свято-Різдва Пресвятої БогородиціЦерква Свято-Різдва Пресвятої Богородиці
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Тер. громада	Кам'янець-Подільська міська громада
Код КАТОТТГ	UA68020110050054598
Основні дані
Засноване	1428
Населення	766 мешканців (1998 рік)
Поштовий індекс	32363
Географічні дані
Географічні координати	48°36′37″ пн. ш. 26°27′42″ сх. д. / 48.61028° пн. ш. 26.46167° сх. д.
Водойми	Жванчик, Суржа
Місцева влада
Карта
	Княгинин
	Княгинин
Мапа
	Княгинин у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Княгинин.

Княги́нин — село в Україні, у Кам'янець-Подільській міській громаді, Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Назва

Місцева легенда про походження назви засвідчує:

«В сиву давнину міська пані Розенберг захотіла жити на природі, щоб більше мати свіжого повітря. І ось на своїй земельній ділянці біля лісу вона побудувала великий маєток із всіма життєвими прибудовами, комори, конюшні. На будову маєтку пані привела своїх кріпаків, яких в неї було чимало. Оселилася пані із своєю сім'єю в маєтку, оселилися і кріпаки. Поступово кріпаки одержували маленькі земельні наділи, на яких з тяжкими труднощами зводили собі житло. Пані Розенберг мала титул «княгині». І ось так, на тих земельних ділянках, де будувалися кріпаки, почало утворюватися село, яке дістало назву від титулу пані Розенберг – «княгині» - Княгинин.^[1]».

Проте історики дотримуються іншої думки. У працях краєзнавця Юхима Сіцінського є відомості, за якими Княгинин, знову ж таки за легендами, заснував невідомий кам’янецький князь, котрий полював у сусідніх лісах і знайшов це гарне місце. Саме тут він вирішив побудувати замок для своєї дружини.

Географія

Село Княгинин розташоване за 16 кілометрів автодорогами від Кам'янця-Подільського біля річки Жванчик у південно-західній частині Кам'янець-Подільського району.

Княгинин умовно ділиться на декілька районів - є тут Симаківка, Петрівка, Климівка, Долина, урочище Футейка.

Клімат

Княгинин знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, у так званому «теплому Поділлі». Але діяльність людини призводить до зміни клімату та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б відновлювати екосистеми та лісові насадження.

Історія

На околиці села виявлено городище, воно належало давньоруському населенню і входило до складу Галицько-Волинського князівства. Городище багатошарове. Колись тут було розташоване трипільське поселення; крім того, зустрічається матеріал скіфського часу. Воно входило до ряду тих військових фортець, які захищали південно-західні кордони Галицько-Волинського князівства від нападів зовнішніх ворогів. Знаходиться на правому березі річки Жванчик, на високому скелястому мисі, урочища «Городисько». Городище являє собою укріплення мисовидного типу. Територія мису в трьох місцях перерізана валами. Городище – пам’ятка археології IX – XIII століть.^[2]

Відоме з XV століття, у давніх актах згадується від 1428 року, як надання короля Ягайла для Вратслава Даниловича.

24 лютого 1436 року польський король Владислав III Варненчик записав Варціславу Вишковичу з Данилковичів 100 гривень на село Княгинин за заслуги в обороні Поділля.

У 1613 році був напад татар на село.

Церква Божої матері згадується з 1739 році. Нова кам’яна церква Різдва Богородиці збудована в 1790 – 1822 роках на кшталт костелу.^[3] В церкві була ікона трьох святителів з написом:

«Сію икону стараніемъ своимъ справил р.Б.Васили и Алекси сынъ Грынка Колесника за отъпущеніе гріхов своихъ и за жену свою Анну и за чада свои Гнатъ и Катерина, которыхъ у войну турки забрали въ року 1766. Сооружено R. 1774 їи».

Урочищі «Футейка» на південний захід від села – у печері були одвірки, гарно висічені з каменю. За переказами, тут жив розбійник Волос (Волох), або Алексей Добущак.^[4]

Селом якийсь час володіли поміщик Гумецький, якому належала сусідня Рихта, та поміщик Конецпольський. Згодом частину придбав Августин Тржецький, іншу - Микола Рожаловський. І саме донька останнього, вийшовши заміж за Розенберга, отримала в якості весільного подарунка увесь Княгинин.

Двоповерховий особняк, збудований у 1817 році Миколаєм Рожаловським, було зруйновано. У 1842 році Алойзі Орсіні-Розенберг збудував двоповерховий будинок у стилі неокласицизму. З передньої сторони на першому поверсі був портик з трьома аркадами на другому поверсі з чотирма квадратними стовпами, які підтримують трикутний фронтон. Садиба була зруйновано комуністами.^[5]

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій. Багатьох частинах Поділля відбувались масові селянські повстання, проти радянської влади.

В 1932–1933 селяни села пережили сталінський Голодомор.

Підчас Другої світової війни зверх 200 людей було мобілізовано, із них повернулося тільки половина. У 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.

В період 1953-1963 роки село повністю електрифікували, збудували медичний пункт, завершили перебудову школи.

З 1991 року в складі незалежної України.

12 червня 2020 року шляхом об'єднання Кам'янець-Подільської міської ради обласного значення та Колибаївської і частини Довжоцької сільських територіальних громад, село увійшло до складу Кам'янець-Подільської міської громади.^[6] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

Населення

За даними на 1998 року: дворів — 294, мешканців — 766.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 687 осіб.^[7]

Мова

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,27 %
російська	0,58 %

Охорона природи

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри». Поблизу села знаходиться ботанічний заказник місцевого значення «Три горби». Також поряд зі селом є печери «Вівтар» та «Симаківка». Між селами Княгинин та Нагоряни розташований заказник Лазарево.

Галерея

В'їзд у село
Церква Свято-Різдва Пресвятої Богородиці
Віковічний дуб - символ села
Колишня панська комора
Сільський клуб
Дитячий садок
Дитячий майданчик
Центр села
Річка Жванчик біля села
Каньйон річки Жванчик біля села

Див. також

Поділля — історико-географічна область.
Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
Подільський говір — різновид говорів української мови.

Примітки

↑ «Легенди Кам'янеччини» зібрання Кам'янець-Подільської центральної районної бібліотеки
↑ Давньоруське городище.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Церква Різдва богородиці.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Княгинин с.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Antoni Urbański: ''Pro memoria: 4-ta serja rozgromionych dworów kresowych, (IV cz. książki Memento kresowe). Warszawa: 1929, s. 11.
↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області»
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Література

Гарнага І. Княгинин: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. — 1972. — 16 вересня. — С. 4.
Волохівський Віталій. Княгинин відзначив своє 575-річчя: Через роки… // Край Кам'янецький. — 2004. — 10 лютого. — С. 1.
Kniahinin, wieś, powiat kamieniecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 192. (пол.) — S. 192. (пол.)