PROFILPELAJAR.COM

село Коробівка
	Герб
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Золотоніський район
Тер. громада	Золотоніська міська громада
Код КАТОТТГ	UA71040090070088309
Облікова картка	Село на сайті ВРУ
Основні дані
Засноване	середина 17 століття
Перша згадка	1681 рік
Населення	1155 (2001)
Поштовий індекс	19772
Телефонний код	+380 4737
Географічні дані
Географічні координати	49°36′42″ пн. ш. 31°57′0″ сх. д. / 49.61167° пн. ш. 31.95000° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	84 м
Водойми	Дніпро, Кременчуцьке водосховище
Відстань до; обласного центру	20,6 (фізична) км
Відстань до; районного центру	10 км
Найближча залізнична станція	Золотоноша
Відстань до; залізничної станції	13 км
Місцева влада
Адреса ради	м. Золотоноша
Карта
	Коробівка
	Коробівка
Мапа
	Коробівка у Вікісховищі

Коробі́вка — село в Україні,у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Золотоніської міської громади. Населення — 1155 осіб (2001).

Село розташоване у Дніпровій заплаві за 10 км на південний захід від районного центру — міста Золотоноша та за 13 км від залізничної станції Золотоноша I.

Археологічні знахідки

На околиці Коробівки в урочищі Прусська виявлено поселення епохи неоліту (III—V тисячоліття до н. е., Дніпро-донецька культура), поселення та сліди чотирьох поселень доби бронзи (I—III тисячоліття до н. е.). У Бурдоносівці знайдено сліди двох неолітичних стоянок (III—V тисяч років до н. е., Дніпро-донецька культура), а також скупчення кераміки сарматського типу (II—IV століття до н. е.).

Назва

Довго побутувала теорія що село назване за прізвищем першого поселенця — Короба. Але за останніми даним мешканці найстарішого села Липівське приходили сюди й заготовляли в лугах липову кору, плели короби й носили в Черкаси до замку на продаж.^[2] Саме такий короб і зображений на гербі села (герб є промовистим).

Історія

Коробівка виникла в середині XVII століття. В історичних документах згадується у 1681 році як козацьке село Домантівської сотні.

У 1721 році посполитих було віддано колишньому сердюцькому полковникові Андрію Ковбасі. У 1750 році в Коробівському дівочому монастирі^[3] (існував на початку — в середині XVIII століття неподалік від Святого Озера за 3 км від Коробівки) переховувалися гайдамацький ватажок Іван Вовк та його товариші.

У Коробівці була Миколаївска церква^[3]^[4]^[5].

Село є на мапі 1812 року^[6].

У 1817 році відкрито початкову церковнопарафіяльну школу. 1833 року селяни побили дідича Платківського, 1856 року вчинили самовільний поруб панського лісу. У 1858 році селянські землі захоплено поміщиком Х. Деркачем.

Село відоме своїми революційними традиціями. До 1905 року в Коробівці були неорганізовані селянські заворушення, а 18 жовтня 1905 року жителі села підтримали Золотоніське збройне повстання.

У 1927 році, під час примусової колективізації, у селі створюються колгоспи: «Незаможник», «Червоний хлібороб», «Воля», які 31 грудня 1929 році об'єдналися в одне господарство — імені Сталіна. У передвоєнні роки колгосп досяг значних успіхів у розвитку сільськогосподарського виробництва, за що його у 1940 році було нагороджено дипломом ІІ ступеня ВДНГ CPCP.

268 жителів села брали участь у радянсько-німецькій війні, 195 з них загинули, 84 удостоєні урядових нагород. У 1943 році після відвоювання села колгосп було відновлено.

У 1962 році на базі колгоспу імені Сталіна створено спеціалізований колгосп «Червона зірка», який у 1976 році реорганізовано в Коробівський держплемптахозавод.

Станом на 1972 рік у селі мешкало 1 128 людей. Працювали середня школа, клуб, бібліотека з фондом 8,4 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, стаціонарна кіноустановка, їдальня, 4 крамниці, комбінат побутового обслуговування, готель, стадіон.

Населення

Мовний склад

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[7]:

Мова	Чисельність, осіб	Доля
Українська	1 087	94,11 %
Російська	67	5,80 %
Інше	1	0,09 %
Разом	1 155	100,00 %

Сучасність

У селі збудовано Будинок культури зі спортивним залом, торговий центр, школу, 4 12-квартирних будинки, 2 — 8-квартирних, 1 — 16-квартирний.

Пам'ятки природи

Кединогірський заказник — ботанічний заказник місцевого значення.
Коробівський заказник — ботанічний заказник місцевого значення.

Відомі люди

Багато жителів села удостоєні державних нагород та відзнак, зокрема: Володимир Юхимович Колос, Надія Кирилівна Гай, Антон Андрійович Нор, Марія Василівна Гвоздь.

Крупка Назар Олександрович (1980-2016) — правозахисник, учасник АТО.

Галерея

Михайлівська церква
Школа
Будівля колишньої контори

Джерела

Коробівка у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Черкащина»
	Теми у Вікіджерелах^?
	Коробівка у Вікісховищі^?