Назва села спочатку мала літеру «м» - «Румкошів». За свідченнями деяких науковців, «румкош» означало курінь, невеличку хату. Інші кажуть, що назва походить від людей, які тут заселилися - Римко, Румко. Селяни ж пов'язують назву своєї батьківщини із давнім заняттям вівчарством, мовляв раніше жителі тримали багато овець, а руно продавали. Тож назва Рункошів походить від назви «руно». Яка з цих версій істинна - важко сказати.
Геогрфія
Подільське село Рункошів розкинулось на подільській височині в південно-західній частині України, за 38 кілометрів автошляхами від міста Кам'янець-Подільський. Територія села на сході примикає до села Чабанівка, а на півдні, до Грушки. Біля села протікає річка Жван та проходить автошлях територіального значення Т 2303, який перетинається з автошляхом Т 2317.
Клімат
Рункошів знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження.
Історія
У 1431 році село під іменем «Румкошевці» дароване було польським королем Владиславом деякому Якову з Ячка.[1]
У подальшому частина поселення стала королівським маєтком, друга належала приватним власникам. Відтак одна частина отримала назву Великий Рункошів, інша - Малий Рункошів, перетворившись в окремі населені пункти.
У пізніші роки відійшло до генерала Вітте, далі до Карашевичів, а інша — приватна частина спочатку Миколаю Вольському, а далі Петру Маковецькому, Йозефу Гумецькому, генералу Бистромову з 1807 року, Альбіону Когутовському.
Сільська церква Покрови збудована у 1777 році – дерев’яна, у 1901 році була ветхою.
У 1905 році Рункошевом володів поміщик Токаржевський-Карашевич. На той час у селі нараховувалося 292 двори та майже півтори тисячі жителів.
З 1925 до 1954 роках діяла Великорункошівська сільська рада, два колгоспи то об'єднувалися, то роз'єднувалися, то приєднувалися до сусідньої Грушки. Довгий час Рункошів входив до складу Грушківської сільської ради.
В 1960 році село Рункошів включено села Великий та Малий Рункошів, Яр-Рункошівський.[2]
З 1991 року в складі незалежної України. Дитсадок зачинили на початку в 1991 році, згодом, аби приміщення не розвалилося, його віддали громаді під церкву. В іншій частині села збудована капличка.
100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову за даними перепису 2001 року.
Відомі люди
Уродженці
Врублевський Микола Євтихійович (1897—1918) — народний секретар народної освіти в радянському уряді України (у березні — квітні 1918 року). Наймолодший міністр в історії України.
Кузьмінський Станіслав Петрович — старший солдат ОПБ. 2014 році добровольцем пішов боронити цілісність України. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні»[5]. Загинув в боях з агресором.
Ляшенко Анатолій Федорович (26.05.1940 — 03.04.2023) — народився в селі Рункошів, Хмельницької області. Мати була вчителькою початкових класів, батько загинув на фронті. Після закінчення школи переїхав у Чернівці, навчався в Чернівецькому національному університеті на фізико-математичному факультеті. Пізніше працював у Запоріжжі та Києві на виробництвах діодів та транзисторів. У 1961 році брав безпосередню участь в отриманні першого в Україні кремнієвого транзистора П701. Був головним інженером підприємства «Гравітон». Також став кандидатом фізико-математичних (технічних наук), доцентом в ЧТЕІ КНТУ. Став одним із авторів видання «Оптимізація витрат підприємства на основі системно-орієнтованого управління ними» (на прикладі ПрАТ «Імпульс»).
