Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Австро-Угорщина

Австро-Угорська монархія
Реальна унія імперії і королівства
1867 – 1918
Прапор Герб
Прапор Герб
Девіз
лат. Indivisibiliter ac Inseparabiliter
Неподільні та нерозлучні
Гімн
нім. Volkshymne
Народний гімн
Австро-Угорщина: історичні кордони на карті
Австро-Угорщина: історичні кордони на карті
Австро-Угорщина у 1914 році
Столиця Відень (головна, Австрія)
Будапешт (Угорщина)
Мови Німецька, угорська, чеська, польська, українська, румунська, хорватська, італійська
Релігії Римо-католицизм, Греко-католицизм, протестантизм, православ'я, юдаїзм, суннізм
Форма правління Конституційна подвійна дуалістична монархія (персональна унія)
Імператор-Король
 - 1867—1916 Франц Йосиф I
 - 1916—1918 Карл I та IV
Міністр-президент
 - 1867 Фрідрік фон Бейст (перший)
 - 1918 Генріх Ламмаш (останній)
Прем'єр-міністр
 - 1867—1871 Андраші Дюла (перший)
 - 1918 Янош Хадік (останній)
Законодавчий орган Райхсрат,
Парламент Угорщини
 - Upper house Палата шляхти (Австрія),
палата магнатів (Угорщина)
 - Lower house Палата представників (Австрія, Угорщина)
Історичний період Неоімперіалізм / Перша світова війна
 - Австро-угорський компроміс 1 березня 1867
 - Незалежність Чехословаччини 28 жовтня 1918
 - Незалежність Держави СХС 29 жовтня 1918
 - Воєводина увійшла до складу Сербії 25 листопада 1918
 - Розпад імперії 31 жовтня 1918
 - Мирні угоди 10 вересня 1919 та 4 червня 1920
Площа
 - 1914 676 615 км2
Населення
 - 1914 52 800 000 осіб
     Густота 78 осіб/км² 
Валюта Гульден
Крона (з 1882)
Попередник
Наступник
Австрійська імперія
Німецька Австрія
Угорська Демократична Республіка
Перша Чехословацька Республіка
Західноукраїнська Народна Республіка
Друга Річ Посполита
Держава Словенців, Хорватів і Сербів
Королівство Сербія
Італійське королівство
Румунське королівство
Сьогодні є частиною Австрія Австрія
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина
Італія Італія
Польща Польща
Румунія Румунія
Сербія Сербія
Словаччина Словаччина
Словенія Словенія
Угорщина Угорщина
Україна Україна
Хорватія Хорватія
Чехія Чехія
Чорногорія Чорногорія
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Австро-Угорщина

А́встро-Уго́рщина — у 18671918 роках подвійна дуалістична монархія та велика держава в Центральній Європі[1][2]. Федерація Австрійської імперії та Угорського королівства. Займала терени сучасної Австрії та Угорщини, а також Чехії, Словаччини, Хорватії, Словенії, Чорногорії, частини Італії, Польщі, Румунії, Сербії, України. Очолювалася імператорами з австрійського дому Габсбургів — Францом-Йосифом (18671916) і Карлом I (19161918). Заснована після компромісної угоди між Австрією і Угорщиною. Столиця — Відень. Офіційною мовою була німецька та угорська[3] також у різних частин імперії хорватська (Хорватія і Славонія) та польська (Галіція та Лодомерія). Панівна конфесія — католицизм. Була населена різними народами, провідну роль серед яких відігравали австрійські німці та угорці. Існування імперії супроводжувалося потужними національно-визвольними рухами. Австро-Угорщина була багатонаціональною державою і однією з головних держав Європи того часу. Австро-Угорщина була географічно другою за величиною країною в Європі після Російської імперії — 621 538 км2 (239 977 кв. миль)[4] і третя за чисельністю населення (після Росії та Німецької імперії). Імперія створила четверту за величиною машинобудівну галузь у світі після Сполучених Штатів, Німеччини та Великої Британії[5]. Австро-Угорщина також стала третім за величиною виробником і експортером побутових електроприладів, промислових електроприладів і обладнання для вироблення електроенергії для електростанцій після Сполучених Штатів і Німецької імперії[6][7]. У 1918 році внаслідок поразки у Першій світовій війні розпалась на ряд незалежних держав.

Назва

Історія

Історія Австрії

Галльштаттська культура
Доісторична Австрія
Римські провінції
(Норик • Реція)
Карантанія
Східна марка
Герцогство Австрія
Ерцгерцогство Австрія
Священна Римська імперія
(Габсбурзька монархія)
Австрійська імперія
Австро-Угорщина
(Цислейтанія)
Німецька Австрія
Перша Австрійська Республіка
Федеративна держава Австрія
Аншлюс
Австрія у часи націонал-соціалізму
Окупація Австрії союзниками
Австрійська Республіка

Портал «Австрія»
Історія Угорщини

Стародавня Угорщина
Доугорська Угорщина
Паннонія
Гунський каганат
Передісторія угорців
Магна Хунгарія
Леведія
Ателькуза
Середні Віки
Аварський каганат
Блатенське князівство
Угри
Завоювання угорцями Паннонського басейну
Угорське князівство
Арпади
Угорське королівство Арпадів
Угорське королівство Анжу
Угорське королівство на початку сучасної епохи
Османсько-угорські війни
Османська Угорщина
Східно-Угорське королівство
Трансильванське князівство (1570—1711)
Королівство Габсбургів
Повстання Ракоці
Революція 1848-1849 років в Угорщині
Австро-угорський компроміс
Транслейтанія
Угорська історія в ХХ столітті
Перша Республіка
Угорська Радянська Республіка
Угорське королівство (1920—1946)
Друга Світова війна
Угорщина (1944—1945)
Друга Республіка
Народна Республіка
Повстання 1956
Сучасність
Угорська Республіка

Портал «Угорщина»

Утворення Австро-Угорщини

У середині XIX сторіччя багатонаціональна Австрійська імперія перебувала у стані глибокої економічної та політичної кризи. Розбіжності між окремими частинами імперії, особливо між Австрією та Угорщиною, які стали особливо відчутні під час революційних подій 18481849 років та після поразки Відня в Австро-Прусській війні 1866 року, становили реальну загрозу існуванню імперії Габсбургів. У цій ситуації австрійський уряд запропонував укладення угоди, яка б надавала Угорщині значних автономних прав.

21 грудня 1867 року імператор Франц Йосиф I (18481916) затвердив австро-угорську угоду і конституцію Австрії. Австрійська імперія була перетворена на двоєдину (дуалістичну) державу, яка дістала назву Австро-Угорська імперія. Угорщина отримала політичну та адміністративну автономію, власний уряд та парламент — сейм.

На чолі Австро-Угорської імперії стояв австрійський імператор з династії Габсбургів, який одночасно мав титул короля Угорщини. Формально його влада була обмежена Райхсратом в Австрії та сеймом в Угорщині. За положеннями нової австрійської конституції Райхсрат — двопалатний парламент — складався з Палати шляхти і Палати послів (всього — 525 осіб). До Палати шляхти, крім спадкових членів, імператор міг призначати довічних членів. Ними, зокрема, були митрополит Андрей Шептицький та письменник Василь Стефаник.

Палата послів формувалася за допомогою виборів від окремих провінцій. Виборче право було обмежено майновим і віковим цензом та куріальною системою. 1873 року було запроваджено прямі вибори від трьох курій (1 — великої земельної власності, 2 — торгово-промислових палат, 3 — більших міст) крім сільської (включно з малими містами). Внаслідок зниження майнового цензу для міських і сільських курій з 10 до 5 гульденів річного прямого податку, 1882 року значно зросла кількість виборців, однак уряд відмовився запровадити загальне виборче право.

Чергова виборча реформа 1896 року встановила 5-у курію, що мала обиратися на основі загального виборчого права (посилала в парламент 72 депутати). 1907 року було запроваджено загальне виборче право для чоловіків віком від 24 р. і ліквідовано куріальну систему виборів. Спільними для всієї імперії були 3 міністерства: закордонних справ, військове та морське і міністерство фінансів. Законодавча влада щодо спільних справ обох частин держави здійснювалася спеціальними «делегаціями», які скликалися щорічно по черзі у Відні та Будапешті. До їхнього складу входили по 60 делегатів від Райхсрату та Сейму. Видатки на загальноімперські потреби розподілялися пропорційно для обох частин імперії, за спеціально укладеною угодою. 1867 року квота встановлювалася у 70 % для Австрії і 30 % — для Угорщини.

Австро-угорська угода 1867 року не вирішила всіх розбіжностей між окремими частинами імперії. Незадоволеними були насамперед Богемія і Хорватія. З останньою 1868 року, за сприяння Відня, Угорщина уклала угоду, яка на деякий час послабила суперечки. Однак із Богемією домовитися не вдалося. Її представники подали у Райхсрат декларацію, в якій вимагали надання Богемії, Моравії та Сілезії (так званим землям корони Святого Вацлава) прав, аналогічних угорським. Внаслідок тривалої боротьби австрійський уряд був змушений піти на деякі поступки (дозвіл вживання чеської мови в адміністрації та шкільництві, поділ Празького університету на чеський і німецький та інше), однак повністю вирішити всі суперечності не вдалося.

Існування українців на Закарпатті взагалі не визнавалося угорською владою. 1868 року сейм у Будапешті оголосив усе населення краю угорською нацією. На Буковині та Галичині становище було дещо кращим. На цих землях виникли й успішно розвивалися українські культурно-просвітницькі організації («Просвіта», Наукове товариство імені Шевченка) та політичні партії, українські представники були у рейхсраті та провінційних сеймах. Однак і тут українці перебували у нерівноправному становищі. У Галичині влада фактично належала полякам, а на Буковині — німцям та румунським боярам. Офіційною мовою в Галичині була польська, а на Буковині — німецька.

Зовнішня політика Австро-Угорської імперії після поразок у війнах з Німеччиною та Італією була спрямована переважно на Балкани. 1878 року австро-угорські війська окупували Боснію і Герцеговину. Анексія окупованих територій 5 жовтня 1908 року призвела до загострення відносин Австро-Угорської імперії з Російською імперією, результатом чого стало укладення таємної угоди з Німецькою імперією 7 жовтня 1879 року. Анексія Боснії також призвела до того, що іслам було визнано офіційною державною релігією завдяки мусульманському населенню Боснії[12]. 1882 року до цього договору приєдналася Італія, завершивши, таким чином, створення воєнно-політичного блоку — Троїстого Союзу, спрямованого проти Франції та Російської імперії.

Проєкт реформи Австро-Угорщини

До початку XX століття стало явним, що державний організм, де дві нації домінують над дев'ятьма не є нежиттєздатний, що підтверджувалось численними терористичними актами, повстаннями, демонстраціями та заворушеннями.

Франц Фердинанд планував радикально реформувати Австро-Угорську імперію, створивши напівавтономні штати, кожен з яких представляв би одну з 11 націй імперії. Разом вони мали б утворити велику конфедерацію — Сполучені Штати Великої Австрії. Але план реформ не був втілений у життя через убивство ерцгерцога та початок першої світової війни, внаслідок якої зникла сама імперія.

28 червня 1914 року у Сараєво було вбито спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда, що стало приводом для початку першої світової війни 19141918 років.

28 липня 1914 року Австро-Угорська імперія оголосила війну Сербії, а 6 серпня 1914 року — Російській імперії.

Навесні 1918 року Австро-Угорщина разом з Німеччиною окупувала Україну.

Війна Австро-Угорської імперії проти країн Антанти 19141918 років в союзі з Німецькою імперією, Болгарією та Османською імперією завершилася крахом імперії.

Розпад імперії

У жовтні-листопаді 1918 року Австро-Угорщина підписала з Антантою 3 листопада Падуанське перемир'я, фактично капітуляцію.

На землях Австро-Угорщини утворилися самостійні держави: Західноукраїнська Народна Республіка, Чехословацька Республіка, Королівство сербів, хорватів і словенців, Польська Республіка, Австрійська Республіка, Угорщина. Частина колишніх територій Австро-Угорської імперії:

Етнічні українські землі Австро-Угорщини були розділені між трьома державами:

Економіка

Територія

Австро-Угорщина. 18781918 роки: 1. Богемське королівство, 2. Герцогство Буковина, 3. Каринтія, 4. Крайна, 5. Далмація, 6. Королівство Галичини та Володимирії, 7. Австрійське Примор'я, 8. Нижня Австрія, 9. Маркграфство Моравія, 10. Зальцбург, 11. Австрійська Сілезія, 12. Штирія, 13. Тіроль, 14. Верхня Австрія, 15. Форарльберґ, 16. Угорщина, 17. Хорватія і Славонія, 18. Боснія і Герцеговина.

Територія Австро-Угорської імперії становила 676 545 км².

В адміністративно-географічному плані поділялася на дві частини: Цислейтанію — до річки Лейти, по якій раніше проходив фактичний кордон між Австрією та Угорщиною, й Транслейтанію — Землі корони Святого Стефана.

В адміністративному плані Австро-Угорщина ділилася на такі складові частини (коронні землі):

Цислейтанія (землі австрійської корони;Територія — 351 204 км²):
Богемське королівство Королівство Далмація Королівство Галичини та Володимирії Герцогство Буковина Ерцгерцогство Нижня Австрія
Ерцгерцогство Верхня Австрія Герцогство Каринтія Герцогство Крайна Герцогство Зальцбург Герцогство Верхня і Нижня Сілезія (Австрійська Сілезія)
Герцогство Штирія Маркграфство Моравія Княжий округ Тіроль: (Земля Форарльберг) Австрійське примор'я: (Княжий округ Гориця і Градишка, Місто Трієст, Маркграфство Істрія)
Транслейтанія (землі угорської корони; Територія — 325 411 км²):
Угорське королівство Королівство Хорватія і Славонія Місто Фіуме
Боснія і Герцеговина 1908).

Населення

Етнічна карта Австро-Угорщини.

Австро-Угорщина була багатонаціональною державою, в якій у 1908 році проживало 50 293 000 осіб 25 націй та народностей. Найчисельнішими з них були німці, угорці, чехи, українці, поляки, словаки, хорвати та румуни. Українців 1910 року налічувалось 4,178 млн осіб, що становило 8 % населення імперії. Крім них було також понад 400 тисяч латинників (обернених на католицизм українців) та пословачених українців[13].

Зі зростанням капіталістичної економіки на національних краях, зокрема в Чехії, посилилися національні суперечності. Тому національне питання в Австро-Угорщині було віссю політичного життя. Панівні класи розглядали Боснію, Галичину, Словаччину та інші слов'янські краї як колонії (див. Реакція і спроби реформ). В економічному і культурному житті Галичини панувала польська шляхта, на яку спирався австрійський уряд.

Найбільші міста[14]

Цислейтанії

Номер Сучасна назва Тогочасна офіційна назва[15] Інші тогочасні назви Сучасна країна Населення (1910)
1. Відень нім. Wien угор. Bécs (використовувалася в угорському діловодстві) Австрія Австрія 2,083,630
2. Прага нім. Prag чеськ. Praha Чехія Чехія 668,000
3. Трієст нім. Triest італ. Trieste, словен. Trst Італія Італія 229,510
4. Львів нім. Lemberg укр. Львів, пол. Lwów Україна Україна 206,113
5. Краків нім. Krakau пол. Kraków Польща Польща 151,886
6. Грац нім. Graz словен. Gradec Австрія Австрія 151,781
7. Брно нім. Brünn чеськ. Brno Чехія Чехія 125,737
8. Чернівці нім. Czernowitz укр. Черновиці[16], рум. Cernăuți Україна Україна 87,100
9. Пльзень нім. Pilsen чеськ. Plzeň Чехія Чехія 80,343
10. Лінц нім. Linz чеськ. Linec Австрія Австрія 67,817

Транслейтанії

Номер Сучасна назва Тогочасна офіційна назва[15] Інші тогочасні назви Сучасна країна Населення
1. Будапешт нім. і угор. Budapest хорв. Budimpešta, рум. Budapesta, словац. Budapešť Угорщина Угорщина 1,232,026
2. Сегед угор. Szeged нім. Szegedin, серб. Segedin/Сегедин Угорщина Угорщина 148,869
3. Суботиця угор. Szabadka нім. Maria-Theresianopel, серб. Subotica/Суботица Сербія Сербія 94,610
4. Дебрецен угор. Debrecen нім. Debrezin Угорщина Угорщина 90,764
5. Загреб угор. Zágráb нім. Agram, хорв. Zagreb Хорватія Хорватія 79,038
6. Братислава угор. Pozsony нім. Pressburg, словац. Prešporok Словаччина Словаччина 78,157
7. Мішкольц угор. Miskolc нім. Mischkolz, словац. і чеськ. Miškovec Угорщина Угорщина 76,207
8. Тімішоара угор. Temesvár нім. Temeswar, рум. Timișoara Румунія Румунія 72,555
9. Орадя угор. Nagyvárad нім. Großwardein, рум. Oradea Mare Румунія Румунія 64,169
10. Арад угор. Arad нім. і рум. Arad, серб. Arad/Арад Румунія Румунія 63,166
11. Клуж-Напока угор. Kolozsvár нім. Klausenburg, рум. Cluj Румунія Румунія 62,733

Збройні сили

Примітки

  1. McCarthy, Justin (1880). A History of Our Own Times, from 1880 to the Diamond Jubilee. New York, United States of America: Harper & Brothers, Publishers. с. 475—476. Архів оригіналу за 8 липня 2021. Процитовано 13 грудня 2020.
  2. Dallin, David (November 2006). The Rise of Russia in Asia. ISBN 9781406729191. Архів оригіналу за 8 липня 2021. Процитовано 13 грудня 2020.
  3. Fisher, Gilman. The Essentials of Geography for School Year 1888—1889, p. 47. New England Publishing Company (Boston), 1888. Retrieved 20 August 2014.
  4. а б в  Headlam, James Wycliffe (1911). Austria-Hungary . У Hugh Chisholm (ред.). // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 3. Cambridge University Press. с. 2—39. (англ.)
  5. Schulze, Max-Stephan. Engineering and Economic Growth: The Development of Austria-Hungary's Machine-Building Industry in the Late Nineteenth Century, p. 295. Peter Lang (Frankfurt), 1996.
  6. Publishers' Association, Booksellers Association of Great Britain and Ireland (1930). The Publisher, Volume 133. с. 355.
  7. Contributors: Austria. Österreichische konsularische Vertretungsbehörden im Ausland; Austrian Information Service, New York (1965). Austrian information. с. 17.
  8. Manuscript of Franz Joseph I. — Stephan Vajda, Felix Austria. Eine Geschichte Österreichs, Ueberreuter 1980, Vienna, ISBN 3-8000-3168-X, in German
  9. Ogg, Frederic Austin (1929). The Governments of Europe (англ.). Library of Alexandria. ISBN 978-1-4655-2314-3. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 13 грудня 2020.
  10. Wiener Zeitung vom 15. November 1868, S. 1, Schreiben des Monarchen an Reichskanzler Friedrich Ferdinand von Beust
  11. Eva Philippoff: Die Doppelmonarchie Österreich-Ungarn. Ein politisches Lesebuch (1867–1918), Presses Univ. Septentrion, 2002, Villeneuve d'Ascq, ISBN 2-85939-739-6 (online, с. 60, на «Google Books»)
  12. Imperial Gazette −1912. IGGIO Islamische Glaubensgemeinschaft in Osterreich. 2011. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 4 червня 2014.
  13. Енциклопедія українознавства. Словникова частина. (Текст ЕУ-2) [Архівовано 11 грудня 2016 у Wayback Machine.]. — Париж, Нью-Йорк, 1955. — Т. 1. — С. 17.
  14. Kogutowicz Károly, Hermann Győző: Zsebatlasz: Naptárral és statisztikai adatokkal az 1914. évre. Magyar Földrajzi Intézet R. T., Budapest 1913, S. 69, 105.
  15. а б Donaumonarchie Österreich-Ungarn. Donaumonarchie.com. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 19 листопада 2013.
  16. «Ведомости Верховного Совета СССР» 1944 г. № 42. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 20 травня 2022.

Джерела

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Австро-Угорщина

Read other articles:

ألعاب بارالمبية شتوية 2018 بيونغتشانغ، كوريا الجنوبية الألعاب البارالمبية الشتوية 2018 الدول المشاركة 16 الرياضيون المشاركون 53 المسابقات 2، في رياضة انطلاق الألعاب 9 مارس الملعب ملعب بيونغتشانغ الأولمبي الاختتام 21 فبراير الموقع الرسمي الموقع الرسمي    الألعاب البارالمبية…

Moon Lovers: Scarlet Heart RyeoPoster promosiGenreRomansa, Drama, Fiksi, FantasiBerdasarkanBu Bu Jing Xin oleh Tong HuaDitulis olehJo Yoon-youngSutradaraKim Kyu-taePemeranLee Joon-gi Lee Ji-eunKang Ha-neulNegara asalKorea SelatanBahasa asliKoreaJmlh. musim1Jmlh. episode20ProduksiLokasi produksiPocheon, GyeonggiDanyang, Chungcheong UtaraBuyeo, Chungcheong SelatanDalseong, DaeguDurasi60 menitRumah produksiNBCUniversalYG EntertainmentDistributorSBSRilisJaringan asliSBSRilis asli29 Agustus –1…

Копеечник арктический Научная классификация Домен:ЭукариотыЦарство:РастенияКлада:Цветковые растенияКлада:ЭвдикотыКлада:СуперрозидыКлада:РозидыКлада:ФабидыПорядок:БобовоцветныеСемейство:БобовыеПодсемейство:МотыльковыеТриба:КопеечниковыеРод:КопеечникВид:Копеечн…

«Танці у Мулен де ла Галетт»фр. Bal du moulin de la Galette Творець: П'єр-Огюст РенуарЧас створення: 1876 рікРозміри: 131 х 175 смВисота: 131 смШирина: 175 смМатеріал: олія на полотніЖанр: побутовий жанрЗберігається: Париж, ФранціяМузей: Музей д'Орсе  «Танці у Мулен де ла Галетт» у Вікісхови

Biografi ini memerlukan lebih banyak catatan kaki untuk pemastian. Bantulah untuk menambahkan referensi atau sumber tepercaya. Materi kontroversial atau trivial yang sumbernya tidak memadai atau tidak bisa dipercaya harus segera dihapus, khususnya jika berpotensi memfitnah.Cari sumber: Zainab binti Khuzaimah – berita · surat kabar · buku · cendekiawan · JSTOR (Pelajari cara dan kapan saatnya untuk menghapus pesan templat ini) Bagian dari serial Islam Umma…

ألكسندر كروم براون   معلومات شخصية اسم الولادة (بالإنجليزية: Alexander Crum Brown)‏  الميلاد 26 مارس 1838[1][2]  إدنبرة  الوفاة 28 أكتوبر 1922 (84 سنة) [1][2]  إدنبرة  مواطنة المملكة المتحدة لبريطانيا العظمى وأيرلندا  عضو في الجمعية الملكية،  والجمعية الملكية

Pato Donald Personaje de The Walt Disney Company Primera aparición The Wise Little Hen (1934)Creado por Dick LundyWalt DisneyInterpretado por Clarence NashTony AnselmoDaniel RossVoz original Clarence Nash (1934–1985)Tony Anselmo (1985–presente)Daniel Ross (Solo en Mickey Mouse Mixed-Up Adventures)Doblador en España Héctor Lera (90s-2019)Antonio Acaso (2019-presente)Doblador en Hispanoamérica Jaime Iranzo (1951-1970s)Clarence Nash (1934-1950 1984)Ruy Cuevas (1987-2004)Erick Salinas (2009-…

Село Чорнапол. Czarna Górna Загальний вид на село Герб Координати 49°19′27″ пн. ш. 22°40′03″ сх. д. / 49.32416667002777189° пн. ш. 22.667500000027779095° сх. д. / 49.32416667002777189; 22.667500000027779095Координати: 49°19′27″ пн. ш. 22°40′03″ сх. д. / 49.32416667002777189° пн. ш. 22.66750…

ГленеGlénay   Країна  Франція Регіон Нова Аквітанія  Департамент Де-Севр  Округ Брессюїр Кантон Сен-Варан Код INSEE 79134 Поштові індекси 79330 Координати 46°51′40″ пн. ш. 0°14′58″ зх. д.H G O Висота 87 - 170 м.н.р.м. Площа 21,14 км² Населення 570 (01-2020[1]) Густота 26,16 ос./км² Ро

Michael Hoke Smith Michael Hoke Smith (* 2. September 1855 in Newton, Catawba County, North Carolina; † 27. November 1931) war ein US-amerikanischer Politiker, Innenminister der Vereinigten Staaten von 1907 bis 1911 zweimal Gouverneur von Georgia. Inhaltsverzeichnis 1 Jugend und politischer Aufstieg 2 Innenminister unter Präsident Cleveland 3 Vom Innenminister zum Gouverneur von Georgia 4 Die Fehde mit Joseph Brown 5 Lebensende und Tod 6 Literatur 7 Weblinks Jugend und politischer A…

Neighbourhood in Vancouver, British Columbia, CanadaChinatownNeighbourhoodMillennium Gate on Pender Street in ChinatownCoordinates: 49°16′48″N 123°5′58″W / 49.28000°N 123.09944°W / 49.28000; -123.09944Country CanadaProvince British ColumbiaCityVancouverTime zoneUTC−8 (Pacific) • Summer (DST)UTC−7 (PDT)Area Codes604, 778, 236 Chinatown, VancouverTraditional Chinese溫哥華唐人街Simplified Chinese温哥华唐人街Trans…

30°3′N 31°13′E / 30.050°N 31.217°E / 30.050; 31.217 مصر السلطنة المصرية محمية 1914 – 1922 السلطنة المصريةعلم السلطنة المصريةشعار النشيد : ســـــلام أفندينــــا الأخضر: سلطنة مصرأخضر فاتح: السودان الإنجليزي المصري (سيادة مشتركة) أخضر خفيف: مناطق تنازل السودان عنها إلي شمال أف…

Horatio Seymour for PresidentCampaignU.S. presidential election, 1868CandidateHoratio SeymourFrancis Preston Blair Jr.AffiliationDemocratic PartyStatusLost general election In 1868, the Democrats nominated former New York Governor Horatio Seymour for President and Francis Preston Blair Jr. (a Representative from Missouri) for Vice President.[1] The Seymour-Blair ticket ran on a platform which supported national reconciliation and states' rights, opposed Reconstruction, and opposed both B…

The American University of Beirut is a private international university which has its campus in Beirut, Lebanon. As of January 2020[update], the university has 9,495 students, 1,214 faculty and over 70,000 alumni.[1] Afghanistan Name Class year Notability Ref(s) Anwar ul-Haq Ahady 1973 Minister of Commerce and Industry (2010–2013), Minister of Finance (2004–2009) Farouq Azam 1973 chairman, Movement for Peaceful Transformation of Afghanistan. Ex-minister of education, ex-minis…

Australian multinational bank Australia and New Zealand Banking Group LimitedHeadquarters at 833 Collins StreetTypePublicTraded asASX: ANZNZX: ANZS&P/ASX 200 componentIndustryBankingFinancial servicesPredecessorBank of AustralasiaUnion Bank of AustraliaES&A BankFounded2 October 1951; 72 years ago (1951-10-02) (ANZ Bank)16 January 1969; 54 years ago (1969-01-16) (ANZ Group)1 October 1970; 53 years ago (1970-10-01) (ANZ Group Merge…

United States historic placeAlbert Einstein HouseU.S. National Register of Historic PlacesU.S. National Historic LandmarkU.S. Historic districtContributing propertyNew Jersey Register of Historic Places Show map of Mercer County, New JerseyShow map of New JerseyShow map of the United StatesLocation112 Mercer Street, Princeton, New JerseyCoordinates40°20′36″N 74°40′00″W / 40.34337°N 74.66677°W / 40.34337; -74.66677BuiltBefore 1876Part ofPrinceton Historic Distr…

British actress Maggie JonesJones in the 2000sBornMargaret Jones(1934-06-21)21 June 1934London, EnglandDied2 December 2009(2009-12-02) (aged 75)Salford, Greater Manchester, EnglandOther namesMargaret StansfieldOccupationActressYears active1955–2009Spouse John Stansfield ​ ​(m. 1971; died 1999)​ Margaret Jones (21 June 1934 – 2 December 2009) was an English actress, best known for playing Blanche Hunt in the British soap opera Cor…

Overview of education in Italy Education in ItalyMinistero dell'Istruzione, dell'Università e della RicercaMinister of Education and MeritGiuseppe ValditaraNational education budget (2016)Budget€65 billionGeneral detailsPrimary languagesItalianSystem typepublicCompulsory primary education1859Literacy (2015)Total99.2%[1]Post secondary386,000 Education in Italy is compulsory from 6 to 16 years of age,[2] and is divided into five stages: kindergarten (scuola dell'infanzia), …

Bangladeshi college in Naogaon, Ragshahi Naogaon Government Collegeনওগাঁ সরকারি কলেজLatin: Collegium Imperium NaogaonMottoজ্ঞানই শক্তিMotto in EnglishKnowledge is powerTypePublicEstablished1961 (1961)PrincipalMd Nazmul Hasan [1]Academic staff83Administrative staff54Students16,000LocationNaogaon, Rajshahi, BangladeshWebsitewww.naogc.edu.bd Naogaon Government College (Bengali: নওগাঁ সরকারি কলেজ) is …

Serbian footballer Miloš Zukanović Zukanović in August 2015Personal informationDate of birth (1996-02-08) 8 February 1996 (age 27)Place of birth Split, CroatiaHeight 1.86 m (6 ft 1 in)[1]Position(s) ForwardTeam informationCurrent team Unirea SloboziaNumber 19Youth career0000–2014 Red Star BelgradeSenior career*Years Team Apps (Gls)2014–2015 NAC Breda 3 (0)2015–2017 Lens B 37 (8)2017–2019 Red Star 12 (1)2018 → Entente SSG (loan) 4 (0)2019 Napredak Kruševa…

Kembali kehalaman sebelumnya

Lokasi Pengunjung: 3.140.195.206