Кибитка

Кибитка
CMNS: Кибитка у Вікісховищі
Циганська кибитка, Кам'янець-Подільський
Александр Орловський «Подорожанин у кибитці, запряженій тройкою», 1819 р.

Киби́тка[1] (від тюрк. кибит, що сходить до араб. قبة, куббат — «накриття», «шатро»)[2] — назва критого візка, переважно в кочових народів. В Україні криті вози традиційно називались халабуда (так називали й невелику бідну хатину), буда, будка[3][4][5].

У Росії кибиткою називали й криті сани — вони використовувались для зимових подорожей. Згадується така кибитка в «Євгенії Онєгіні» О. С. Пушкіна:

Зима!.. Радіючи, в ґринджоли
Конячку селянин запріг;
По первопуттю через поле
Вона чвалає, вчувши сніг;
Пухнаті краючи рівнини,
Кибитка відчайдушна лине:
Візник сидить на передку
В червонім пасі, в кожушку.
Оригінальний текст (рос.)

Зима!.. Крестьянин, торжествуя,
На дровнях обновляет путь;
Его лошадка, снег почуя,
Плетется рысью как-нибудь;
Бразды пушистые взрывая,
Летит кибитка удалая;
Ямщик сидит на облучке

В тулупе, в красном кушаке.

— переклад М. Т. Рильського

Інші значення

Див. також

У Вікісловнику є сторінка кибитка.

Примітки

  1. ↑ а б в Кибитка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ Н. М. Шанский, Т. А. Боброва. Кибитка // Школьный этимологический словарь русского языка. Происхождение слов. — М. : Дрофа, 2004.
  3. ↑ Халабуда // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. ↑ Буда // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. ↑ Будка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.