Мізинська культура

Мізинська культура — археологічна культура пізнього палеоліту.

Назва походить від Мізинської стоянки в селі Мізин, Коропського району, Чернігівської області на Сіверщині.

Територія поширення — долини рік Десна, Сейм, Середнє і Горішнє Подніпров'я, і на першому етапі — в Горішньому і Середньому Подонні.

Час: 23 000 (іноді 25 000) — 14 000 (іноді 13 000) роки тому.

Частини Вілендорф-костеківського комплекса культур, що також називають Східний гравет. Була третьою археологічною культурою цього району після деснянського мустьє і стрілецької культури, що охоплювала значно більшу територію, ніж Мізинська культура. Поява культури пов'язується з просуванням носіїв Павлов'єна з Дунаю (Вілендорф, Нижня Австрія) і Моравії долинами Вісли і Прип'яті в Наддніпрянщину. Деякі відмінності в культурі оригінального Павлов'єна з Мізинською культурою вказує на змішання місцевого населення попередньої Стрілецької культури з павлов'єньцями.

Ближче до 14 000 —13 000 років до н.е. Мізинська культура починає нагадувати мадленську. Це було пов'язано із впливом Заходу, де приблизно в 20 000 році до н.е. в Європі з'явились мадленці.

Мізинська культура — культура мисливців (мамонт, північний олень). Характеризувалась значним розвитком мистецтва. Орнаменти, що залишилися на виробах з кістки мамонта мають характерний малюнок, що повторюється — меандр, — що за дослідженнями культурологів є про-свастикою аріїв.


Посилання