Село Зіболки станом на 1398 рік було власністю Петра Сніського. Король Владислав Ягайло дарував його в 1398 році якомусь Ярославові, в 1402 році перейшло у власність шляхтича Миколая, дідича Куликова. В 1543 році було проведене розмежування цього села. 1578 року було власністю белзького каштеляна Станіслава Журавніцького, 1632-го перейшло до Кшиштофа Журавніцького. 1634 року Станіслав Данилович та його дружина Зофія Жолкевська[3] купили Зіболки та Куликів за 40000 злотих польських. Власниками села були, зокрема, представники родів Жолкевських, Даниловичів, Собеських.
Часи Австрійських монархій
Зіболки (пол.Dzibułki, разом з Бродом пол.Brod і Забавкою пол.Zabawka) — село, що належало до Жовківського повіту, 9 км від римо-католицької парафії в Куликові. Населення в 1880 році: всього 1304 мешканці, з них 1173 греко-католики, 92 римо-католики, 49 ізраелітів. В селі була етатова школа з одним вчителем. Велика земельна власність належала монастирю оо. Домініканів у Жовкві.
Відділ УПА «Галайда-1» під командуванням сотенного «Перемоги» (Василяшко Василь), чисельність якого становила 167 вояків, протягом двох годин протистояв наступові двох полків Червоної армії, підсилених підрозділами НКВД. Успішно відбивши ворожі наступи, сотня прорвалася з оточення. В. Василяшко в бою був поранений у груди, але, попри це, холоднокровно командував проривом. Після короткого лікування він вже за кілька тижнів повернувся до командування своїм відділом. Наказом УПА-Захід ч. 12 від 28.04.1945 р. «Перемога» був нагороджений Бронзовим Хрестом бойової заслуги, а наказом Головного Військового Штабу УПА ч. 2/45 від 27.04.1945 р. йому присвоєно ступінь хорунжого УПА.
На південь від села стояла на пагорбі дерев'яна церква, поставлена в 1796 році. Про давнішу церкву була легенда, що село Зіболки лежало раніше на схід від цього пагорбка, на якому церква стоїть. Після того як татари спалили село разом з церквою, люди більше не будували на старому місці, а перенесли село на захід, де тепер стоїть село і де раніше був ліс, так само, як і на цьому пагорбі. В лісі була капличка Святих апостолів Петра і Павла, які об'явилися в цьому місці, і в цій капличці відправлялись служби Божі, аж до часу, коли збудовано нову церкву, яка згоріла 1785 року. Доказом правдивості цієї легенди є те, що на празник в день Святих апостолів Петра і Павла люди з цілої околиці сходяться, тому що і давніше сходились до каплички святих апостолів, хоча теперішня церква названа на честь Святих Кузьми і Дем'яна. В лісі був дубовий хрест, який стояв на місці, на якому під час страшної епідемії в Жовкві в 1770 році велика кількість жовківських жителів, які втекли до лісу в Зіболках, загинули частково від голоду, частково від хвороби.[5] Жителі були греко-католицької віри, ізраелітів було 2 сім'ї. Частина села, що називається «Волохи», населена волоськими колоністами, напевно військовими полоненими, як це можна судити з їхніх прізвищ, наприклад Запинка, Чивара, Керкер і т. д. Є тут і інші колоністи, які мають прізвище «Турчин».
Парафія УГКЦ належала до Куликівського деканату УГКЦ наприкінці ХІХ століття.
Римо-католицька парафія
Час первинної фундації парафії невідомий, є тільки згадка в засновних[6] актах костелу в Куликові. Згідно з нею, львівський латинський архієпископ Якуб Стрепа, посвячуючи Куликівський костел у 1398 році, записав йому зі своїх столових доходів десятину із Зіболок.
Дитячий табір
Дитячий табір «Росинка» заснований 1976 року силами сільських господарств. Кожен колгосп Нестеровського (з 1991 року — Жовківський) району Львівської області збудував один будиночок (колибу) і табір розпочав своє існування.
В 1990-их роках табір приблизно на 10 років перебрав на себе УДЮМК Франківського району міста Львова. В цей період табір змінює свою назву на «Усмішка».
В січні 2003 року табір було повернуто в комунальну власність Жовківського району як позашкільний заклад. Дитячий табір повертає собі традиційну назву «Росинка».
У новітній період в таборі відпочиває протягом літа до тисячі школярів. Безкоштовно оздоровлюються діти-сироти і діти позбавлені батьківської опіки, діти з малозабезпечених сімей, призери районних та обласних олімпіад.
Дитячий табір має волейбольне, баскетбольне та футбольне поле, їдальню на 200 осіб, 50 будиночків на 200 осіб.[7]
Цікаві факти
На теренах Зіболок росте місцевий сорт винограду. Дід бухгалтерки, в роки Першої світової війни звідкись привіз виноград. Спробував зробити з цього сорту червоне вино. Місцеві його охрестили львівським виноградом. Витримує будь-які температури. Вино з нього цікаве, відрізняється від інших, з ароматом перестиглої вишні.[8]
Луговський Степан Володимирович (13.03.1985 - 06.04.2022) - солдат 24-ої ОМБр., загинув біля м. Попасна, Сєвєродонецького району, Луганської області. Поховали захисника в с. Зіболки
Станкевич Василь Євгенович (13.01.1977 - 03.09.2022) - солдат ЗСУ, раптово помер вдома. Отримав поранення біля м. Бахмут, Бахмутського району, Донецької області. Поховали захисника 04.09.2022 в с. Зіболки.
Бадзь Володимир Романович (11.02.1994 - 23.04.2023) - уродженець с. Зіболки, мешканець с. Блищиводи, солдат 80-ої ОДШБр., загинув поблизу с. Іванівське, Бахмутського району, Донецької області. Поховали захисника в с. Блищиводи.
Задорожний Василь Юрійович (13.01.1989 - 30.08.2023) - солдат полку «Азов» та 80-ої ОДШБр., уродженець м. Львів, житель с. Зіболки. Загинув поблизу с. Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області. Поховали захисника 05.09.2023 на Личаківському кладовищі м. Львів.
Грабовський Володимир Петрович (26.08.1988 - 19.05.2023) - солдат 7-го прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління ДПСУ. Загинув у м. Бахмут, Бахмутського району, Донецької області. Поховали захисника 05.09.2024 в с. Зіболки.
Пітковський Тарас Васильович (04.06.1992 - 30.10.2023) - солдат ЗСУ, загинув у Волноваському районі, Донецької області. Поховали захисника 06.11.2023 в с. Зіболки.
Юрків Ігор Ярославович (26.12.1970 - 09.11.2023) - солдат ЗСУ, загинув у Донецькій області. Поховали захисника 30.11.2023 в с. Зіболки.
Вдович Богдан (2000 - 10.04.2024.) - солдат ЗСУ, загинув на Донеччині. Поховали захисника 15.04.2024 на кладовищі с. Зіболки.
Струк Михайло (1991 - 24.03.2024) - солдат ЗСУ, уродженець с. Зіболки, житель сел. Куликів, помер в лікарні, внаслідок поранень отриманих на полі бою. Поховали захисника 30.03.2024 на кладовищі с. Нагірці.
