PROFILPELAJAR.COM

Історія Австрії
Історія Австрії
	Галльштаттська культура
	Доісторична Австрія
	Римські провінції; (Норик • Реція)
	Карантанія
	Східна (Австрійська) марка
	Австрійське герцогство
	Австрійське ерцгерцогство
	Священна Римська імперія; (Габсбурзька монархія)
	Австрійська імперія
	Австро-Угорщина; (Цислейтанія)
	Німецька Австрія
	Перша австрійська республіка
	Федеративна держава Австрія
	Аншлюс
	Австрія у часи націонал-соціалізму
	Окупація Австрії союзниками
	Друга австрійська республіка
	Портал «Австрія»; переглянути; обговорити; редагувати;

	Галльштаттська культура
Названо на честь	Галльштатт
Місце розташування	Європа
Попередник	Культура полів поховальних урн
Наступник	Латенська культура
Час/дата початку	1200 до н. е.
Час/дата закінчення	450-ті до н. е.
Історичний період	Late Bronze Aged і залізна доба
Першовідкривач або винахідник	Bror Emil Hildebrandd
Місце дослідження	Галльштатт і Hochdorf Chieftain's Graved
	Галльштаттська культура у Вікісховищі

Галльшта́ттська культу́ра — панівна археологічна культура Західної та Центральної Європи пізньої бронзової доби (Гальштат A, Гальштат B) з XII по VIII століття до н. е. та ранньої залізної доби Європи (Гальштат C, Гальштат D) з VIII по VI ст. до н.е., що розвивається з культури полів поховальних урн з XII століття до н. е. (пізня бронзова доба), за якою на більшій частині її території слідує латенська культура. Гальштаттську культуру зазвичай асоціюють з пракельтськомовними народами.

Названа на честь свого типового поселення, Галльштатт, селища на березі озера в австрійському Зальцкаммергуті на південний схід від Зальцбурга, де була багата соляна шахта, і відомо близько 1300 поховань, багато з яких містять чудові артефакти. Матеріали з Гальштату були класифіковані на чотири періоди, позначені як «Гальштат від A» до «D». Гальштат A і B вважаються періодом пізньої бронзи, а терміни, що використовуються для ширших територій, наприклад «гальштатська культура», «період», «стиль» тощо, стосуються Гальштату C і D залізної доби.

До VI століття до н. е. вона розширилася і охопила широкі території, поділяючись на дві зони, східну та західну, та охоплювала більшу частину Західної та Центральної Європи аж до Альп і поширювалися також на північну Італію, Британію^[en] та Іберію.

Культура була заснована на землеробстві, але обробка металу була значно розвиненою, і до кінця періоду далека торгівля в межах області та середземноморських культур була економічно важливою. Соціальні відмінності ставали все більш важливими, з’являлися елітні класи вождів і воїнів, і, можливо, тих, хто володів іншими навичками. Вважається, що суспільство було організоване на племінній основі, хоча про це відомо дуже мало. Розмір поселення був загалом невеликим, хоча деякі з найбільших поселень, як-от Гойнебург на півдні Німеччини , за сучасними стандартами були радше містами, ніж селами. Однак наприкінці періоду вони, ймовірно, були знищені або залишені.

Поширення

Можна виділити дві основні області поширення Галльштаттської культури:

східну (сучасна Австрія, Югославія, Албанія, почасти Чехія та Словаччина), яка збігається з територією розселення племен, яких відносять до древніх іллірійців, і
західну (південні частини Німеччини, прирейнські департаменти Франції), де її зв'язують із племенами кельтів^[5].

Галльштаттська культура відома також:

у східній частині долини річки По в Італії,
в Угорщині і частині Західної України існував місцевий варіант — Ґава-голіградська культура, що найімовірніше належала фракійцям.

Носії культури

В етнічному відношенні гальштатська культура вважається культурою різних народів:

індоєвропейських іллірійців — в колишній Югославії;
ретів і нориків — у Східних Альпах Австрії;
паннонійців — в Угорщині;
кельтів — в Чехії, Словаччині, Франції і Німеччині;
фракійців — в Румунії, Болгарії і Україні.^[6]

Суспільство

У племен цієї культури відбувався розклад патріархально-родових відносин і перехід до класового суспільства. Перехід від бронзи до заліза відбувався поступово, причому на початковій стадії Галльштаттської культури (900—700 до н.е) мало місце співіснування бронзових і залізних знарядь при усе більшій перевазі останніх.

У суспільних відносинах відбувалися розпад роду і перехід до відносин класового суспільства.

Господарство

У господарстві усе більшого значення набувало землеробство. Розповсюдився плуг. Основне заняття носіїв цієї культури — мотичне землеробство (в середині 1-го тисячоліття до н. е. стало орним) і скотарство. Займалися і гончарством, видобуванням солі, міді й заліза, торгівлею.

Поселення

Для них найбільш характерними були слабо укріплені поселення. Відомі й пальові поселення. Найбільш розповсюджений тип поселення — слабко укріплене село з правильним плануванням вулиць.

Добре досліджені соляні шахти, мідні рудники, залізоплавильні майстерні і кузні.

Житла

Житла були наземні й напівземлянкові. Житла Галльштаттської культури — дерев'яні стовпові будинки, а також напівземлянки і пальові будівлі.

Культура в Україні

На теренах України речі, характерні для Галльштаттської культури трапляються в пам'ятках X-V ст. до н. е. (Михалківський скарб, Магала та ін.).

Поховання

Для кожного з цих локальних типів Галльштаттської культури характерні особливі форми поховального обряду.

Поховання Галльштаттської культури свідчать про значне соціальне розшарування і виділення племінної знаті.

Виробництво

Характерні речі: бронзові і залізні мечі з руків'ям у вигляді дзвіночка або у вигляді дуги, зверненої нагору (так звана антена), кинджали, сокирки, ножі, залізні і мідні наконечники списів, бронзові конічні шоломи з широкими пласкими крисами і з гребенями, панцири з окремих бронзових платівок, що нашивалися на шкіру, різноманітної форми бронзові посудини, особливого типу фібули, ліпна кераміка, намиста із непрозорого скла, жовті з синіми вічками.

Мистецтво

Мистецтво племен Галльштаттської культури було переважно прикладним й орнаментальним й тяжіло до мальовничості, розкоші, достаткового декору; різноманітні прикраси з бронзи, золота, скла, кості, фібули з фігурками звірів, бронзові поясні бляхи з вибитим візерунком, керамічні посудини — жовті або червоні, з поліхромним, урізним або штампованим геометричним орнаментом.

З'явилося й образотворче мистецтво: надгробні стели, статуетки з глини і бронзи, що прикрашали посудини або складали композицію (бронзова колісниця зі Штретвега в Австрії зі сценою жертвоприносини, 800—600 до н. е.); гравіровані або тиснені фризи на глиняних посудинах, поясах і цебрах (сітулах) зображують бенкети, свята, воїнів і хліборобів, ходи людей або звірів, двобої, сцени війни і полювання, релігійні ритуали.

Наступна культура

Галльштаттська культура поступово змінювалася у західних районах латенською культурою.

Див. також

Бурштиновий шлях

Примітки

↑ Archaeology and Language: The Puzzle of Indo-European Origins — Pimlico, 1998. — С. 27. — ISBN 0-7126-6612-5
d:Track:Q23301814 d:Track:Q23301815
↑ ^а ^б https://www.worldhistory.org/Hallstatt_Culture/
↑ https://www.britishmuseum.org/collection/term/x111165
↑ Archaeology and Language: The Puzzle of Indo-European Origins — Pimlico, 1998. — С. 26. — ISBN 0-7126-6612-5
d:Track:Q23301814 d:Track:Q23301815
↑ Гальштатская культура [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт «База знаний» (рос.)
↑ Словник-довідник з археології / Під ред. Н. О. Гаврилюк. — К., 1996

Джерела

Галльштадтский могильник // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Гальштатская культура // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
Советская историческая энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия . Под ред. Е. М. Жукова. 1973—1982. (рос.)
Арциховский А. В., Введение в археологию, 3 изд., М., 1947; (рос.)
Городцов В. A., Бытовая археология, М., 1910; (рос.)
Нидерле Л., Человечество в доисторич. времена. Доисторич. археология Европы и в частности слав. земель, пер. с чеш., СПб., 1898; (рос.)
«Гальштатская культура [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.]», Современный толковый словарь, БСЭ. 2003 (рос.)
Kromer K., Das Gräberfeld von Hallstatt, Bd 1-2, Fierenze, 1959; (нім.)
Sacken E. F. V., Das Grabfeld von Hallstatt in Oberösterreich und dessen Alterthümer, W., 1868; (нім.)
Mahr A., Das vorgeschichtliche Hallstatt, W., 1925. (нім.)
Déchelette J., Manuel d'archéologie préhistorique celtique et gallo-romaine, t. 2, P., 1913; (фр.)