Псалом 92 (у масоретській нумерації — 93) — дев'яносто другий псаломКниги псалмів. Також дев'яносто другий псалом у системі нумерації грецької версії Біблії Септуаґінти та латинської Вульгати. Латинською мовою він відомий інципітом «Dominus regnavit, decorem indutus est». Це перший із серії псалмів (Псалми 93–99), які прославляють Бога як Короля; їх також називають царськими псалмами.[1]
Псалом є регулярною частиною єврейської, католицької, англіканської та протестантської літургій. Протягом століть його часто клали на музику. Латинською мовою, наприклад, Гільдеґарда Бігенська, Жоскен Депре, Жан-Жозеф де Мондонвіль та Жюлем Ван Нуффель. Генріх Шютц та Фердинанд Гіллер поклали псалом на музику німецькою мовою. Ґеорґ Гендель використав вірші з псалому для гімну «Chandos Anthem No. 4» для використання в англіканській церкві.
Передумови та теми
Дві основні теми псалому 92 — це Боже царство та зв'язок із п'ятницею, шостим днем тижня (рахуючи з неділі). Зоар зазначає, що на івриті цей псалом містить 45 слів, що є гематрією (числовим значенням) слова adam (євр.: אדם, «чоловік»). Адам був створений шостого дня при створенні світу і прославляв Бога як творця.[2][3] Псалом 92 також був призначений як пісня дня п'ятниці й співався левітами в Єрусалимському храмі.[4] (У юдаїзмі ця традиція продовжується до сьогодні й псалом включений до регулярних ранішніх молитов).[5] Псалом 92 також натякає на майбутню еру Месії, коли весь світ визнаватиме Бога як царя.[6]
Сперджен зазначає, що Септуагінта пов'язує псалом 92 із шостим днем тижня, називаючи його «За день до суботи, коли була створена земля: Псалом подяки Давидові (або за) Давида». Таке формулювання було аналогічно прийняте і у Вульгаті.[7]
Сперджен також додає, що тема суверенітету Бога зрозуміла з першого рядка псалому.[7] Генрі описує, як псалом утверджує Боже царство, порівнюючи його із земними царями.
Laus cantici ipsi David, in die ante sabbatum, quando fundata est terra. [Dominus regnavit, decorem indutus est: indutus est Dominus fortitudinem, et præcinxit se. Etenim firmavit orbem terræ, qui non commovebitur.
Господь царює, він одягнувсь у велич; вдягнувсь Господь, потугою підперезався. І світ стоїть твердо, не похитнеться.
Testimonia tua credibilia facta sunt nimis; domum tuam decet sanctitudo, Domine, in longitudinem dierum.]
Твої свідоцтва вельми вірні; домові твоєму личить святість.
Використання
Юдаїзм
Псалом 92 — це пісня дня у п'ятницю, яку читають на ранковому богослужінні цього дня.[5] Деякі громади також називають цей псалом мамамад (особлива щоденна молитва) п'ятниці.[12] Крім того, псалом 92 є восьмим і останнім псаломом, який читають під час служби Кабалат-Шабат у п'ятницю ввечері, тому що він підсумовує попереді сім псалмів.[13][14] У повному обсязі його також читають під час Песукеї дезімра на Шабаті, Йом Тові та Хошані Рабба.[15]
Вірш 1 (єврейською мовою) процитований у Мішнах Тамід 7: 4.[16] Вірш 1 також є одним з десяти віршів у розділі Рош га-Шана (Суверенітет), який читається у Мусафі Аміда на Рош га-Шана.[17][12][18]
Вірш 4 (на івриті) читається у Переку Ширах.[12][19]
Псалом 92 читають як молитву за успіх у судовій справі.[20]
Використання у музиці
Інтер'єр собору св. Румбольда в Мехелені, Бельгія, де працював Ван Нуффель
У 1734 році Жан-Жозеф де Мондонвіль написав «Grand Motet» у кількох частинах, «Dominus regnavit decorum».[24] Жюль Ван Нуффель, засновник і диригент хору в соборі св. Румбольда в Мехелені, Бельгія,[25] поклав на музику псалом латиною — «Dominus regnavit» для хору і органу з чотирьох до шести частин, Op. 49, 1935 рік.[26]
Протестантська традиція
Лютеранський бароковий композитор Генріх Шютц поклав на музику псалом 92 німецькою мовою «Der Herr ist König herrlich schön» (Господь — Цар, небесно прекрасний) для хору, твір входить до його збірки композицій «Becker Psalter», SWV 191.[27]Ґеорґ Гендель використав вірші з псалму для свого «Chandos Anthem No. 4» у 1717 або 1718 році, призначеного для використання в англіканській церкві.[28]
Фердинанд Гіллер написав твір німецькою мовою для чоловічого хору та оркестру, опублікований в Лейпцигу, в 1864 році.
Єврейська традиція
Шломо Карлебах написав мелодію для двох останніх віршів єврейською мовою, які призначені для співу під час Кабалат-Шабату.[29]
