| Вірш
|
Гебрейська мова[1]
|
Давньогрецька мова (Септуаґінта)[2]
|
Латинська мова (Вульгата)[3]
|
Українська мова (Переклад Хоменка)[4]
|
| 1
|
לְדָוִד, מַשְׂכִּיל: אַשְׁרֵי נְשׂוּי-פֶּשַׁע; כְּסוּי חֲטָאָה
|
Τῷ Δαυιδ· συνέσεως. Μακάριοι ὧν ἀφέθησαν αἱ ἀνομίαι καὶ ὧν ἐπεκαλύφθησαν αἱ ἁμαρτίαι·
|
[huic David intellectus] beati quorum remissae sunt iniquitates et quorum tecta sunt peccata
|
Давида. Маскіл.[5] Блажен, кому простилось беззаконня, кому гріх покрито.
|
| 2
|
אַשְׁרֵי אָדָם--לֹא יַחְשֹׁב יְהוָה לוֹ עָוֹן; וְאֵין בְּרוּחוֹ רְמִיָּה
|
μακάριος ἀνήρ, οὗ οὐ μὴ λογίσηται κύριος ἁμαρτίαν, οὐδὲ ἔστιν ἐν τῷ στόματι αὐτοῦ δόλος.
|
Beatus vir cui non inputabit Dominus peccatum nec est in spiritu eius dolus
|
Блажен той, кому Бог вини не залічить, і в кого на душі нема лукавства.
|
| 3
|
כִּי-הֶחֱרַשְׁתִּי, בָּלוּ עֲצָמָי-- בְּשַׁאֲגָתִי, כָּל-הַיּוֹם
|
ὅτι ἐσίγησα, ἐπαλαιώθη τὰ ὀστᾶ μου ἀπὸ τοῦ κράζειν με ὅλην τὴν ἡμέραν·
|
Quoniam tacui inveteraverunt ossa mea dum clamarem tota die
|
Як я мовчав, ниділи мої кості серед мого безнастанного стогнання.
|
| 4
|
כִּי, יוֹמָם וָלַיְלָה-- תִּכְבַּד עָלַי, יָדֶךָ:נֶהְפַּךְ לְשַׁדִּי-- בְּחַרְבֹנֵי קַיִץ סֶלָה
|
ὅτι ἡμέρας καὶ νυκτὸς ἐβαρύνθη ἐπ᾽ ἐμὲ ἡ χείρ σου, ἐστράφην εἰς ταλαιπωρίαν ἐν τῷ ἐμπαγῆναι ἄκανθαν. διάψαλμα.
|
Quoniam die ac nocte gravata est super me manus tua conversus sum in aerumna mea; dum configitur mihi ; [spina diapsalma]
|
Бо вдень і вночі твоя рука тяжіла надо мною, висохла моя сила, немов під літню спеку.
|
| 5
|
חַטָּאתִי אוֹדִיעֲךָ, וַעֲוֹנִי לֹא-כִסִּיתִי--אָמַרְתִּי, אוֹדֶה עֲלֵי פְשָׁעַי לַיהוָה;וְאַתָּה נָשָׂאתָ עֲוֹן חַטָּאתִי סֶלָה
|
τὴν ἁμαρτίαν μου ἐγνώρισα καὶ τὴν ἀνομίαν μου οὐκ ἐκάλυψα· εἶπα ᾿Εξαγορεύσω κατ᾽ ἐμοῦ τὴν ἀνομίαν μου τῷ κυρίῳ· καὶ σὺ ἀφῆκας τὴν ἀσέβειαν τῆς ἁμαρτίας μου. διάψαλμα.
|
Delictum meum cognitum tibi; feci et iniustitiam meam non abscondi dixi confitebor adversus me iniustitiam meam Domino et tu remisisti impietatem peccati mei [diapsalma]
|
Я висповідав тобі гріх мій і не затаїв провини моєї. Я мовив: «Признаюсь Господеві в моїх провинах», і ти простив вину гріха мого.
|
| 6
|
עַל-זֹאת, יִתְפַּלֵּל כָּל-חָסִיד אֵלֶיךָ-- לְעֵת מְצֹא:רַק, לְשֵׁטֶף מַיִם רַבִּים-- אֵלָיו, לֹא יַגִּיעוּ
|
ὑπὲρ ταύτης προσεύξεται πᾶς ὅσιος πρὸς σὲ ἐν καιρῷ εὐθέτῳ· πλὴν ἐν κατακλυσμῷ ὑδάτων πολλῶν πρὸς αὐτὸν οὐκ ἐγγιοῦσιν.
|
Pro hac orabit ad te omnis sanctus in tempore oportuno verumtamen in diluvio aquarum multarum ad eum non adproximabunt
|
Тому помолиться до тебе всяк побожний в час небезпеки. І під час повені вод великих — вони до нього не досягнуть.
|
| 7
|
אַתָּה, סֵתֶר לִי-- מִצַּר תִּצְּרֵנִי:רָנֵּי פַלֵּט; תְּסוֹבְבֵנִי סֶלָה
|
σύ μου εἶ καταφυγὴ ἀπὸ θλίψεως τῆς περιεχούσης με· τὸ ἀγαλλίαμά μου, λύτρωσαί με ἀπὸ τῶν κυκλωσάντων με. διάψαλμα.
|
Tu es refugium meum a tribulatione quae circumdedit me exultatio mea erue me a circumdantibus me [diapsalma]
|
Ти — захист мій, ти збережеш мене від скрути, огорнеш мене радістю мого спасіння.
|
| 8
|
אַשְׂכִּילְךָ, וְאוֹרְךָ--בְּדֶרֶךְ-זוּ תֵלֵךְ; אִיעֲצָה עָלֶיךָ עֵינִי
|
συνετιῶ σε καὶ συμβιβῶ σε ἐν ὁδῷ ταύτῃ, ᾗ πορεύσῃ, ἐπιστηριῶ ἐπὶ σὲ τοὺς ὀφθαλμούς μου.
|
Intellectum tibi dabo et instruam te in via hac qua gradieris firmabo super te oculos meos
|
«Навчу тебе й вкажу тобі дорогу, якою маєш ходити; дам тобі пораду; на тобі — моє око!
|
| 9
|
אַל-תִּהְיוּ, כְּסוּס כְּפֶרֶד-- אֵין הָבִין:בְּמֶתֶג-וָרֶסֶן עֶדְיוֹ לִבְלוֹם; בַּל, קְרֹב אֵלֶיךָ
|
μὴ γίνεσθε ὡς ἵππος καὶ ἡμίονος, οἷς οὐκ ἔστιν σύνεσις, ἐν χαλινῷ καὶ κημῷ τὰς σιαγόνας αὐτῶν ἄγξαι τῶν μὴ ἐγγιζόντων πρὸς σέ.
|
Nolite fieri sicut equus et mulus quibus non est intellectus in camo et freno maxillas eorum constringe qui non adproximant ad te
|
Не будьте, як той кінь, немов віслюк той нерозумний, що запал їхній треба віжками й вудилом гамувати, а то до тебе не підійдуть».
|
| 10
|
רַבִּים מַכְאוֹבִים, לָרָשָׁע: וְהַבּוֹטֵחַ בַּיהוָה--חֶסֶד, יְסוֹבְבֶנּוּ
|
πολλαὶ αἱ μάστιγες τοῦ ἁμαρτωλοῦ, τὸν δὲ ἐλπίζοντα ἐπὶ κύριον ἔλεος κυκλώσει.
|
Multa flagella peccatoris sperantem autem in Domino misericordia circumdabit
|
Великих мук зазнають нечестиві; хто ж уповає на Господа, того огортає ласка.
|
| 11
|
שִׂמְחוּ בַיהוָה וְגִילוּ, צַדִּיקִים; וְהַרְנִינוּ, כָּל-יִשְׁרֵי-לֵב
|
εὐφράνθητε ἐπὶ κύριον καὶ ἀγαλλιᾶσθε, δίκαιοι, καὶ καυχᾶσθε, πάντες οἱ εὐθεῖς τῇ καρδίᾳ.
|
Laetamini in Domino et exultate iusti et gloriamini omnes recti corde
|
Радійте в Господі й веселітеся, праведні, і ликуйте, всі праві серцем.
|
.jpg)
