Перші документальні згадки про село Ременів походять з 1399 року.
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква) і 1 лан (близько 25 га) оброблюваної землі, в оренді Тустановського 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі та ще 3 лани тимчасово вільної і в оренді Кухарського 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі та млин[10].
Біля нього йшла дорога зі Львова на Волинь, яку селяни називали Лебедючкою. Люди в селі пояснювали, що пішла ця назва від того, що татари гнали по ній людей в полон і ті по дорозі плакали-лебеділи.
1649 — в селі було 4 лани землі, а село належало Теофілі Данилович та Якову Собєському (батькам польського короля Яна III Собєського).
22 лютого 1671 — король Ян III Собеський передав село в оренду коронному гетьманові Домініку Гумовському.
Від Яна Собєського село перейшло до його сина Констянтина, а від того — до князя Михайла-Казимира Радзивілла.
1776 — Ременів купив Теофіль Щука.
1783 — Щука продав село львівському адвокатові Павлові Нетребському. Нетребський утискав громаду, за що селяни спалили його маєток. Після пожежі маєтку Нетребський в 1813 році продав Ременів Луці Августиновичу. Августинович теж не зміг знайти порозуміння з громадою і маєток далі терпів від пожеж. Тому в 1817 році він продав непокірне село графові Еразму Коморовському. У того у 1819 році Ременів купив Петро Ромашкан. У 1838 році у Ромашкана село купив Йосиф Древицький.
У 1880-х роках в селі налічувалося 179 хат та мешкало 1020 осіб.
В селі також мали маєтки Чеслав Лекцинський та німець Кінці, який мав у своїй власності млин, що ще донедавна зберігався.
На західній околиці села на горбочку у 1908 році за проєктом Казимира Річицького збудували муровану церкву Собору Пресвятої Богородиці поряд із старою дерев'яною одноверхою церквою Втечі до Єгипту Пресвятої Богородиці, збудованою у 1726 році. Стару церкву остаточно розібрали у 1910 році. Теперішній храм Собору Пресвятої Богородиці — хрещатий в плані з цибулястою банею на восьмибічному барабані середхрестя. Чільний фасад його фланкований двома восьмибічниками з аналогічними банями[11]. Церква перебуває в користуванні релігійної громади Львівсько-Сокальської єпархії ПЦУ парафії Собору Пресвятої Богородиці села Ременів.
В селі діяла польова цегельня, де виготовляли бетонні кільця для криниць, плити для вимощування доріжок, бетонні блоки для будівництва.
Економіка
ТОВ «Зелена корова» — виробник соєвих продуктів для вегетаріанців[12].
Роман Бень — член ОУН-УПА. Загинув за Волю України в боротьбі з московськими окупантами. Одна з вулиць Ременова названа на пошану Романа Беня.
Іван Фур (нар.1906) — технік, організатор і перший директор районової молочарні «Маслосоюзу» (1931) та засновник першої української «Кооперативи здоров'я» (1937) у селі Ременові[14].
Вояки 1-го полку УСС (1914—1920) — стр. Зінько Стефан Якович (нар. 1898); ст. стр. Кальний Михайло (нар. 1896); стр. Ковалишин Антін, (нар. 1898); хор. Максимишин Іван (нар. 1895).
↑Zródla dziejowe. — Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — S. 155. — 252 s. (пол.)
↑Олександр Панченко (24 лютого 2023). Прогноз погоди в селі Ременів. maidan.org.ua. Майдан Інформ. Архів оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 18 лютого 2024.