Коробівка

село Коробівка
Герб
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Золотоніський район
Тер. громада Золотоніська міська громада
Код КАТОТТГ UA71040090070088309
Облікова картка Село на сайті ВРУ 
Основні дані
Засноване середина 17 століття
Перша згадка 1681 рік
Населення 1155 (2001)
Поштовий індекс 19772
Телефонний код +380 4737
Географічні дані
Географічні координати 49°36′42″ пн. ш. 31°57′0″ сх. д. / 49.61167° пн. ш. 31.95000° сх. д. / 49.61167; 31.95000
Середня висота
над рівнем моря
84 м
Водойми Дніпро, Кременчуцьке водосховище
Відстань до
обласного центру
20,6 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
10 км
Найближча залізнична станція Золотоноша
Відстань до
залізничної станції
13 км
Місцева влада
Адреса ради м. Золотоноша
Карта
Коробівка. Карта розташування: Україна
Коробівка
Коробівка
Коробівка. Карта розташування: Черкаська область
Коробівка
Коробівка
Мапа
Мапа

CMNS: Коробівка у Вікісховищі

Коробі́вка — село в УкраїніЗолотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Золотоніської міської громади. Населення — 1155 осіб (2001).

Село розташоване у Дніпровій заплаві за 10 км на південний захід від районного центру — міста Золотоноша та за 13 км від залізничної станції Золотоноша I.

Археологічні знахідки

На околиці Коробівки в урочищі Прусська виявлено поселення епохи неоліту (III—V тисячоліття до н. е., Дніпро-донецька культура), поселення та сліди чотирьох поселень доби бронзи (I—III тисячоліття до н. е.). У Бурдоносівці знайдено сліди двох неолітичних стоянок (III—V тисяч років до н. е., Дніпро-донецька культура), а також скупчення кераміки сарматського типу (II—IV століття до н. е.).

Назва

Довго побутувала теорія що село назване за прізвищем першого поселенця — Короба. Але за останніми даним мешканці найстарішого села Липівське приходили сюди й заготовляли в лугах липову кору, плели короби й носили в Черкаси до замку на продаж.[2] Саме такий короб і зображений на гербі села (герб є промовистим).

Історія

Коробівка виникла в середині XVII століття. В історичних документах згадується у 1681 році як козацьке село Домантівської сотні.

У 1721 році посполитих було віддано колишньому сердюцькому полковникові Андрію Ковбасі. У 1750 році в Коробівському дівочому монастирі[3] (існував на початку — в середині XVIII століття неподалік від Святого Озера за 3 км від Коробівки) переховувалися гайдамацький ватажок Іван Вовк та його товариші.

У Коробівці була Миколаївска церква[3][4][5].

Село є на мапі 1812 року[6].

У 1817 році відкрито початкову церковнопарафіяльну школу. 1833 року селяни побили дідича Платківського, 1856 року вчинили самовільний поруб панського лісу. У 1858 році селянські землі захоплено поміщиком Х. Деркачем.

Село відоме своїми революційними традиціями. До 1905 року в Коробівці були неорганізовані селянські заворушення, а 18 жовтня 1905 року жителі села підтримали Золотоніське збройне повстання.

У 1927 році, під час примусової колективізації, у селі створюються колгоспи: «Незаможник», «Червоний хлібороб», «Воля», які 31 грудня 1929 році об'єдналися в одне господарство — імені Сталіна. У передвоєнні роки колгосп досяг значних успіхів у розвитку сільськогосподарського виробництва, за що його у 1940 році було нагороджено дипломом ІІ ступеня ВДНГ CPCP.

268 жителів села брали участь у радянсько-німецькій війні, 195 з них загинули, 84 удостоєні урядових нагород. У 1943 році після відвоювання села колгосп було відновлено.

У 1962 році на базі колгоспу імені Сталіна створено спеціалізований колгосп «Червона зірка», який у 1976 році реорганізовано в Коробівський держплемптахозавод.

Станом на 1972 рік у селі мешкало 1 128 людей. Працювали середня школа, клуб, бібліотека з фондом 8,4 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, стаціонарна кіноустановка, їдальня, 4 крамниці, комбінат побутового обслуговування, готель, стадіон.

Населення

Мовний склад

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 1 087 94,11 %
Російська 67 5,80 %
Інше 1 0,09 %
Разом 1 155 100,00 %

Сучасність

У селі збудовано Будинок культури зі спортивним залом, торговий центр, школу, 4 12-квартирних будинки, 2 — 8-квартирних, 1 — 16-квартирний.

Пам'ятки природи

Відомі люди

Багато жителів села удостоєні державних нагород та відзнак, зокрема: Володимир Юхимович Колос, Надія Кирилівна Гай, Антон Андрійович Нор, Марія Василівна Гвоздь.

Галерея

Джерела

Посилання

  1. maps.vlasenko.net [Архівовано 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
  2. Коробівський старостинський округ має офіційний герб. Як і сім сіл старостату
  3. а б Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 9 листопада 2021.
  4. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 590 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 9 листопада 2021.
  5. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 472 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2021. Процитовано 9 листопада 2021.
  6. Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 9 листопада 2021.
  7. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Література

Ресурси інтернету