село Мельники
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Золотоніський район
Тер. громада	Іркліївська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA71040130130078382
Облікова картка	село Мельники
Основні дані
Засноване	до 1729 р.
Населення	1515
Поштовий індекс	19934
Телефонний код	+380 4739
Географічні дані
Географічні координати	49°33′14″ пн. ш. 32°14′29″ сх. д. / 49.55389° пн. ш. 32.24139° сх. д. / 49.55389; 32.24139
Середня висота над рівнем моря	84 м
Водойми	р. Кропивянка
Відстань до обласного центру	35 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Іркліїв
Карта
Мельники
Мельники
Мапа
Мельники у Вікісховищі

Ме́льники — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Іркліївської сільської громади.

Назва села імовірно походить від основного ремесла, яким здавна займались жителі села — млинарство. Старожили розповідають, що на горі, у підніжжі якої розляглося село, у давнину було збудовано і працювали 100 вітряних млинів.

Перша документальна згадка про Мельники зазначена в Генеральному слідстві Переяславського полку 1729 року.^[1]

За Гетьманщини село Мельники входило як до складу Іркліївської сотні Переяславського полку, так і з 1757 року, у відновленій Канівецькій сотні того ж полку.

У селі з 1779 року була церква Вознесіння Господного.^[2][3][4]

Зі скасуванням полкового устрою на Лівобережній Україні, Мельники в 1781 році увійшли до Городиського повіту Київського намісництва.

За описом Київського намісництва 1781 року в Мельники було 294 хати. За описом 1787 року в селі проживало 833 душі. Було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників: бунчукового товариша Максима Требинського, сотникових дружин Пелагеї Кулинської і Парескеви Ілліної.^[5]

У ХІХ ст. Мельники були у складі Золотоніського повіту Полтавської губернії. З уведенням волостного правління стали центром Мельниківської волості.

Село є на мапі 1812 року.^[6]

Останній кошовий отаман Війська Запорозького Йосип Гладкий народився в Мельниках. Це прізвище дуже розповсюджене в селі. Є навіть куток, який має назву «Гладківщина». Іншими поширеними прізвищами є Михно (куток Михнівщина), Артеменко (куток Артемівщина), Залозний (куток Крупівщина).

14 лютого 1920 року через Мельники під час Зимового походу проходив Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР. Він прибув до села о 10-й годині ввечері й зупинився там на короткий перепочинок^[7].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[8]:

• Гладкий Йосип Михайлович — останній кошовий отаман Задунайської Січі (з 1827), наказний отаман Азовського козацького війська, генерал-майор.
• Артеменко Володимир Микитович — професійний актор і режисер театру, кіно і телебачення, заслужений діяч мистецтв України.
• Безпалий Василь Григорович (1901—1983) — український письменник, автор роману «Гомін степів».

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

• Село Мельники на сайті Верховної Ради^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Погода в селі Мельники [Архівовано 26 березня 2008 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.