Земля́нка — викопане в землі укриття або тимчасове житло[1] прямокутної або округлої форми, дах якого зроблений з колод і балок та вкритий землею, гілками, шкурами чи листям.
Землянка є одним з найстаріших типів людського житла. Вона відома з часів верхнього палеоліту. Як правило, хоч і не виключно, землянки були характерні для регіонів з холодним кліматом. Завдяки заглибленню в землю землянки мають добру теплоізоляцію, але, з другого боку, з тієї ж причини в них вогко.
Усередині землянки, як правило, містилося вогнище, яке вважалося символом оселі; вогонь підтримували жінки.
У ранньому середньовіччі землянки були заміщені напівземлянками — землянками-зрубами, більша частина яких вивищувалася над поверхнею. Такі типи жител зберігалися в Європі та Азії до 13–14 століття. Напівземлянки з вогнищем в ітельменів і нівхів зникли тільки в XIX столітті. У деяких корінних племен Америки напівземлянки досі використовуються як житло.
