Остма́рка (нім.Ostmark, (нім. вимова: [ˈɔstmaʁk] (прослухати), «східна марка») — назва, що використовувалася нацистськоюпропагандою з 1938 по 1942 рік на позначення колишньої незалежної Федеративної держави Австрія після анексіїнацистською Німеччиною. Від аншлюсу до 1939 року офіційною назвою була «земля Австрія» (нім.Land Österreich),[1] а після 1942 року територія Австрії називалася «Альпійські та дунайські райхсгау» (нім.Alpen- und Donau-Reichsgaue)[2], або «Дунайські та альпійські райхсгау» (нім.Donau- und Alpenreichsgaue).
Історія
13 березня 1938 уродженець Австрії Адольф Гітлер здійснив приєднання (аншлюс) своєї батьківщини до Німеччини у статусі землі (земля Австрія), а 14 жовтня 1938 нацистська влада перейменувала приєднану територію на честь історичної держави Східна марка (Остмарка, нім.Ostmark «східна марка»). Зміна мала на меті назвати Австрію новою «східною маркою» (тобто порубіжжям) Райху. Витіснення назви «Австрія» (нім.Österreich «східне царство») мало також послабити національну самосвідомість австрійців на користь єдиної німецької нації.
У серпні 1938 року газета «Донау-Цайтунг» з гордістю називала Пассау «колискою нової Остмарки».[3]
Законом від 1 жовтня 1938 року, що набрав чинності 15 жовтня, на території Австрії проведено адміністративно-територіальну реформу, яка принесла такі територіальні зміни:[4]
Після того, як територія австрійської столиці розширилася за рахунок колишніх прикордонних комун Нижньої Австрії, Відень став найбільшим за площею і другим після Великого Берліна за чисельністю містом Німецького Райху.
↑Eckart Reidegeld: Staatliche Sozialpolitik in Deutschland. Band II: Sozialpolitik in Demokratie und Diktatur 1919–1945, 1. Aufl., VS Verlag, Wiesbaden 2006, ISBN 3-531-14943-1, S. 406, 542.
↑Офіційним листом від 8 квітня 1942 р. (Rk. 4490 B.) до найвищих відомств Райху райхсміністр і голова імперської канцелярії Ганс Генріх Ламмерс розпорядився, щоб «замість попередньої збірної назви «Reichsgaue der Ostmark» (райхсгау Остмарки) застосовували позначення «Alpen- und Donau-Reichsgaue».
↑Anna Rosmus Hitlers Nibelungen, Samples Grafenau 2015, pp. 165f