Дослідник історичної спадщини Василь Лаба наводив у своїй роботі більш ніж 18 селищ Львівської області з назвами, що мають аналогічне закінчення — Сопошин, Мацошин, Кротошин тощо. Усі вони, на думку дослідника, походять від прізвища володарів, а також від другого коріння, що означає «двір» чи «посад». Через відсутність слів з коренем «обор, обр», скоріш за все, це особиста назва.
Обрами у «Повісті временних літ» названі авари — тюркські племена, з якими дуліби та волиняни вели довгі та важкі війни в V—VII століттях століттях. Як стверджує Лаба, між цими племенами та назвою населеного пункту може існувати певний зв'язок. Археологічних підтверджень цьому поки що нема[7].
Історія
Церква Святого Дмитра
Перша згадка датується 1431 роком. У 1456 році король Казимир Ягеллончик передав цей фільварок як королівські володіння під заклад каштелянові Петру Шамотульському (Piotr Szamotulski) за борг, який лишився у монарха ще від пруської кампанії. Через 10 років селище у Шамотульського викупив львівський архієпископ — Григорій з Сяніка. З 1466 по 1939 роки Оброшине буде належати львівським римо-католицьким архієпископам.
У вересні 1568 року львівський арцибіскуп РКЦ Станіслав Сломовський отримав право «доживоття» на село Оброшине.[8].
Апогею свого розвитку Оброшине досягло тільки на початку XVIII століття, коли курію очолив Ян Скарбек (помер 1733 року), який був відомим завдяки розбудові нових та реставрацією старих галицьких костелів. За його життя Оброшине було звичайним фільварком, що значним чином постраждав від шведів у 1704 році. Він вирішив створити тут літню резиденцію на додаток до постійної, що розташовувалась у Дунаєві.
2006 року заснована парафія УПЦ КП. 18 вересня 2016 року митрополит Львівський і Сокальський Димитрій в Оброшині звершив чин великого освячення храму на честь Святого Духа[9].
Мистецьке життя в Оброшині
У 1977 році при Науково-дослідному інституті землеробства і тваринництва західних областей України (нині Інститут сільського господарства Карпатського регіону) села Оброшине була створена чоловіча хорова капела «Жайвір». До 1988 року хор «Жайвір» очолював його засновник — заслужений діяч мистецтв України, народний артист України Михайло Миколайович Баран. Виступи хору на сцені актової зали інституту були окрасою мистецьких акцій в Оброшині.
Справжньою кузнею талантів в Оброшині є дитяча музична школа. Понад сто її випускників пов'язали своє життя з музикою, ставши професійними музикантами. Дехто з них нині передає свої знання і майстерність дітям, працюючи у школі вчителями. Щорічні звітні концерти вчителів та учнів музичної школи дуже популярні серед громади села. В цій школі викладав народний артист УкраїниБогдан Мочурад.
Напівзруйнований парафіяльний костел,[10]1791 р., збудований[11] за часів архієпископа Фердинанда Кіцького (бл. 1715—1797), діяв до кінця 1940-х років.
Забитівський Юрій Михайлович — український науковець, кандидат біологічних наук, іхтіолог, заступник директора Львівської дослідної станції Інституту рибного господарства НААНУ і член вченої ради названого інституту, один з наукових редакторів журналу «Рибогосподарська наука України», член Іхтіологічного товариства України, голова Львівського відділення Українського гідроекологічного товариства.
Клим (Луцишин) Оксана Василівна — редактор інформаційного відділу Львівської обласної державної телерадіокомпанії.
↑Kaniewska I. Słomowski Stanisław h. Abdank (zm/ 1575) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1999. — T. XXXIX/1, zeszyt 160. — S. 6. (пол.)
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Иллюстрированный справочник-каталог. В 4-х т / Н. Жариков, И. Артеменко и др. — Киев : Будівельник, 1985. — Т. 3: Львовская, Николаевская, Одесская, Полтавская, Ровенская области. — С. 182.(рос.)
Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego / red. J. K. Ostrowski. — Kraków, 2001. — T. 9. (пол.)
