Наприкінці XVIII століття шляхом на Катеринослав проїжджала Катерина II, за її бажанням за 2 км на північ від сучасної Софіївки було збудовано шинок, котрий слугував полустанком.
За 5 км на захід від Софіївки був розташований хутір Ломане. Землевласники довели його до розорення. Більшість людей переселилися в село Решітки, а окремі сім'ї оселилися в районі сучасної Софіївки. Хутір називався Іваненків. Селяни-кріпаки займалися землеробством і кустарним промислом на користь своїх поміщиків. Першими власниками землі, хутора й селян були пан Іваненко та його красуня-дружина Софія, від їх імен і пішли назви: спочатку — Іваненків хутір, а потім — Софіївка.
Селище було приписане до церкви Петропавлівської у Жорнокльо́вах[2][3][4]
У 1885 році село налічувало 80 дворів, у тому числі один козацький, 78 селянських та один міщанський[6].
Перед Першою світовою війною село налічувало 109 господарств, 649 мешканців. Було 5 вітряків, 3 кузні та майстерні. Перед Жовтневим переворотом1917 року у селі нараховувалося понад 120 дворів. А в 1922 році кількість господарств збільшилася до 199 з 973 мешканцями. На 1926 рік населення Софіївки зросло до 1180 осіб. Але під час Голодомору1933 року померло від голоду 827 софіївчан.
Сучасність
Землі сучасного села входять до сусідньої потужної агрофірми «Маяк», у якій і працює певна кількість жителів. Але більшість софіївчан, завдяки зручному розташуванню на трасі, зайняті в торговельній галузі. Село має понад 30 торговельних об'єктів: ресторанів, кафе, таверн, барів, магазинів тощо. Працює три автозаправочні станції. У центрі села розташовано підприємство «Софіївське».
