Яранга у плані кругла, зі скошеними до осереддя стінками, являє собою розбірне напівсферичне шатро (намет). Каркас, тобто циліндрична стіна й конічна покрівля складалися з трьох основних жердин (тичин). У тундрових чукчів яранги вкривались оленячими шкурами (таких шкур на будівництво однієї яранги могло бути використано аж 50), у приморських чукчів, ескімосів, ітельменів і коряків — моржовими.
Чукотська жінка з дітьми біля яранги
Всередині яранга розділялась пологами у вигляді великих глухих хутряних мішків з оленячих шкур, розтягнутих на тичинах. Таким чином житло чукчів, зазвичай, було розділене на чотагін — холодну частину, яка крім функції сіней грала ще й роль комори, та теплу частину — власне полог, в якій мешканці яранги проводили більшу частину часу і спали. У великих ярангах заможних господарів пологів могло бути декілька, виокремлених по різні боки яранги.
Освітлювалась й опалювалася яранга кам'яною, глиняною або дерев'яною жировою лампою. Їжу готували на багатті в чотагіні. Яранга приморських чукчів відрізнялася від житла оленярів відсутністю димового отвору.
