Село розташоване на річці Золотоношці за 11 км від районного центру — міста Золотоноша та за 14 км від залізничної станції Золотоноша.
Історія
Село виникло на межі XVI—XVII століть. У 1650 році вже позначено на карті, яку склав французький інженер і картограф Гійом Левасер де Боплан. Ковтуни виникли як військове козацьке поселення. Назва походить від прізвища перших поселенців. Про перші роки існування села майже нічого не збереглося в архівах. Можливо, тому, що тут жили козаки, які не підлягали оподаткуванню, а значить, і обліку під час описів. Можлива й інша причина.
З 1676 року село стало власністю старшини. Згідно з Генеральним описом 1767 року, у Ковтунах було 44 двори, у яких проживало 69 сімей. У їх користуванні знаходилось 1237 десятин землі. Усього на той час було 475 жителів, більшість із них місцевого походження, але були і «зайшлі» козаки. Майже в кожній хаті був «виборний козак» або «підпомічник».
Згідно з переписом 1781 року в Ковтунах проживало 399 осіб. Як і в більшості сіл, адміністративна влада належала «сільському уряду», на чолі якого знаходився отаман.
До кінця XVIII століття село жило за військовими звичаями: козаки та підпомічники складали курінь, очолюваний отаманом. У різні часи отаманами були обрані Максим Легкоступ, Наум Клюєнко, Василь Галат.
В офіційних документах земля села Ковтуни звалась «полем Ковтунівського куреня».
Не пізніше 1735 року в селі споруджено дерев'яну Покровську церкву. Місцевий священик був єдиною письменною людиною в селі.
Після скасування у 1861 році кріпосного права майже вся земля зосереджувалась у руках заможних селян. У цей час рівень життя дещо зріс, зріс добробут селян.
У 1929 році, під час примусової колективізації, у Ковтунах створено товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ), яке дещо пізніше реорганізовується в сільськогосподарську артіль, тобто колгосп, «Змагання». Першим керівником господарства призначили І. М. Свояка. З 1939 року колгосп називався імені Ілліча. З цього часу рівень життя почав різко падати.
В період радянсько-німецької війни загинули 158 односельців. Усього в бойових діях брали участь 283 жителі села Ковтуни, із них 89 нагороджено бойовими орденами та медалями. Із 125 воїнів, що повернулись із фронту, 28 були інвалідами війни. Німецькими окупантами вивезено до Німеччини на різні роботи 56 ковтунян, що врятувало їх від примусової мобілізації 1943 р. На вшанування загиблих в селі встановлено обеліск Слави.
У 1950 році приймається рішення про укрупнення колгоспів, перестала існувати Ковтунівська сільська рада, а колгосп імені Ілліча об'єднався із колгоспами «Промінь» і «Вільне Життя» села Скориківки, який у 1954 році відновлюється. Колгосп мав в користуванні 2,8 тисяч гасільськогосподарських угідь, у тому числі 2,5 тисяч га орної. Господарство вирощувало зернові культури, було розвинуте тваринництво.
Полухін Лука Андріянович — льотчик-випробувач радянських реактивних літаків.
В селі працювали:
Клименко Володимир Федорович (1926—1997) — український педагог, Заслужений учитель України, кавалер орденів і медалей. В 1952—1959 — директор Ковтунівської неповної середньої школи, яка 1952 року була реорганізована у середню школу. Організовував і брав участь у художній самодіяльності. Школа була успішно представлена на першому та другому фестивалях молоді Черкащини, а у 1956 році прийшов успіх на сільськогосподарській виставці у Києві.
