Подільське (Золотоніський район)

село Подільське
Герб
Аерофото села
Аерофото села
Аерофото села
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Золотоніський район
Тер. громада Новодмитрівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA71040150140061541
Облікова картка Село на сайті ВРУ 
Основні дані
Перша згадка 1753 рік
Населення 764 (на 2007 рік)
Площа 1,672 км²
Густота населення 457 осіб/км²
Поштовий індекс 19725
Телефонний код +380 4737
Географічні дані
Географічні координати 49°44′48″ пн. ш. 31°58′42″ сх. д. / 49.74667° пн. ш. 31.97833° сх. д. / 49.74667; 31.97833
Середня висота
над рівнем моря
103 м
Відстань до
обласного центру
34,4 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
8 км
Місцева влада
Адреса ради с. Нова Дмитрівка
Сільський голова Кухаренко Артем Володимирович
Карта
Подільське. Карта розташування: Україна
Подільське
Подільське
Подільське. Карта розташування: Черкаська область
Подільське
Подільське
Мапа
Мапа

CMNS: Подільське у Вікісховищі

Поді́льське — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Новодмитрівської сільської громади. Розташоване на рівнинній місцевості за 8 км на північний захід від районного центру — міста Золотоноша. Населення — 764 особи (на 2007 рік).

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість Відсоток
українська 750 97.15%
російська 17 2.20%
вірменська 4 0.52%
білоруська 1 0.13%
Усього 772 100%

Історія

На околицях села височать скіфські кургани та козацькі могили.

Перша писемна згадка про це поселення відноситься до 1753 року, згадується Моцоків хутір, пізніш хутір Моцока. «Описи Київського намісництва», датовані 1787 роком фіксують назву «Подольской хутор». Документальні джерела кінця XIX — початку ХХ століття фіксують обидві назви — Подільське і Моцоківка.

Назва «Моцоківка» походить від прізвища власника хутора — Георгія Моцока: «Зайшлим на Переяславщину із Слобожанщини був рід Моцоків. Його основоположник Георгій (?-1688-1708-?) був полковником. Григорій Георгійович (1709-1775-?) — полковий хорунжий переяславський (1735—1765). У 1775 р. був ще живий і проживав у Золотоноші як абшитований полковий хорунжий. У цей час він був уже вдівцем, поховавши дружину Пелагею Павлівну Черняхівську. З його біографії слід відзначити той факт, що протягом 1727—1731 pp. він був кур'єром при гетьманові Апостолі, а в 1731—1735 pp. — значковим товаришем. У 1775 р. мав 85 підданих, з яких 50-у Золотоноші, 25 — у Гельмязові, 10 — у с. Великій Каратулі. Він був швагром бунчукового товариша Степана Васильовича Томари. Його син Микола Григорович (1744-1782-?) службу розпочав 22 травня 1761 р. полковим канцеляристом, був значковим товаришем (10 серпня 1766—1768), полковим хорунжим переяславським (30 січня 1768—1772), полковим обозним переяславським (3 листопада 1772—1780). Брав участь у турецькому поході. Прем'єр-майор (з 10 січня 1780). У 1774 р. жив при батькові і піддані не були розділені. У 1782 р. тримав 4 хати в хуторі поблизу Золотоноші і 30 куплених душ у с. Дворячне Золочівського повіту Харківського намісництва. Другий син Семен Григорович (1750-?) — прапорщик Азовського піхотного полку, (1775), підпоручик у відставці, проживав у с. Великій Каратулі, у 2-х повітах мав 37 хат.»(1).

Селище було приписане до Миколаївської церквв у Сенківцях[3][4]

Нинішня назва села вказує на його розташування «по долу» — на низовині.

Селище є на мапі 1816 року як Подольский хутор[5]

У 1862 році у власницькому селищи Подольська жило 118 особ (64 чоловичої та 54 жиночої статі)[6]

На початку XX століття хутір належав Піщанській волості. Переписом 1926 року Подільське зафіксоване як село, належало Коврайській сільській раді. На той час в селі було 108 дворів і мешкав 481 чоловік.

Під час Голодомору в 19321933 роках в селі від голоду помер 61 чоловік. В роки радянсько-німецької війни загинуло 56 мешканців села.

У другій половині 60-х років ХХ століття утворено племінний радгосп-репродуктор «Подільський». Господарство спеціалізувалося з виробництва яєць племінних курей м'ясних порід для бройлерних фабрик всієї України. У 70-х роках був збудований потужний птахокомплекс на 72 тисячі голів птиці. Прибуток перевищив мільйон карбованців, а від так стала розвиватися соціальна сфера. Було збудовано 9 двоповерхівок, будинок культури, школа, дитсадок, фельдшерсько-акушерський пункт.

В 1978 році утворену Подільську сільську раду (раніше село належало Новодмитрівській сільській раді).

З 1992 року почався спад у господарстві села. Птахівництво вдалося відродити завдяки приватній фірмі «Надія», яка взяла в оренду пташники. Тепер це Золотоніська птахофабрика.

Галерея

Див. також

Джерела

1). Аброскін П., Кривошея В., Стасенко О. Київщина козацька: люди і долі. — К.: Видавничий дім «Стилос», 2004. — С. 42-52.

Примітки

  1. maps.vlasenko.net [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  2. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  3. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 672 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
  4. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
  5. Подробная карта Российской Империи и близлежащих заграничных владений. Столистовая карта. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
  6. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 10 листопада 2021.


Посилання