Назва пов'язана з давньоукраїнською міфологією. За уявленнями наших предків, баба — жіноче божество, тітка бога Святовита, яка витала над світом у вигляді хмар, пізніше уособлювала світло і нібито жила у горах, на високих кручах.[1]
Згідно народної легенди, яку описано в праці[2] Юхима Сіцінського:
Назва Бабшина, за місцевим переказом, виникла від того, що початок поселенню поклала одна жінка («баба»), на ім’я Катерина, яка, ховаючись із сином Михайлом від татар, побудувала в лісі собі землянку
Географія
Наддністрянське село Бабшин розкинулося на лівому березі Дністра, за 30 кілометрів від Кам’янця-Подільського та за 12,5 кілометри від автошляху національного значення Н03.
1445 року село купив кам'янецький суддя Микола Чорний.
В XVI столітті Бабшин належав почергово Володиєвським, Ластовецьким і Костревським.
У XVIII столітті ним володіли Лянцкоронські. В першій половині XIX ст. село було власністю Каспера і Яна Йорданів гербу Труби, дідичів сусіднього Жванця, котрі в свою чергу продали Бабшин у 1819 році Ґрохольським гербу Сирокомля. У 1835 році село придбав новий власник — Пьотр Ґрадовський гербу Любич (1780-1876).
В XIX столітті населення все православне, 861 чоловік і 859 жінок, усі — українці-селяни, займаються тільки землеробством.
Церква на честь святого Архистратига Михаїла в середині XVIII століття була дерев'яна, з хмизу, обмазана глиною. Зруйнована, за переказами, турками, вона 1761 року була відновлена парафіянами. Ця церква піддавалася ще двом руйнуванням від турків під час російсько-турецьких воєн другої половини XVIII століття, але була відновлювана. Кам'яну церкву побудовано 1857 року на кошти селян і поміщика; 1877 року на ній перебудовано купол, а церкву покрито замість гонти жерстю; 1884 року влаштовано новий двоярусний іконостас. Нагорі встановлено ікону Богоматері старовинного живопису; на лику Богоматері видно шрам, ніби від удару зброєю; кажуть, що це зробив колись турок або татарин, вдаривши ікону шаблею. Дзвіниця разом із церквою кам'яні. Церковної землі: садибної 8 десятин 986 квадратних сажнів, орної 55 десятин 860 квадратних сажнів. Будинок для священника побудовано 1899 року, а для псаломщика 1895 року на поземельний збір. Церковнопарафіяльна школа з 1885 року, розмістилася в кам'яному будинку з гонтовим дахом, який побудовано 1894 року на місцеві кошти при підтримці училищної ради, такий опис подано в працях Юхима Сіцінського.[3]
8 вересня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Жванецької сільської громади.[4] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
