Красносільська культура — археологічна культура заключної давньокам’яної доби. Була поширена у Надрип’ятті, Надніманні та Верхів'ях Наддіпрянщини у ІХ тисячоріччі до н. е..

Найменована за стоянкою у села Красносілля Володимирецького району Рівненської області.

Красносільська культура характерна грубими черешковими наконечниками стріл, часто асиметричної форми, сколовою технікою розколювання кременю, одноплощинними нуклеусами, короткими скребач­ками, ретушованими різцями на сколах.

Красносільська людність полювала на пів­нічних оленів.

В українському Поліссі до цього типу культури належать виявлені та досліджені стоянки поблизу сіл: Красносілля, Великий Мидськ (обидва — Рівненської області), Лютка, Самари (обидва — Волинської області), Раска (Київської області); в урочищі Бір у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області.

Їхні мешканці жили в холодних умовах льодовикового періоду.

Культура має походження від лінгбійської культури, населення якої 11 тисяч років тому просунулося за стадами оленів із Заходу на Полісся. На ранніх красносільських сто­янках виявлено великі наконечники типу лінгбі. Наприкінці ІХ тисячоріччя до н. е., із заходу посунула людність свідерської культури, тому красносільська людність рушила з Полісся через Горішню Наддніпрянщину на Горішнє Надволжя, де воно відіграло значну роль у первинному заселенні тих країв.

Внаслідок потепління близько 10 тисяч років тому при­звело до виникнинню на основі красносільської культури заключної давньокам'яної доби середньокам'яних культур:

• пісочнорівської у Подесінні,
• гренської і Горішній Наддніпрянщині,
• ієнівської у Горішньому Надволжі.

• Періодизація та культурна диференціація Верхнього палеоліту України, Л. Л. Залізняк, 2010 рік, ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4
• Залізняк Л. Л., Передісторія України Х—V тис. до н. е. — К., 1998.

• Красносільська культура [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] у базі Інституту історії України НАН України