Населення дяківської культури жило патріархальними родинами. Характерні поселення дяковської культури — невеликі городища, розташовані на берегах рік на важкодоступних місцях і укріплені валами й ровами. З перших сторіч нашої ери поруч із городищами виникають відкриті поселення — селища. За житла правили прямокутні (іноді круглі) напівземлянки й наземні будівлі.
З приблизно 200-их рр. н. е. розвивається обробіток металів. Виготовлялися залізні серпи, сокири, стріли, бронзові прикраси.
Багато знарядь праці й прикрас зроблено з кістки. Для дяковської культури характерні глиняні грузики «Дякового типу» і в шарах до 100 р. н. е. — кераміка, прикрашена так званим «текстильним» («сітчастим») орнаментом.
Поховання дяковської культури не знайдено, що вказує на застосування трупоспалення.
Дьяковская культура. Сборник / Отв. ред. Ю. А. Краснов. — М.: Наука, 1974. — 284 с, илл. (рос.)
Кренке Н. А.,. Дьяково городище: Культура населения бассейна Москвы-реки в I тыс. до н.э. - I тыс. н.э / Отв. ред. чл.-кор. РАН Н. А. Макаров; Институт археологии РАН. — М. : ИА РАН, 2011. — 548 с. — 500 прим. — ISBN 978-5-94375-104-2. (в пер.) (рос.)