Перша згадка про село датується 1666 роком: «Здавна були вільні військові» у складі Гельмязівської сотні, а за гетьманства Івана Самойловича потрапили в залежність від переяславського полковника С. Томари.
У 1790 у селі була збудована Михайлівська церква.[2]
У 1781 році налічувалося 185 хат, у тому числі 51 козацька і 134 посполитських. У 1885 році — 260 дворів, 1257 мешканців.
У 1889 році сталася сутичка між підставчанами та службовцями економії М. Ф. Меринга Великий Коврай. Вона увійшла до літопису всеукраїнського селянського руху як обурливий факт панської сваволі та селянського безправ'я.
У 1918 році зорганізований петлюрівцем Семеном Корнієнком повстанський загін напав на німців, союзників УНР, що відступали й зупинилися в селі Безпальчому, але зазнав поразки. Згодом борець за УНР відбув 25-річне заслання на Півночі, організоване комуністами.
«Активісти-комуністи» знищили церкву, розкопали могилу священика на цвинтарі в пошуках золота й розбили чудовий мармуровий надгробок. Там було поховано прах отця Стефана, великого достойника. На цій парафії він відслужив 40 років і заслужив близько десяти відзнак.
У 1929 році створено ТСОЗ та артілі «Вільна праця» і «Червона нива». 1930 року вони об'єдналися в один колгосп «Паризька комуна». Під час укрупнення колгоспів «Паризька комуна» та сусідній ім. Кірова злилися в ім. Леніна.
255 підставчан билися на фронтах радянсько-німецької війни, 114 з них загинули. На їх честь в селі встановлено обеліск Слави. 71 (!) радянський воїн загинув при відвоюванні села. Їм споруджено пам'ятник.
У післявоєнні роки в селі працював колгосп «Правда». Мав в користуванні 1,8 тисяч гасільськогосподарських угідь, в тому числі 1,6 га орної землі. Основний напрям господарства був зерново-тваринницький. Працювали млин, лісопильня. Для розширення посівних площ під сільськогосподарські угіддя та, відповідно, збільшення виробництва продовольчої продукції в 1915 році в селі було засновано першу в Україні в зоні Лісостепу болотну дослідну станцію. Дослідний пункт зосереджувався на 40 га землі. Згодом, в 1936 році, станцію було перенесено в с. Панфили, Переяслав-Хмельницького району (нині Панфильська дослідна станція національного наукового центру Інституту землеробства Національної академії аграрних наук України) [4].
У 1994 році колгосп реорганізовано в КСП «Правда» (мав 1323 га сільськогосподарських угідь), а в січні2000 року — в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Підставки». З лютого1998 року господарство очолив Юрченко Юрій Іванович.
Сучасність
У березні2005 року СТОВ «Підставки» цілісним майновим і земельним комплексом перейшло в ПСП «Плешкані», в обробітку якого на сьогодні знаходиться майже 10 000 га землі в Золотоніському та Драбівському районах. Після смерті його власника, Лисуна Дмитра Олександровича, у 2010 році підприємство очолила дружина Людмила. У господарстві працює близько 70 жителів села.
