PROFILPELAJAR.COM

село Ревбинці
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Золотоніський район
Тер. громада	Іркліївська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA71040130170090239
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	до 1730 р.
Населення	624
Площа	4,5529 км²
Поштовий індекс	19943
Телефонний код	+380 4739
Географічні дані
Географічні координати	49°34′37″ пн. ш. 32°22′10″ сх. д. / 49.57694° пн. ш. 32.36944° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	100 м
Водойми	річка Ірклій
Місцева влада
Адреса ради	с. Іркліїв
Карта
	Ревбинці
	Ревбинці
Мапа
	Ревбинці у Вікісховищі

Ре́вбинці — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Іркліївської сільської громади. Розташоване за 12 км від селища Чорнобай. Площа населеного пункту — 455,19 га. Чисельність населення — 624 особи, 402 садиби. Село розташовано на березі річки Ірклій.

Походження назви

Назва, очевидно походить від імені першого поселенця Ревби, хоча існує ще одна версія, що ім'я першого поселенця звали Ребрій. Винекло поселення на вільних військових землях, і першими його поселенцями були вихідці із запорізького реєстрового козацтва.

Історія

Перша документальна згадка про Ревбинці датується 1730 роком.^[1]

За Гетьманщини село Ревбинці входило до складу Іркліївської сотні Переяславського полку, та з 1757 року, у відновленій Канівецькій сотні того ж полку.

З 1762 року у селі церква Іоанна Богослова.^[2]^[3]^[4]

Зі скасуванням полкового устрою на Лівобережній Україні, Ревбинці у 1781 році ввійшли до Городиського повіту Київського намісництва.

За описом Київського намісництва 1781 року в Ревбинцях було 147 хат. За описом 1787 року в селі проживало 449 душ. Було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власника: бунчукового товариша Максима Требинського.^[5]

У ХІХ ст. Ревбинці були у складі Золотоніського повіту Полтавської губернії.

Село є на мапі 1812 року.^[6]

У 1910 р. з 377 господарств 341 було козацьке, 27 селянських та інших станів. У селі проживало 1995 осіб з 1977 десятинами орної землі.

З 1923 р. Ревбинці увійшли до Іркліївського району і налічували 542 господарства з 2430 десятинами землі. Цього ж року була організована сільськогосподарська артіль «Червона нива», а 1929 р. — 3 колгоспи: «Червона сім;я», «Вічне життя», «Нове життя», які у 1931 р. об'єдналися в один «Перемога», що в 1933 р. розділено на 2 — «Перемога» та ім. Кагановича. У 1937 р. у селі почав діяти ФАП.

Під час німецько-радянської війни було мобілізовано 612 жителів села, 178 осіб загинуло на фронтах. Визволили село гвардійці 35-ї танкової бригади 3-го механізованого корпусу Степового фронту. 115 Фронтовиків відзначені урядовими нагородами. У пам'ять про загиблих встановлено обеліск Слави і пам'ятник солдату-визволителю.

У серпні 1950 року колгосп села Ревбинці укрупнено в одне господарство — колгосп ім. Щорса, з 2000 р. КСП ім. Щорса реорганізовано в СТОВ ім. Щорса. Господарство має зерновий та м'ясно-молочний напрям.

Сучасність

Діють Будинок культури на 350 місць, дошкільний заклад, НВК, ФАП, відділення зв'язку, філія Ощадбанку, історико-краєзнавчий музей (1200 експонатів) та зала бойової слави.

Село електрифіковано та газифіковано, забезпечено водопостачанням; жителів обслуговує телефонна станція на 150 номерів.

Природно-заповідні об'єкти

Біля села розташовано гідрологічний заказник місцевого значення Ревбинський.

Відомі особистості

В поселенні народився:

Собко Павло Іванович (1988—2022) — громадський діяч, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Топчій Василь Васильович (* 1959) — український правник.

Галерея

Стара хата

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

Примітки

↑ Ткаченко М.М. Канівська сотня Переяславського полку за Рум'янцівською ревізією. — Записки історично-філологічного відділу ВУАН, 1926. — С. 249.
↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 662 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 489-490 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 143, 269
↑ Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 24 листопада 2021.