Малозалісся у Вікісховищі
Малозалі́сся (до 1946 року — Малі Вірмени) — село в Україні, у Гуменецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Первісна назва села «Малі Вірмени» пов'язана з тим, що засноване вірменськими переселенцями, також зафіксовані назва «Малі Армяне», «Армянка». Розподіл на Великі Вірмени та Малі Вірмени зв'язано з розрізненням цих окремих населених пунктів і найбільш ймовірно «великі/малі» вказує на розмір цих поселень. У 1947 році відповідно до радянської політики змінено на нейтральну назву «Малозалісся», зі збереженням історичної частини «малі».
Подільське село Малозалісся розташоване в південно-західній частині України неподалік річки Смотрич, за 9,7 кілометрів автодорогами від Кам’янця-Подільського. На відстані 1,3 кілометра від центру села проходить автошлях територіального значення Т 2321.
Село знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом.
Заснування села пов'язане з вірменськими переселенцями. В 1230 р. галицький князь Лев Данилович запросив вірмен у військо для оборони східного кордону своєї держави. В подяку за справну військову службу князь нагороджував їх маєтками. У той час вірмени-переселенці заснували поблизу Кам'янця сільськогосподарську колонію, відому під назвою Малі Вірмени та Великі Вірмени, нині Малозалісся та Великозалісся.[1]
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігири, такі збереглись в селах: Нігин, Черче.
1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.
У 1895 році за часів поміщика Феодора Казимира, в Малих Вірменах діяла школа грамоти.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій.
В 1932–1933 селяни села пережили сталінський геноцид.
По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села пережили голод.
Село до 1947 року називалось Малі Вірмени. Радянська влада боролась зі всім ворожим та буржуазним, у немилість потрапили назви інших народів, у різний час було вилучено практично усі назви поселень, в основах яких звучали як давні, так і новітні етноніми. Виняток було зроблено лише для етноніма «російський». Так село Малі Вірмени стало селом Малозалісся.[2]
З 1991 року в складі незалежної України.
13 серпня 2015 року внаслідок об'єднання сільських рад село ввійшло до складу Гуменецької сільської громади.[3] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 133 особи.[4]
Згідно перепису 2015 року селі проживало 135 осіб, населення села зросло на 1,50 % порівняно зі 2001 роком.
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
За даними перепису 2001 року населення за рідною мовою 100 % українська.
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
{{cite web}}
Lokasi Pengunjung: 3.21.12.168