Київське намісництво
Герб
Дата створення / заснування	16 (27) вересня 1781
Країна	Російська імперія
Столиця	Київ
Адміністративна одиниця	Російська імперія
Замінений на	Київська губернія
На заміну	Київська губернія
Час/дата припинення існування	12 (23) грудня 1796

Ки́ївське намі́сництво (рос. Киевское наместничество) — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії в 1781–1796 роках. Адміністративний центр — Київ. Створене 16 (27) вересня 1781 року з частини першої Малоросійської губернії. Складалося з 11 повітів. 1796 року розділене між новоутвореними Київською і Малоросійською губерніями.

Утворене за указом імператриці Катерини ІІ від 16 вересня 1781 року після ліквідації автономії Гетьманщини на Лівобережній Україні та її полково-сотенного адміністративно-військового устрою^[1].

До складу намісництва була включена територія Київського, Переяславського, Лубенського та Миргородського полків.

Адміністративним центром намісництва було місто Київ, в якому знаходилось намісницьке правління на чолі з намісником — вища ланка царської адміністрації на території Київського намісництва. Намісник призначався безпосередньо імператрицею.

Київське намісництво разом з Чернігівським та Новгород-Сіверським намісництвами становило Малоросійське генерал-губернаторство, на чолі якого було поставлено генерал-фельдмаршала П.Румянцева-Задунайського.

Під час Другого поділу Речі Посполитої до Київського намісництва були приєднані прикордонні землі Київського воєводства Речі Посполитої. На цих землях були утворені Рожівська, Білоцерківська та Богуславська округи^[2].

Указом від 29 жовтня 1796 року в складі Київського намісництва на Правобережжі було утворено п'ять повітів: Канівський повіт, Корсунський повіт, Богуславський повіт, Васильківський повіт, Димерський повіт. Але ця реформа так і не була вповні реалізована, оскільки вже 12 грудня 1796 року Київське намісництво було ліквідоване іменним указом імператора Павла I. Лівобережні землі, що входили до нього, передані в Малоросійську губернію. А до новоутвореної Київської губернії увійшли землі на правому березі Дніпра, більшість із яких до 1793 року перебувала у складі Речі Посполитої.

29 серпня 1797 року межі нових губерній були затверджені указом російського сенату і Київське намісництво остаточно припинило існувати.

1. Голтвянський повіт (Говтва)
2. Градизький повіт (Градизьк)
3. Золотоніський повіт (Золотоноша)
4. Київський повіт (Київ)
5. Козелецький повіт (Козелець)
6. Лубенський повіт (Лубни)
7. Миргородський повіт (Миргород)
8. Остерський повіт (Остер)
9. Переяславський повіт (Переяслав)
10. Пирятинський повіт (Пирятин)
11. Хорольський повіт (Хорол)

• 
  Російський атлас
  1792
• 
  Атлас Російської імперії
  1792
• 
  Атлас Російської імперії
  1796

• Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1471—1918 рр. Довідник (автор-упорядник Корінний М. М.) — Біла Церква: Видавець Пшонківський О. В., 2017. — 286 с.: іл.
• Атлас Российской Империи [Архівовано 13 Липня 2020 у Wayback Machine.]. — М. : Типография Сытина, 1792. (рос. дореф.)
• Институт генерал-губернаторства и наместничества в Российской Империи: в 2-х т. — СПб. : Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2001. — Т. І. (рос. дореф.)
• Описи Київського намісництва 70­–80-х років XVIII ст. : Описово-статистичні джерела [Архівовано 2 Січня 2017 у Wayback Machine.] / упор. Г. Болотова та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6.
• Путро О. І. Київське намісництво [Архівовано 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 248. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Тархов С. А. Изменение административно-территориального деления России за последние 300 лет [Архівовано 8 Липня 2018 у Wayback Machine.] // География. — 2001. — № 15. (рос.)
• Київське намісництво [Архівовано 18 Листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.