Вечори на хуторі біля Диканьки

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вечори на хуторі біля Диканьки (значення).

Складається з двох томів. Перший вийшов 1831 року, другий — 1832. Розповіді «Вечорів» Гоголь писав у 1829—1832 роках. За сюжетом, — розповіді книги нібито зібрав і видав «пасічник Рудий Панько»[1].

Значна кількість українізмів була включена автором у цикл «Вечори на хуторі біля Диканьки» (наприкінці автор наводить словник українізмів). У повісті «Сорочинський ярмарок» кожен розділ, написаний російською, випереджає епіграф українською[2].

Структура твору

Дія твору вільно переноситься з XIX століття («Сорочинський ярмарок») у XVII («Вечір напередодні Івана Купала»), а потім у XVIII («Травнева ніч, або Утоплена», «Пропала грамота», «Ніч перед Різдвом») і знову в XVII («Страшна помста»), і знову в XIX («Іван Федорович Шпонька і його тітонька»). Поєднують обидві книги розповіді діда дяка Хоми Григоровича — відчайдушного запорожця, який своїм життям ніби поєднує минуле і сьогодення, бувальщину і небилицю. Плин часу не розривається на сторінках твору, перебуваючи у своєрідній духовній та історичній неподільності.

Переклади українською

По одному оповіданню зі збірки переклали Леся Українка («Запропаща грамота») та Михайло Обачний («Зачароване місце»).[3]. Вперше опубліковано у  виданні:

  • Вечерниці (Оповідання М. Гоголя). Переклад Михайла Обачного й Лесі Українки. Під редакцією Олени Пчілки. Заходом М. Ткаченка [М. Павлика]. Львів, 1885. 40 с. (pdf)

Окремі оповідання перекладали також М. Рильський («Майська ніч, або Потопельниця», «Ніч перед Різдвом»), М. Зеров («Іван Федорович Шпонька та його тітонька»), А. Харченко, А. Хуторян («Сорочинський ярмарок»), І. Сенченко («Вечір проти Івана Купала», «Страшна помста»), Д. Мордовець, Д. Ревуцький, І. Базилянська («Вечір проти Івана Купала»), С. Васильченко («Пропала грамота», «Зачароване місце»), В. Держирука («Ніч перед Різдвом»), К. Климкович.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Словарь гоголевского пасечника Рудого Панько: дуля. РИА Новости. 4 марта 2009. Архів оригіналу за 9 березня 2012. Процитовано 13 серпня 2010.
  2. ↑ Савченко А. В. Лексико-семантические украинизмы в русском языке: стилистико-прагматический аспект // Коммуникативные исследования. — 2019. — Т. 6, № 4. — С. 1107. — ISSN 2413-6182.(рос.)
  3. ↑ Повне академічне зібрання творів: у 14 томах. Том 8. Переклади: поезія, проза, драма, публіцистика та інше / ред., передм. М. Стріха; упоряд. О. Маланій, О. Бєлих, Л. Бондарук, І. Біскуб, В. Сірук, В. Соколова; комент. О. Полюхович. — Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2021. — 1120 с., 16 с. іл.