Слово комора також «камора, каморка, комирка»[8] походить від грецького грец.καμάρα або лат.camara, і того ж походження й слово «камера».[9]
У праслов'янській мові функціонувало слово jata «комора; охорона».[10]
Наприкінці праслов'янської спільноти поблизу житла почали зводити будівлі для домашніх тварин: xlěvъ«хлів», obora «обора», konura «конура», kotṷхъ «хлів для дрібної худоби; свинарник», а простір навколо дому з усіма іншими будівлями і подвір'ям, який обносили тином, утворював двір (dvorъ).[10]
Поряд з комора, вживалися назви жи́тниця,[11]хлібни́ця,[12]розм.инба́р[13] / амба́р[14] (через тюркське посередництво від перс.anbār; згідно зі словником Грінченка, так називалися комори у вигляді окремих будов),[15][16][17]хижа,[18] як діалектна — спижарня,[19] / спіжарня[20] на Бойківщині та Лемківщинішпихлі́р[21] (пол.śpichler, szpichlerz < сер.-в.-нім.spīcher). Відоме в значенні «комора» і слово магазин (зараз так частіше називають крамницю).[22] Комора для зерна й борошна називалася й гамазе́й, гамазе́я[23][24] (метатеза слова магазин, очевидно, під впливом гамза́ — «казна»).[15] Комору могли називати й кліттю,[5] опалювана жаровнею комірчина в сінях (у поліщуків) відома як сте́бка.[25] Також слово "комора" використовувалось на позначення горнила в передній частині горна горизонтального типу, звідки по жаропровідних каналах гаряче повітря надходило у випалювальну камеру.[4]
Комора з села Моринці Звенигородського району Черкаської області (Київ, Пирогів)
На селянському подвір'ї розташовувалися господарських будівлі, які забезпечували необхідні для життя процеси. Серед них були комори та шпихліри для зберігання домашнього майна, продуктів домашнього вжитку та зерна.[7]
Раніше, комірка використовувалася як приміщення, звідки щодня збирали продукти. В той час, як більша за розмірами комора була місцем, де тривалий час зберігалася їжа.
Часто комора прохолодна, щоб продовжити термін зберігання. Вона оснащена полицями і легко чиститься.
Комора характерна для індивідуального селянського господарства.[3] В Україні комори найбільш поширені були в центральних районах Лівобережжя та у Закарпатті.[3] Будували їх здебільшого з дерева, звичайно з одного боку вони мали піддашок, стовпчики або кронштейни піддашка, двері, бильця та ін.; іноді прикрашали різьбленням.[3]
Комора є одним із багатьох типів дерев'яних будівель, які формували індивідуальний селянський господарський комплекс в українському середньовіччі та пізніше. Кожне більш-менш заможне господарство неодмінно мало комору. Майже скрізь в Україні вона розташовувалася при хаті. Вхід до неї був найчастіше з сіней, а в Карпатах — з подвір'я.[7] Зрідка трапляються й такі, до яких входили з житлового приміщення. Переважно заможні селяни мали комори, відокремлені від хати.
У наш час будинки часто обходяться без комор, оскільки продукти, що швидко псуються, зберігаються переважно в холодильниках і морозильниках. З появою холодильників і супермаркетів не так вже й нормально мати велику окрему комору через можливість охолодження продуктів в холодильнику і великий асортимент продуктів в супермаркеті.
«Але в келії давно ніхто не жив, вона раніше правила за комірку, де зберігався всілякий непотріб, який шкода було викинути, хоч ним ніхто й не користувався, аж поки новий ґвардіан не звелів усе спалити й облаштувати келію для переписувача».[26]
Нині в Україні в новобудовах від комірок не скрізь відмовилися. Однак комора не покидає популярності в таких видах господарства, які передбачають, що ви збираєте харчі самостійно на природі, що вимагає додаткового місця для зберігання тощо.
Шведська комора в Середньовіччі, що формувала фермерський комплекс, часто мала горище на верхній зрубній конструкції у вигляді виступу, і, таким чином, призначена для оборони
На жаль, українська будівельна культура назавжди втратила деякі унікальні зразки житла, що збереглися до наших днів у селах, безпосередньо розташованих у зоні Чорнобильської катастрофи.[7] Непоправною втратою є також те, що жодної пам'ятки народної архітектури (в її натуральному вигляді) з цього регіону немає в музеях України.[7]
Ці дерев'яні будинки вже давно зникають в Україні, хоча в деяких місцевостях їх є більше. Декілька таких будинків зараз знаходяться у відділах народних музеїв під відкритим небом, наприклад, найбільше їх у Пирогово, поблизу Києва, міських садах і ін.
«Була то навеличка комірка, де стояла ручна машина до різання січки, а на полицях лежали ріжні господарські приладдя, на землі в куті лежала ціла купа нарізаної січки для коней, а по боках було повно соломи, призначеної на січку».[28]
Комора з села Моринці Звенигородського району Черкаської області (Київ, Пирогів)
Для кожного регіону України характерні свої принципи розташування господарських будівель у дворі та їх блокування.[7] Комору будували з добірних матеріалів, і при будівництві щільно припасовували вінці та влаштовували масивні двері з широкими одвірками.[7]Піддашшя або галереї влаштовували навпроти дверей комори, щоб захистити вхід від опадів. Особливий тип галереї з дерев'яними розкосами та арками поширений на Чернігівщині. У Карпатах та Середній Наддніпрянщині їх часто прикрашали різьбленням, а на Поділлі — декоративним розписом. Перші вінці зрубу клали на високі підставки з каменю чи пенів по кутах будівлі, а підлогу влаштовували так, щоб забезпечити хороше провітрення зерна:
«Ой єсть у мене свекруха при дорозі, Є в неї комора на підлозі.».
Двокамерна комора з села Баговиця Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Київ, Пирогів)
У лісових регіонах України комори будували з дерева, а в степових — з глиносолом'яних вальків або каменю, але зруб обов'язково піднімали над землею.[7] Для Поділля характерно, що комору будували під одним дахом зі стодолами та хлівами.[7] Трапляються й двокамерні комори з сіньми.
Перекриття комори влаштовували чотирисхилим дахом, хоча зустрічалисися також двосхилі дахи з трапецієподібними переднім (чоловим) і заднім (тильним) фронтонами.[7] У коморах з двосхилим дахом горище використовувалося для господарських потреб і на нього можна було потрапити за допомогою приставної драбини. При вхідних дверях піддашок галереї підтримувався трьома або чотирма стовпчиками. Комора замикалася на дерев'яний замок, який кріпився з внутрішньої сторони дверей.
Лише на Бойківщині, де дотримувалися усталеного порядку розміщення речей у коморі, вздовж причілкової стіни комори обов'язково влаштовували гряди (гребені) для розвішування святкового одягу, полиці з готовим полотном під стелею навпроти дверей, а під ними — скрині для продуктів і збіжжя.[7] У гуцульських коморах стояли довгі шеренги бочок, бербениць і малих барилець з бринзою, маслом і молоком, запаси зерна, борошна, лою, воску, а на жердках і стінах висів одяг. У коморах Полтавської та Чернігівської областей є засіки[прим. 1] для зерна, і у тих же коморах розміщуються діжки з продуктами та скрині з одягом; взуття та одяг розвішані на жердках.
Матеріал будівництва такий самий, як і для хати, тому в ХІХ столітті комори, нарівні з дерев'яними церквами, вважалися типовими об'єктами української архітектури.
Загалом історія розвитку житла й комори має багато спільного, хоча комора еволюціонувала від дупла в дереві й мисливських схованок, піднятих над землею, до наземних споруд.[7] Найпростішою з таких споруд є кліть.
Кліть з села Юрове Олевського району Житомирської області. Музей у Пирогові.
У середині XIX століття майже до кожної хатиЗаславського повіту з тильного боку були прибудовані невисокі комори, обмазані глиною і присипані ззовні землею: вони називалися «здебками», і слугували для зберігання взимку квашеної капусти та огірків.[29]
У поліщуків були кліті, стебки та однокамерні хати (житлові приміщення), які споруджували із кругляків і напівкругляків і вкривали колотими дошками драницями.[7]Стебки були приблизно такого ж розміру, як і кліті, але їхні стіни та стеля були обмазані глиною і їх опалювали за допомогою жару, принесеного в спеціальній посудині; іноді в них були печі.[7] У деяких місцевостях стебки видозмінювалися в прибудови до хати — пукліт, покліт, теплу комору, прибік.[7]
Трикамерне житло: мешкальна хата, сіни і комора. Будівля з села Медведівці Мукачівського району Закарпатської області (Київ, Пирогів)
Стебка — тепла комора, в якій взимку зберігають картоплю, овочі та квашенину; її обігрівають внесеним у посудині жевріючим вугіллям.[7]
Пукліт в поліському житлі є пізнішою видозміною стебки. Його влаштовували в сінях за причілковою стіною або за піччю (при запічній стіні) і називали ще теплою коморою чи прибокою.[7] Взимку в ньому зберігали овочі та картоплю, а влітку — молоко та деякі інші продукти.[7]
Кліті («хата, хижа, кімната, комора»[30]) здавна використовувались як житло.[30] Наприклад, у справі про підпал 1588 року жителями села Борки на Волині місцевого пана Андрія Барановського, колишнього слуги князя А. Курбського, знаходимо свідчення про те, що поміщик спав у «коморі, або кліті».[31][30]
Українська хата пройшла довгий шлях розвитку, і лише в середині ХІХ століття з'явилося двокамерне селянське житло, яке складалося з житлового приміщення та сіней.[32] Наприкінці ХІХ століття в Україні поширилося трикамерне селянське житло, яке, крім власне хати і сіней, мало ще й комору.[32] Найпоширенішим типом тридільної хати — сіни, мешкальна хата й комора або хата, сіни та кімната (часом ще й із коморою).[33] У заможних селян комори іноді виглядали як окрема ізольована хатина.
Комори розташовувались також у пустотілих стінах забудови замку. Стіни забудови замку складалися із пустотілих та засипаних землею городен, а у пустотілих городнях на рівні землі знаходились:
«светлицы, а сени по пяти сажон, также подле светлицы еще комора».[34]
Ще більше приміщень знаходилось на другому поверсі:
«на подърусех сени, а светлица и комора на 3 сажъни, с коморы тое светлица другая поболша, против тое светлицы сени, а подле сени тое светлица полъпята саженя, сени пред нею таковаж, подле сени тоя комора поменша».[34]
З середини до городень були прибудовані хати й комори, які слугували схованками для місцевого населення. За давньою традицією городні були росписані місцевою людністю — панами, міщанами, сільськими громадами.[35]
У давнину нижні частини дерев'яних дзвіниць використовувалися як комори для зброї та різних військових припасі (подібно до замкових веж).[33]
В описі М. С. Грушевським південноруських замків XVI століття, які в більшості випадків були дерев'яними, а їхні стіни переривалися вежами, зазначається, що крім приміщень для гармат, всередині веж бували також житлові кімнати, комірки, комори, склади бойових припасів.[36]
Використання комор як місця для зберігання рухомих і цінних речей стало причиною того, що в Середньовіччі цим словом називали як «скарб», так і «скарбницю»: комори короля та королеви, а також велике спорядження, яке супроводжувало королів у їхніх подорожах. Постійні подорожі, пізніше були названі «палатами» царя. У наш час слово комора скоротилося до значення «комірка» або «комора», «сховище», «склад».
Норвезька комора на стовпах, щоб запобігти проникненню шкідників, таких як миші і щури, та з влаштованим горищем в с.Граншерад у 1890-х роках. Фото: Мартініус Скёйен (1849–1916)
Текст колись улюбленого українського мотиву обрядового величання (ритуального прославляння) включав зображення як «молодця», так і «пана», що сидить в наметі чи в золотій хаті, на золотім кріслі:[37]
Ой вгорі, ой вгорі, в шовковій траві,
Ой, дай Боже!
Стоїть мі, стоїть шовковий намет,
А в тім наметі золотий стільчик,
На тім стільчику можний панонько,
Трьома яблучки підкидаючи,
Двома орішки та цитаючи.
Вицитав[прим. 2]коня, та з під короля.
...
«Отам уже дід надивився такого дива, що вистачило йому надовго після того розказувати; як повели його в палати, такі високі, що коли б десять хат поставити одна на другу, і тоді, мабуть, не дістали б. Як зазирнув він в одну кімнату — нема; в другу — нема; в третю — нема; в четвертій теж нема, а вже в п'ятій гляне — сидить сама, в золотій короні, в сірій новісінькій свитці, в червоних чоботях і їсть золоті галушки. Як звеліла вона насипати йому повну шапкусиниць, як… та чи й пригадаєш усе…» [39]
Ключник — застаріла назва особи, яка мала ключі від комор панського маєтку, економії (господарства) тощо і розпоряджалася запасами продовольства.[40][41] У пізньому середньовіччі відповідальний за окремі приміщення для різноманітних службових функцій та зберігання їжі, іа також за пов'язану з цим функцію обслуговування, начальник канцелярії, який відповідав за це приміщення, називався пантонером. рос.Коморный — військове звання, камер-юнкер,[42] — дворянин, який обслуговував особу імператора, короля чи курфюрста у його кімнатах.
У великих будинках і маєтках використовували окремі кімнати, кожна з яких була призначена для окремих етапів приготування їжі та прибирання. Кухня була для приготування їжі, а їжу зберігали в коморі чи погребі. Підготовка м'яса перед приготуванням проводилася в коморі (часто в ці великі будинки дичина надходила необробленою, риба не в філе, а м'ясо — у половинках або четвертинах туші), а очищення та підготовка овочів відбувалася в кухонній коморі. Посуд мили в кухонній або дворецькій коморі.
У часи товарного дефіциту в СРСР одними з найбільш забезпечених дефіцитними товарами були партійно-радянська номенклатура, найвищі прошарки інтелігенції, які постійно отримували «пайки» поза системою відкритої торгівлі.[43] Ці категорії населення мали відкритий «чорний хід» до магазину чи продуктової бази — одного із символів епохи застою, і могли першими відбирати найкращий товар.[43] Ознакою їхнього соціального статусу, привілеєм, недоступним для інших соціальних груп, було також «пайкове» забезпечення.[43] Дефіцит був потужним чинником соціальної стратифікації в радянському суспільстві.
Распутін дуже турбувався тим, що Сибір експлуатується не найкращим чином, не так, як це дозволило б йому залишатися російською коморою триваліше і ефективніше.[44] Російські письменники, які розглядають Сибір як комору запасів для центральної Росії, пишуть у класичному імперському стилі, створеному західними письменниками, які колись розглядали Африку й Азію як на сіни і комору англійської та французької держав.[44] Література викреслює корінні народи Сибіру з картини, яку вона малює, причому не лише сучасної, а й історичної, тоді як російськомовним поселенцям відмовляють в уяві та сміливості, необхідних для досягнення незалежності.[44]
За матеріалом будівлі: зрубні і мазані.
За розташуванням щодо поверхні землі: підземні (льох), і наземні.
При класифікації за спеціалізованим призначенням, існували, наприклад, «медуші» — комори, льохи для меду,[42]винний льох, фруктовий льох, житниця (зерносховище), порцелянові комори між їдальнею та кухнею в англійському чи американському будинку середнього класу, особливо в другій частині XIX і на початку XX століть і ін.
За конструктивними особливостями будівлі та/або зв'язком з історичною або фактичною точкою відліку: земляний льох, кліть (кліть найпростіша первісна споруда); за конструктивними поєднаннями з іншими приміщеннями (пукліт і ін).
За соціальним контекстом: комора дворецького (сервірувальна комора) — це підсобне приміщення у великому будинку, яке в основному використовується для зберігання предметів сервірування, а не їжі; службові комори, «царська скарбниця», селянська комора, козацька комора, кухонна комора і ін.
За сезонністю використання протягом року з різною метою: хижа, яку влітку використовували для відпочинку, а взимку — як комору.[7] У лемків класичним типом житла була «Довга хата», яка також називалась «хижа».[7]
В зменшувальному значенні існує і на позначення допоміжної ємності до кухні — комірка.
В 1850 році в селі Угринові був заснований громадський шпихлір (комору), який проіснував до Першої світової війни. Селяни позичали збіжжя на передновок, а після молотьби повертали його з 10-відсотковою винагородою.[45] У багатьох селах існували громадські позикові комори, серед яких і «магазини», «гамазеї», «шпихліри», організовані з ініціативи держави або сільської громади для забезпечення селян зерном для посіву або харчування у разі неврожаю. Поповнення фондів таких громадських зерносховищ зерном, відбувалося способом добровільних внесків селян та відсотків (надлишків зерна), з якими позичальник повертав позичене, а також штрафів за правопорушення.[46]
В Київській Русі XII–XIII століть, з огляду на митну політику встановлення митних податків на перевезення товарів для продажу в місті, з особи, яка супроводжувала товар, за наймання комори (складу) для товару на гостинному дворі стягувався «комор».[47]
Забобони. Народні вірування. Обрядовий народний побут
Комори згадуються в легендах та переказах. Цим будівлям приписували чудодійну силу, що зачаровує або очищає. На Поліссі вірили, що в садибі колотнечу завжди зчиняє бісівське плем'я: чорти дратують коней і заплутують їм гриви; відьми підстерігають жінок, щоб заподіяти їм лихо, і лише кліті (комори) були недосяжними для них.[7] У коморах ховали дітей від «злого ока», ворожки зберігали в коморах «цілюще зілля». Саме тому туди завжди виставляли коровай нареченої, щоб очистити його від злих духів.[7] Тут же відбувалися «покладини» молодят під час весільного обряду, де вони ночували перші місяці.[7]
У деяких місцевостях на свята в морозяні ночі люди бігли до комори і прислухалися до звуків, що долинали за стіною. Якщо долинало шелестіння зерна, то це було ознакою доброго врожаю.
Комори згадуються в легендах і переказах. Цим будівлям приписували чудодійну силу, яка зачаровує або очищає. На Поліссі вірили, що в садибі колотнечу завжди зчиняє бісівське плем'я: чорти дратували коней і заплутували їм гриви; відьми чатували на жінок, щоб заподіяти їм лихо, і лише кліті (комори) були їм недосяжні.[7] Дітей ховали в коморах від «злого ока», в коморах ворожили, тримали «цілюще зілля». Тому сюди завжди виставляли коровай нареченої для очищення від злих духів.[7] Тут відбувалися «покладини» молодих під час весільного обряду, де вони й ночували перші місяці.[7]
"Одружились небожата.
Дивувались люде,
Як то вони, ті сироти,
Жить на світі будуть?
Минає рік, минув другий,
Знову дивувались,
Де в тих сиріт безталанних
Добро теє бралось?
І в коморі і надворі,
На току й на ниві,
І діточки як квіточки,
Й самі чорнобриві".[48]
Т.Г. Шевченко «Москалева криниця». Уривок. 1846 — 1847 рр.
Весілля в українському народному побуті є складною сумішшю обрядів різних періодів, в якій виділяються елементи родової екзогамної епохи, впливи грецько-візантійського релігійно-містичного характеру та новіші українські.[49] Одним серед багатьох основних актів у ньому була «комора».
У весільному обряді комора — місце першої шлюбної ночі молодих і сам ритуал першої шлюбної ночі; у коморі готували шлюбне ложе для молодих, клали хліб і сіль біля їхніх голів, ставили образ; свашки співали: «Ой, хто буде спати, Будем йому на постіль слати: Соломку в головки, сінця під колінця, А м'яти під п'яти, Щоб було м'яко спати»; старости тричі благословляли молодих, після чого дружко за кінці хустини вів молодих до комори; обряд виведення молодих з комори і представлення їх гостям також урочисто виконувався після показу сорочки молодих після шлюбної ночі.[50] «Обряд комори» — особливий звичай першої шлюбної ночі, який був одним із визначальних в українській весільній обрядовості аж до середини ХХ століття.[51]
↑Відгороджене місце в коморі, зерносховищі і т. ін. для зсипання зерна або великий і високий, звичайно нерухомий ящик з лядою для зсипання зерна, борошна. Джерело: Словник української мови: в 11 т. — К.: Наукова думка, 1970—1980. http://sum.in.ua/s/zasik.
↑виграє; здобуває коня у самого короля чи у пана, перевершуючи їх у грі. Джерело: Народні пісні в записах Івана Вагилевича / Упоряд., вст. ст. і прим. М.Й. Шалати. Київ: Музична Україна, 1983. 160 с.
↑Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — Київ. 2002.
↑Бордуляк, Т. Г. Невідомі твори / Т. Г. Бордуляк; упоряд. Т.Бордуляк; наук. ред., авт. вступ. ст. й комент. М. Шалата. — Вид. 2-ге, стер. — Львів: ПАІС, 2011. — 426 с.
↑Волинь: пам'ятки народної архітектури: історико-краєзнавчі статті / А.Г. Данилюк; Львівське крайове товариство "Рідна школа". — Луцьк: Надстир'я, 2000. — 97 с.: іл. — ISBN 966-517-261-1
↑ абвПовість врем'яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка. — К.: Рад. письменник, 1990.—558 с. ISBN 5-333-00032-8 (див: КОРОТКИЙ СЛОВНИК історичної термінології, що вживається в «Повісті врем'яних літ»). Доступ: http://litopys.org.ua/pvlyar/yar15.htm
↑Жизнь Андрея Михайловича Курбского в Литве и на Волыни. — Киев, 1849. — С. 291.
↑ абЮрченко, Петр Григорьевич. Народное жилище Украины / П. Г. Юрченко. — Москва: Изд-во Акад. архитектуры СССР, 1941. — 88 с., 4 вкл. л. ил.: ил., черт. — Библиогр.: с. 85-86.
↑ абУкраїнська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича / Упор. С. В. Ульяновська; Вст. ст. І. М. Дзюби; Перед. слово М. Антоновича; Додатки С. В. Ульяновської, В. І. Ульяновського. — К.: Либідь, 1993. — 592 с.; іл. («Пам’ятки історичної думки України») ISBN 5-325-00075-6. Доступ: http://litopys.org.ua/cultur/cult17.htm
↑ абГ.Івакін. Історичний розвиток Києва XIII — середина XVI ст. — К., 1996. — С. 109-189. (Розділ III. Історична топографія пізньосередньовічного Києва) Доступ: http://litopys.org.ua/ivakin/ivak04.htm
↑Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П.С.Сохань (голова) та ін. — К.: Наук. думка, 1991. — . — (Пам'ятки іст. думки України). — ISBN 5-12-002468-8.
Т. 7. — 1995. — 628 с. — ISBN 5-12-004784-X (в опр.) Розділ I. Татарські напади і воєнна оборона XVI в.: Результати татарських пустошень. Орґанїзація оборони — замки, їх устрій і оборонні засоби, хиби конструкційні і иньші причини малої здатности для людности, брак воєнних залог, лихий стан замків. Доступ: http://litopys.org.ua/hrushrus/iur70106.htm
↑Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), І. Гирич та ін. — . — Львів: Видавництво "Світ", 2002 — .. — ISBN 966-603-223-5
Т. 5 / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського; М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань, І. Гирич, О. Тодійчук. — Львів: Видавництво "Світ", 2003. — 592 с.: іл. — 7000 пр.. — (Серія "Історичні студії та розвідки" : 1888-1896). — ISBN 966-603-223-6. — 966-6063-276-7 (т. 5)
↑Джерело: «Історія української літератури» Михайла Грушевського як органологічне джерело :
монографія. — Вид. 2-ге, випр. і доп. / Богдан Кіндратюк; [наук. ред. Ю. Ясіновський]. — Івано-Франківськ: Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника, 2017. — 202 с. — (Серія «Дзвонарська культура України». Дослідження, вип. 5 / Центр дослідження дзвонарства ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника») ISBN 978-966-640-436-0 ● Література: М. Грушевський. Історія української літератури, т. 4, кн 1, с. 83.
↑«Гоголь М.В. (1809—1852). Вечори на хуторі біля Диканьки: повісті: [пер. з рос.] / Микола Гоголь; [іл.: А.Бубнова та ін.]. — Тернопіль: Навч. книга — Богдан, 2017. — 287 с.: іл. ; 21 см. — (Бібліотека світової літератури для дітей "Світовид": у 100 т., ISBN 966-692-283-5
↑ абвЕкономічна історія України: Історико-економічне дослідження: в 2 т. / [ред. рада: В. М. Литвин (голова), Г. В. Боряк, В. М. Геєць та ін.; відп. ред. В. А. Смолій; авт. кол.: Т. А. Балабушевич, В. Д. Баран, В. К. Баран та ін.]. НАН України. Інcтитут історії України. — К.: Ніка-Центр, 2011. — Т.2. — 608 с. ISBN 978-966-521-571-4, ISBN 978-966-521-573-8 (Том 2)
UFC mixed martial arts event in 2014 UFC Fight Night: Te Huna vs. MarquardtThe poster for UFC Fight Night: Te Huna vs. MarquardtInformationPromotionUltimate Fighting ChampionshipDateJune 28, 2014 (2014-06-28)VenueVector ArenaCityAuckland, New ZealandAttendance8,089[1]Total gate$913,000[1]Event chronology UFC 174: Johnson vs. Bagautinov UFC Fight Night: Te Huna vs. Marquardt UFC Fight Night: Swanson vs. Stephens UFC Fight Night: Te Huna vs. Marquardt (also known ...
Azerbaijani human rights lawyer Shahla HumbatovaŞəhla HümbətovaNationalityAzerbaijaniOccupationlawyerKnown forbeing an advocate for human rights Shahla Humbatova (Azerbaijani: Şəhla Knyaz qızı Hümbətova) has been an Azerbaijani human rights lawyer since 2013. After speaking out about prison conditions she found herself disbarred from being a lawyer. There were international protests and in 2020 she was recognised as an International Woman of Courage by the US Secretary of State...
Slide gitar yang terbuat dari kaca borosilikat Kaca borosilikat adalah sebuah jenis kaca dengan silika dan boron trioksida sebagai konstituen utama pembentuk kaca. Kaca borosilikat dikenal karena memiliki koefisien muai panas yang sangat rendah (≈3 × 10−6 K−1 pada suhu 20 °C), sehingga lebih tahan terhadap kejut termal daripada kaca biasa lainnya. Kaca semacam ini mengalami lebih sedikit tegangan termal dan dapat menahan perbedaan suhu tanpa terjadinya fraktur sekitar 1...
Antalyaspor KulübüCalcio Akrepler (Scorpioni), Kırmızı Şimşekler (Fulmini rossi) Segni distintivi Uniformi di gara Casa Trasferta Terza divisa Colori sociali Bianco, rosso Simboli Scorpione Dati societari Città Adalia Nazione Turchia Confederazione UEFA Federazione TFF Campionato Süper Lig Fondazione 1966 Presidente Gültekin Gencer Allenatore Sergen Yalçın Stadio Antalya Arena(32.539 posti) Sito web www.antalyaspor.com.tr Palmarès Si invita a seguire il modello di voce L'A...
State University of PadangUniversitas Negeri PadangUNP EmblemFormer namesIKIP Padang (Padang Teachers Training and Education Institute)MottoAlam Takambang Jadi Guru (Learn from Nature)TypeStateEstablishedOctober 23, 1954RectorProf. H. Ganefri, Ph.D., M.Pd.Academic staff950 staffsStudents30,000 studentsUndergraduates70 undergraduate programsDoctoral students1 programLocationPadang, West Sumatra, IndonesiaColorsYellowWebsitewww.unp.ac.id The State University of Padang (Indonesian: Universitas N...
1957–1970 French aircraft manufacturer Sud AviationCompany typeState-owned corporationIndustryAerospacePredecessorSNCASO SNCASEFounded1 March 1957Defunct10 July 1970FateMergedSuccessorAérospatiale AirbusHeadquartersToulouse, FranceKey peopleMaurice Papon (President, 1967–68)ProductsAircraftNumber of employees24 500 (1967)[1]SubsidiariesSOCATA Sud Aviation SE.3130 Alouette II ZU-ALO in South Africa Sud Aviation (French pronunciation: [syd avjasjɔ̃], 'Southern Aviation') ...
United States Navy admiral Francis Stuart LowAdm. Francis S. Low, USNNickname(s)FrogBorn(1894-08-15)August 15, 1894Albany, New York, U.S.DiedJanuary 22, 1964(1964-01-22) (aged 69)Oakland, California, U.S.Allegiance United StatesService/branch United States NavyYears of service1915–1956Rank AdmiralService number0-9018Commands heldWestern Sea FrontierCruiser Division 16USS Wichita (CA-45)USS Paul Jones (DD-230)USS S-12 (SS-117)Battles/warsVeracruz ...
Dutch sprinter In this Dutch name, the surname is van Schagen, not Schagen. Tessa van SchagenTessa van Schagen in 2016Personal informationNationalityDutchBorn (1994-02-02) 2 February 1994 (age 30)Leiden, NetherlandsHeight1.68 m (5 ft 6 in)Weight64 kg (141 lb)SportCountry NetherlandsSportTrack and fieldEventSprintClubLeiden AtletiekCoached byMartijn de Lange Medal record Women's athletics Representing the Netherlands European Championships 2016 Amsterda...
Kejuaraan Dunia Dayung 1974LokasiRotsee,Luzern, SwissTanggal29 Agustus – 8 September 1974← 19701975 → Kejuaraan Dunia Dayung 1974 adalah edisi ke-4 dari penyelenggaraan turnamen dayung internasional, Kejuaraan Dunia Dayung. Edisi ini diselenggarakan di Rotsee, Luzern, Swiss, sejak 29 Agustus hingga 8 September 1974. Edisi ini menyelenggarakan 17 nomor lomba, dengan adanya penyelengaraan untuk nomor putra dan putri. Secara khusus, nomor lomba kelas ringan juga mulai dip...
Federal electoral district in Quebec, Canada Longueuil—Saint-Hubert Quebec electoral districtLongueuil—Saint-Hubert in relation to other electoral districts in Montreal and LavalFederal electoral districtLegislatureHouse of CommonsMP Denis TrudelBloc QuébécoisDistrict created1952First contested1953Last contested2021District webpageprofile, mapDemographicsPopulation (2016)[1]108,703Electors (2019)87,113Area (km²)[2]56Pop. density (per km²)1,941.1Census...
GunungpatiKecamatanPeta lokasi Kecamatan GunungpatiNegara IndonesiaProvinsiJawa TengahKotaSemarangPemerintahan • CamatRonny Tjahjo Nugroho, S.Sos, MMPopulasi • Total- jiwaKode Kemendagri33.74.12 Kode BPS3374020 Luas54,11 km²Desa/kelurahan16 Gunungpati (bahasa Jawa: ꦒꦸꦤꦸꦁꦥꦛꦶ, translit. Gunungpathi) adalah sebuah kecamatan di Kota Semarang, Provinsi Jawa Tengah, Indonesia. Dilokasi tersebut terdapat banyak tempat yang hingga saat ini mas...
Suhatri Bur Bupati Padang Pariaman ke-20PetahanaMulai menjabat 26 Februari 2021PresidenJoko WidodoGubernurMahyeldi AnsharullahWakilRahmangPendahuluAli MukhniJonpriadi (Plh.)PenggantiPetahanaWakil Bupati Padang Pariaman ke-4Masa jabatan17 Februari 2016 – 17 Februari 2021PresidenJoko WidodoGubernurIrwan PrayitnoBupatiAli MukhniPendahuluDamsuarPenggantiRahmang Informasi pribadiLahir11 Oktober 1970 (umur 53)Pakandangan, Enam Lingkung, Padang Pariaman, Sumatera BaratKeb...
Political party UK Unionist Party LeaderRobert McCartneyFounded1995Dissolved2008HeadquartersBangor, Northern IrelandIdeology Unionism Nonsectarianism Integrationism Euroscepticism Anti-Devolution Anti-Belfast Agreement Political positionCentre-right to right-wingColoursRed, white and bluePolitics of Northern IrelandPolitical partiesElections The UK Unionist Party (UKUP) was a small unionist[1] political party in Northern Ireland from 1995 to 2008 that opposed the Good Friday Agre...
Schéma du tunnel du l'Øresundsbron Un tunnel sous-marin est un tunnel qui est construit sous le plancher sous-marin. En exploitation Japon : tunnel ferroviaire du Seikan entre Aomori (Honshū) et Hakodate (Hokkaidō), construit entre 1971 et 1988 : 53,9 km sous le détroit de Tsugaru, dont un tronçon de 23,3 km sous le fond marin. France-Royaume-Uni : tunnel ferroviaire sous la manche, 49,7 km, dont 37 km sous la Manche entre Coquelles et Folkestone, inau...
National Historical Park of the United States United States historic placeAdams National Historical ParkU.S. National Register of Historic PlacesFormer U.S. National Historic SiteU.S. National Historical Park John Adams birthplaceShow map of MassachusettsShow map of the United StatesLocation135 Adams St., Quincy, MassachusettsCoordinates42°15′23″N 71°0′41″W / 42.25639°N 71.01139°W / 42.25639; -71.01139Area8.5 acres (3.4 ha) (NRHP listing) 13.82 acr...
Bilateral relationsSwedish–American relations Sweden United States Diplomatic missionEmbassy of Sweden, Washington, D.C.Embassy of the United States, StockholmEnvoyAmbassador Urban AhlinAmbassador Erik Ramanathan Embassy of Sweden, Washington, D.C. Embassy of the United States, Stockholm The relations between Sweden and the United States reach back to the days of the American Revolutionary War. The Kingdom of Sweden was the first country not formally engaged in the conflict (although aroun...
United States historic placeHermosa Masonic LodgeU.S. National Register of Historic Places Show map of South DakotaShow map of the United StatesLocationW. side of 2nd St., between Folsom St. and Hwy 40, Hermosa, South DakotaCoordinates43°50′31″N 103°11′29″W / 43.84194°N 103.19139°W / 43.84194; -103.19139Arealess than one acreBuilt1889Architectural styleGable end false frontNRHP reference No.09000043[1]Added to NRHPFebruary 17, 2009 He...
Questa voce sugli argomenti calciatori olandesi e allenatori di calcio olandesi è solo un abbozzo. Contribuisci a migliorarla secondo le convenzioni di Wikipedia. Segui i suggerimenti dei progetti di riferimento 1, 2. Alfred SchreuderNazionalità Paesi Bassi Altezza179 cm Calcio RuoloAllenatore (ex centrocampista) Squadra Al-Nasr Termine carriera4 gennaio 2009 - giocatore CarrieraGiovanili 19??-19?? SDV Barneveld19??-19?? Feyenoord Squadre di club1 1991-1993 Feyenoo...
СелоНижняя Кутузовкаукр. Нижня Кутузовка, крымскотат. Aşağı Şuma 44°42′30″ с. ш. 34°22′50″ в. д.HGЯO Страна Россия/ Украина[1] Регион Республика Крым[2]/Автономная Республика Крым[3] Район Городской округ Алушта[2]/Алуштинский горсовет[3] История ...
_and_Studio_-_A_larder_with_two_figures.jpg)
.jpg)
.jpg)
